Право/7. Экологическое, аграрное и земельное право

Чорний Степан Васильович

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника

Фермерство в Україні: окремі проблеми правового режиму майна

Виникнення інституту приватної власності на землю, зміна юридичної природи майнових відносин на селі виявилися підґрунтям для існування фермерства в Україні. У розвинутих країнах фермерство є основою ефективного функціонування сільського господарства, у зв’язку з чим йому приділяється особлива увага та підтримка.

Важливу роль у з’ясуванні сутності, поняття та суттєвих ознак фермерського господарства, як специфічного суб'єкта аграрних відносин, мають праці провідних науковців: Н.І. Титової, О.О. Погрібний, В.І. Семчика, В.П. Жушмана, В.Ю. Уркевича та ін.

Земельний фонд України становить 5,7% території Європи. В розрахунку на одного жителя припадає 0,8 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 га ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 та 0,25 га [1, с. 3]. Враховуючи це, є достатні підстави для розвитку фермерства як перспективного суб'єкта аграрно-правових відносин.

В Україні на сьогодні існує близько 43 тис. фермерських господарств. В середньому на кожне фермерське господарство припадає 105-110 га орної землі [2, с. 167].

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону [3].

Юридичною основою діяльності фермерських господарств в Україні є Конституція України [4], Земельний кодекс України [5], Закон України “Про фермерське господарство” [3] та інші нормативно-правові акти України.

Дискусійними є положення Закону України “Про фермерське господарство” щодо правового режиму майна фермерського господарства. Відповідно до ч.1 ст.22 закону, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. А ст. 19 і 20 цього закону окремо містять перелік майна, яке може бути у власності фермерського господарства, і майна, яке передається членами господарства до його складеного капіталу.

Тому доцільно було би чітко розмежувати три поняття: майно фермерського господарства як юридичної особи, складений капітал членів фермерського господарства і цілісний майновий комплекс фермерського господарства. Оскільки саме в межах того майна, яке є власністю фермерського господарства, нестиме відповідальність за своїми зобов’язаннями саме господарство як юридична особа.

Виникає ряд питань пов’язаних з придбанням фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу, зокрема щодо державної реєстрації такого господарства новим власником. В ч.3 ст.22 Закону України “Про фермерське господарство” говориться про державну реєстрацію Статуту фермерського господарства. Але державній реєстрації підлягає не Статут, а фермерське господарство як юридична особа. Також, крім Статуту, для державної реєстрації фермерського господарства подаються й інші документи [3].

У частині збереження цілісності майнового комплексу фермерського господарства актуальними є положення законодавства Російської Федерації за якими особа, що вибуває з складу фермерського господарства має право лише на отримання грошової компенсації, пропорційної його частці в спільній власності на це майно [6].

Сьогодні фермерство потребує вагомої підтримки з боку держави. Перед ним стоять нові завдання, продиктовані світовими тенденціями, що зумовлюють докорінне переосмислення поглядів на процес виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Доцільним є врахування поглядів науковців і закріплення їх на законодавчому рівні. Як зазначає Н.І. Титова та інші вчені, особливу увагу слід приділити кадровому забезпеченню фермерських господарств, також необхідно на державному рівні прийняти програму “Молодий фермер”, в якій слід передбачити створення сприятливих умов для реалізації молоддю наявного їй потенціалу [2, с. 168]. Позитивним у цьому плані буде досвід країн Прибалтики, а також Англії, Австрії, Данії тощо.

Література:

1. Беженар Г.М. Правове регулювання використання земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право // Г.М. Беженар. – Київ, 2007 - 22 с.

2. Титова Н.І., Ващишин М.Я. Фермерське господарство як організаційно - правова форма реалізації громадянами України прав на землі /Н.І. Титова, М.Я. Ващишин // Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України / За ред. Н.І.Титової. - Львів: ПАІС. - 2005. - С. 167 - 193.

3. Закон України “Про фермерське господарство” від 19.06.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003р. - N 45. - Ст.363.

4. Конституція України від 28.06.1998р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996р. - N 30. - Ст. 141.

5. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - N 3-4. - Ст.27.

6. Цивільний кодекс Російської Федерації від 21 жовтня 1994р. // http://base.garant.ru/10164072.htm