Право/8.Конституционное право

Глинянська О.В., студентка

К. ю. н., доц.. Веніславський Ф.В. – науковий керівник

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

У сучасній правовій науці специфічним за визначенням різновидом юридичної відповідальності, ряд авторів називає конституційно-правову відповідальність. Ще за радянських часів поняття відповідальності визначалось як “основана на законі, об’єктивно зафіксована в юридичних критеріях необхідність, яка виступає як специфічний юридичний обов’язок відповідати за свою юридично значущу поведінку (діяльність), яка концентрує в собі імперативну силу права і реалізується через регулятивні правовідносини, в яких зобов’язаний суб’єкт знаходиться у стані відповідальності”

Конституція України проголошує відповідальність держави й органів публічної влади перед суспільством та особистістю: «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність» (ч. 2 ст. 3 Конституції). Це положення могло б мати безумовну загально соціальну цінність, але відсутність ефективних механізмів реалізації, на жаль, перетворює його на правову фікцію. Діє правило: правової вимоги немає там, де немає засобів, що забезпечують її виконання. В свою чергу, створення механізмів відповідальності публічної влади неможливе без визнання конституційно-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності, розробки її елементів, оскільки саме ця відповідальність може бути правовою формою втілення конституційного принципу відповідальності держави.

Громадянське суспільство не може існувати там, де відсутня відповідальність носіїв державно-владних повноважень: якщо сила закону охороняється відповідальністю громадян, то ще більшою мірою вона вимагає відповідальності вищих посадових осіб держави.

Юридична відповідальність, до якої відноситься конституційно-правова відповідальність наступає лише за умови чіткого закріплення такої можливості у нормативно-правовому акті, і ми погоджуємось з існуючою у юридичній науці думкою, що питання про юридичну відповідальність виникає тільки із порушенням правових норм і жоден інший критерій не може вказувати на правову караність діяння. Як справедливо зауважив з цього приводу В.І. Туранов “діяння, яке спричинило певний збиток інтересам держави або громадської організації, але не порушило конкретну правову норму, не може  розглядатися як проступок, а отже, бути підставою юридичної  відповідальності”. На цьому, зокрема, наголошують в своїх працях такі правознавці, як О.Ф. Фрицький та О.Ф Скакун.

Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади є важливим елементом системи стримувань і противаг, без якого не існує баланс між гілками влади. Політична складова є визначальною у конституційно-правовій відповідальності, оскільки вона полягає у позбавленні права здійснювати державну владу, у тому числі, шляхом вилучення відповідних суб’єктів із сфери політики.

Отже, для забезпечення реального притягнення до конституційно-правової відповідальності, перш за все необхідно систематизувати законодавство з питань даної відповідальності в окремому Законі “Про конституційно-правову відповідальність посадових осіб”, де необхідно чітко визначити поняття конституційно-правової відповідальності, коло її суб’єктів, уніфікувати підстави застосування, а також процедуру притягнення до зазначеного виду відповідальності.

Тож, виділення конституційно-правової відповідальності в окремий інститут є потребою часу і громадянського суспільства, викликаною проблемами забезпечення законності в державі.