/.10 Хозяйственное право

Старший викладач Колісниченко Н.І.

Студентка 4 курсу Глоба В.В.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, Україна

Основні заходи, щодо вдосконалення порядку виконання ухвал, рішень, постанов у призмі господарського процесуального права

 

 

Державотворчі процеси, що здійсню­ються в Україні, зумовлені демокра­тизацією суспільного життя. У світлі цих процесів відбувається зміщення акцен­тів  господарсько-правового регулювання суспільних відносин у бік забезпечення та га­рантування прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, встановлення циві­лізованого паритету між інтересами особи та держави.

Метою даної статті є дослідження порядку виконання судових актів та надання пропозицій, щодо вдосконалення  виконання ухвал, постанов, рішень господарських судів.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України [1, ст. 4-5].

Набрання рішенням, ухвалою, постановою господарського суду чинності означає, що наявність чи відсутність прав і фак­тів, які лежать в їх основі, встановлені судом остаточно і ці вста­новлені судом права підлягають безперечному виконанню за ви­могою уповноважених осіб. Рішення, постанова, ухвала госпо­дарського суду, що набули чинності, мають такі правові наслід­ки, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійснен­ність і обов'язковість для всіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян.

 Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій органів і посадових осіб, діяльність яких спрямована на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на під­ставах, у спосіб і в межах повноважень визначенні законом [4, 322с.].

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Господарсько-процесуальним кодексом України визначено порядок оформлення наказу господарського суду, де визначається,  що наказ має відповідати до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» [2, ст. 19] .

Одним з проблемних моментів у процесі виконання рішення питання надання відстрочки або розстрочки виконання, зміни способу та порядку виконання судового рішення. Незважаючи на те, що така норма передбачена  господарсько-процесуальним   кодексом України , але на практиці не існує єдиної виробленої концепції щодо підстав і порядку її застосування.
             Єдине на даний момент тлумачення цих дефініцій міститься у роз‘ясненні Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України ” [3]. Відстрочка виконання – це відкладення чи перенесення строку виконання рішення на новий строк, який визначається судом (наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарський суд визначив певний термін звільнення приміщення, повернення майна), а розстрочка – виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі, де строки виконання кожної частки також повинні визначатись госпо­дарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; кілька індивідуально визначених речей тощо).

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом раніше встановленими. При цьому, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості

Виконання судових рішень - важливий етап, без якого сам факт прийняття рішення втрачає сенс, і тому залишення проблем їх виконання поза увагою ставить під загрозу мету здійснення судочинства.

Тому для виправлення ситуації та для забезпечення справжнього прориву в організації виконання судових рішень і в наближенні нашої країни у цій сфері до Європи необхідно зробити такі кроки:

1.   Удосконалити систему виконання судових рішень, зобов'язати Державну судову адміністрацію запровадити реєстр судових рішень із створенням відповідної бази даних і забезпечення у встановленому законом порядку доступу до неї.

2. Забезпечити прозорість судових рішень шляхом запровадження механізму оприлюднення судових рішень через Інтернет та іншими засобами.

 3. Запровадження недер­жавних форм виконання судових рішень. Результатом об’єктивної оцінки роботи органів державної виконавчої служби та нормативної бази, що регламентує порядок примусового виконання, вивчення досвіду діючих систем виконання інших країн є рішення про створення, поряд із дер­жавною, недержавної виконавчої служби. Відповідний проект закону готується Міністерством юстиції. Зазначений законопроект визначатиме правовий статус недержавних виконавців, порядок їх призначення та звільнення, кваліфікаційні вимоги до претендентів, основи діяльності кваліфікаційних та дисциплінарних комісій, порядок складання кваліфікаційних іспитів, організаційні основи діяльності недержавних виконавців та їх помічників, порядок діяльності професійних об’єднань недержавних виконавців.

     4.  Подолання корупціогенних чинників. Передусім слід переглянути чинне законодавство про виконавче провадження у частині обсягу дискреційних повноважень дер­жавних виконавців, які дають змогу останнім зловживати своїми процесуальними правами з метою одержання матеріальних благ чи особистої вигоди. Пропонуємо істотно обмежити право державного виконавця зупиняти виконавче провадження.

5. Забезпечення доступу державного виконавця до інформації про боржника, що в свою чергу зекономить час, та сприяє досягненню мети виконавчого провадження — повного та своєчасного виконання рішень.

        6. Запровадити нову систему реалізації майна із забезпеченням прозорих правил, що дадуть змогу здійснювати оперативний продаж майна за реальною ціною. Так, пропонується залишити виключно на прилюдних торгах (аукціонах) реалізацію лише нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. У решті випадків допускатиметься реалізація майна на комісійних засадах. Крім того, слід забезпечити вільний доступ кожної особи через мережу Інтернет до інформації про арештоване майно, що передається на реалізацію, місце, час та суб’єкта його реалізації.

7.  Посилити адміністративну відповідальність фізичних осіб за невиконання судового рішення, а саме запровадити адміністративний арешт за таке правопорушення.

8. Взаємодія з правоохоронними органами та іншими державними органами.

9. Підвищення статусу дер­жавного виконавця (збільшити розмір винагороди державного виконавця за кожне судове рішення, яке ним буде своєчасно й належно виконане, підвищення рівня його захищеності під час виконання своїх обов’язків).

10. Впровадження Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

  1. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р., № 1799- XII// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991,- № 6, ст. 57

2. Закон України «Про виконавче провадження» , від 30.06.99р., №783-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 24, ст.207

3. Президія Вищого Господарського суду України роз’яснення «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (Із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004 N 04-5/144 від 25.04.2005 N 04-5/103 від 31.05.2007 ).

4.  Господарське процесуальне право України: Підручник / за ред.. Харитонової О. І.. – К.; Істина, 2009. – 360с.

5. Науково-практичний коментар  Господарського процесуального кодексу України / за ред.. О.І. Харитонової. – К.; Істина, 2007. – 272с.