Физическая культура и спорт/ 2.

Развитие физической культуры и

спорта в современных условиях.

Л. В. Пономаренко, З.О. Коцигой, студ. Н. В. Фаюк.

Форми попередження травматизму.

Південноукраїнський національний педагогічний університет, Україна.

Для попередження спортивних травм здійснюється комплекс заходів: правильна методика тренування, забезпечення гарного стану місць занять, інвентаря, одягу, взуття, застосування захисних пристосувань, регулярний лікарський контроль, виконання гігієнічних вимог, повсякденна виховна робота, тощо.

Дуже значна роль спортивного лікаря у попередженні травм. У його функції входять: забезпечення повної безпеки занять, виховна робота зі спортсменами (наполегливе роз’яснення неприпустимість застосування грубих, неправильних прийомів, які можуть викликати травму, необхідності постійного застосування захисних пристосувань, тощо). Лікар повинен вести постійну роз’яснювальну роботу не лише серед спортсменів, але і серед тренерів з приводу умов, що сприяють виникненню травм, важливості показу лікарям і медичним працівникам будь-якої травми у спортсмена (бувають випадки, коли спортсмен, отримавши легку травму, не звертається за медичною допомогою, в результаті чого виникає ускладнення). Досвід показує, що там, де ведеться продумана роз’яснювальна робота (лікарські поради, бесіди, лекції), набагато менше ймовірність виникнення травм. Роботу з попередження травм лікар веде як самостійно, так і разом з тренерами, викладачами та організаторами змагань. Важливе значення у попередженні спортивних травм має регулярний контроль з боку адміністрації, тренерів, педагогів і суддів за станом місць занять, інвентаря, обладнання, за наявністю у спортсменів справного спортивного взуття, одягу і захисних пристосувань, відповідних виду спорту та правилам змагань. Спортивний лікар повинен простежити, як виконується цей контроль. Попередження травм залежить від забезпечення відповідності спортивних споруд встановленим державним стандартам і суворого дотримання санітарних норм і правил їх утримання.

Після надання першої медичної допомоги лікар повинен з’ясувати причини виникнення травми. В цьому велику допомогу йому надають тренери, судді, спортсмени.

У попередженні спортивного травматизму має значення правильно організований облік травм, що сталися під час занять і змагань. Обов’язком лікаря є систематичний облік усіх випадків травм. Не тільки важкі травми, але і травми середньої тяжкості необхідно ретельно вивчати, виявляти причини їх виникнення та визначати необхідних заходів щодо їх усунення. Кожен такий випадок детально обговорюють на тренерському раді, а також зі спортсменами.

При заняттях такими видами спорту, як гімнастика, акробатика та ін, виключно важливе значення у попередженні ушкоджень має страховка. Повноцінність страховки залежить від її своєчасності та технічної підготовленості страхувального (тренер або досвідчений спортсмен). При акробатичних вправах на спеціальних снарядах необхідно для страховки застосування спеціальних поясів з тросом, пропущених через блок.

У багатьох видах спорту важлива роль належить самостраховці (здатність спортсмена самостійно виходити з небезпечного положення, змінюючи або припиняючи виконання вправи для запобігання можливості травми, володіння навичкою правильного та безпечного падіння, вміння уникнути небезпечних рухів і положень тіла). Прийоми самостраховки особливо добре мають бути засвоєні борцями, гімнастами, акробатами, стрибунами у воду при стрибках з трампліну. Необхідно наполегливе виховання у спортсмена навичок самостраховки, однак у цьому потрібна розумна міра. Якщо спортсмен привчений до надмірної страховці, то в нього не буде належної впевненості при виконанні вправ без страховки (наприклад, на змаганнях).

Для попередження травм велике значення має розминка перед тренуванням або змаганням. Її проводять за будь-яких метеорологічних умов. Значення розминки не слід розглядати спрощено, лише як «розігрівання м’язів» (це є тільки однією стороною складного процесу підготовки рухового апарату організму спортсмена до майбутньої фізичної вправи.

Також одним із заходів попередження травматизму є санітарно-гігієнічний контроль за місцем та умовами проведення занять з фізичного виховання студентів. Санітарні правила обов’язкові для дотримання всіма державними органами та громадськими об’єднаннями, підприємствами або іншими господарськими суб’єктами, організаціями та установами, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, посадовими особами та громадянами.

Фізкультурно-спортивна зона повинна розміщуватися на відстані не менше 25 метрів від будівлі установи, за смугою зелених насаджень. Не допускається розташовувати її з боку вікон навчальних закладів. Обладнання спортивної зони повинен забезпечувати виконання навчальних програм з фізичного виховання, а також для проведення секційних, спортивних занять та оздоровчих заходів.

Спортивно-ігрові майданчики повинні мати тверде покриття, футбольне поле - трав’яний покрив.

Забороняється проводити заняття на сирих майданчиках, які мають нерівності і вибоїни. Спортивний зал слід розміщувати на першому поверсі в прибудові. Його розміри повинні передбачати виконання повної програми з фізичного виховання учнів і можливість позаурочних спортивних занять.

При розміщенні навчального закладу в пристосованій будівлі необхідно мати обов’язковий набір приміщень: навчальні аудиторії, приміщення для занять з фізичного виховання, медпункт чи приміщення для медичного забезпечення.

Для попередження стомлення навчаються в малокомплектних групах. Необхідно скорочувати тривалість суміщених занять (особливо четвертих і п’ятих) на 5-10 хвилин (крім заняття фізичним вихованням).