Груба Є.А., Ющенко О.П.

Класичний приватний університет

Вікові передумови вибору ігрового амплуа в баскетболі

Явище акселерації, характерне для нашого часу, відбивається на специфіці спортивної діяльності. Зниження віку чемпіонів та рекордсменів примушує тренерів наполегливо шукати рекомендації раціональної побудови методики занять з дітьми, підлітками та юнаками.

Кожне амплуа характеризується своїми показниками. За час усього терміну тренувальної діяльності, від початку вибору амплуа до набрання гравцем максимальної фізичної та технічної форми, у гравця формуються чіткі особливості як у техніко-тактичному, так і у психологічному боці.

Результати численних наукових досліджень відображають майже однакові показники тестувань гравців, що дає змогу стверджувати про стійкість та постійність їх ігрових якостей. Також можна впевнено сказати, що особливості кожного амплуа вже виявляються у групах спортивного вдосконалення у віці 16-18 років. Причому ці показники вже досить чіткі та відповідають модельним характеристикам. Спеціальні спостереження й експериментальні дослідження дали змогу визначити етапи ігрової спеціалізації юних баскетболістів: вибір ігрової спеціалізації (13-14 років), спеціалізація за ігровими функціями (15-16 років); внутрішньофункціональний поділ баскетболістів по амплуа (17-18 років).

Першому з них передує період закладання основ техніки і тактики гри (8-12 років), а етап відносної універсалізації, тобто оволодіння суміжними ігровими функціями, здійснюється в групі юніорів (19-20 років).

Вік групи спортивного вдосконалення (15-16 років), рекомендований програмою ДЮСШ, оптимальний для засвоєння юними баскетболістами своїх функціональних обов’язків. Проте, етапові чіткої ігрової спеціалізації повинен передувати етап вибору ігрового амплуа у підлітковому віці (13-14 років – учбово-тренувальна група). Адже саме в цьому віці розширюється обсяг пам’яті, зосередженість довільної уваги, відбувається процес психічного змужніння. Виявлено зв’язок між руховими можливостями дітей та підлітків і даними їхнього інтелектуального розвитку.

У віці 13-14 років утворення динамічних стереотипів у руховому аналізаторі досягає високої досконалості, максимально розвивається орієнтування в просторі, відчуття уваги, здатність до сприймання простору і аналізу м’язових відчуттів при зміні площі опору. В підлітків здатність свідомо координувати свої м’язові скорочення в ряді випадків близька до подібних реакцій дорослих. Рухова реакція та її прихований час також наближаються до цих показників.

Правильно організована рання спеціалізація з баскетболу із дотриманням педагогічних принципів та врахуванням вікових особливостей дітей діє сприятливо для подальшої спеціалізації й сприяє функціональним та морфологічним змінам в організмі.

Приблизно з 13 років можна розпочинати вивчення ігрових дій аналітико-синтетичним методом, при якому визначені ігрові положення поділяють на типові комбінації, де послідовно вивчають окремі індивідуальні й групові дії. З перших занять в учбово-тренувальних групах дітей вчать тактики гри. Спеціалізація по ігрових функціях доцільна тоді, коли юні баскетболісти оволодіють усіма основними технічними прийомами й коли визначиться їхня індивідуальність.

Для оцінки спортивних здібностей та потенціальних можливостей юних баскетболістів при виборі ігрового амплуа доцільно застосовувати комплексну методику дослідження. У пошуковій фазі вибору амплуа вона передбачає виявлення специфічних ігрових якостей та характеристик, властивих баскетболістам з різними ігровими функціями. Крім того, досліджують психофізіологічний та моторний потенціали юних спортсменів, їхню здатність сприймати й чітко відтворювати специфічні ігрові прийоми, оперативність ситуаційного мислення та інші компоненти.

Тому завдання тренера саме на цьому етапі полягає в тому, щоб виявити в учнів комплекс якостей, наявність яких дає змогу прогнозувати вибір ігрового амплуа. Проте пошуковий характер вибору на даному етапі має тільки орієнтовне значення, бо в процесі подальшого навчання застосовують складні тести.

Завдяки комплексному поєднанню педагогічних спостережень в офіційних іграх та анкетування провідних гравців і спеціалістів баскетболу, розподілили ігрові прийоми відповідно до їхньої питомої ваги та значення в специфіці ігрової діяльності. Оскільки початковий етап пошуку амплуа передбачає орієнтацію лише на гравців передньої та задньої ліній (без урахування центрових), то є такі специфічні прийоми для нападників: передачі: після оволодіння м’ячем, що відскочив; позиційні; в прориві. Ведення: акцентоване ведення при проході під кошик та в прориві; маневрене для виходу на кидкову позицію; проти пресингу. Кидки: в стрибку з польових і крайніх позицій; акцентований прохід під кошик з польових і крайніх позицій; в прориві; повторний кидок у стрибку після оволодіння відскоком; добивання м’яча в стрибку.

Правильно обрана спеціалізація – одна з передумов ефективної ігрової діяльності юних баскетболістів у майбутньому. В даному випадку можна використати термін “професійна придатність”, під якими розуміють схильність, прагнення й спрямованість особистості до визначеної діяльності.

У наступному етапі вибору ігрового амплуа (14 років) виявляють найхарактерніші індивідуальні якості підлітків. Не можна нав’язувати амплуа баскетболістам. Треба запропонувати гравцям виконувати такі ігрові дії, які відповідають їхнім здібностям. Практика показує, що тренер повинен знати потенційні можливості своїх вихованців, щоб спеціалізувати їх у визначених ігрових функціях.

При індивідуальній підготовці юних баскетболістів ураховують фактори, якими визначається сучасний баскетбол: підбір високорослих гравців, акцент на швидкісно-силову підготовку, швидкісне виконання технічних елементів у поєднанні з обманними рухами, активізація оборони, стрімкий та ешелонований швидкий прорив. До того ж, динаміка ігрових ситуацій ставить високі вимоги до проявлення під час змагань специфічних якостей залежно від виконуваних функцій.

Спостереження за грою провідних спортсменів дають змогу виділити характерні ознаки, притаманні сучасному баскетболістові: зріст, морфологічні й психологічні особливості, фізичні якості, техніко-тактичні показники.

В молодшій ж юнацькій групі (15-16 років) доцільно провести подальші спостереження з наступним чітким диференціюванням для ігрової спеціалізації, бо попередня орієнтація була розрахована лише на гравців задньої та передньої ліній (без центрових гравців). Тому на черговому етапі навчання одержують достовірні підтвердження в правильності вибору амплуа та виявляють передумови для спеціалізації центрових гравців.

Проведення в підлітковому віці тестування, підкріплене експертною оцінкою тренера, може служити орієнтовною основою для вибору ігрового амплуа.

У тренувальному процесі у нападаючих гравців треба використовувати велику кількість вправ з елементами швидкого прориву, техніки на високій швидкості та кидки, як з середньої, так і з дальньої відстані. Підвищити рівень влучання можна за допомогою кидків з супротивом, вправ зі спеціальної витривалості використання кидків з різної дистанції.

Загалом, в командах високого рівня дуже велика увага повинна приділятися роботі з кожним амплуа окремо, бо гравці цього рівня вже чітко виділяються особливостями за амплуа, та потребують максимально ефективного підходу до тренувального процесу.

Нападників не можна відбирати тільки за анатомо-морфологічними показниками, і треба тренувати “шаблонно”, спираючись на досвід минулих років. Треба проводити комплекс досліджень та тестувань, на основі яких треба робити відповідні висновки та виявити недоліки та сильні сторони гравця. Згідно з цього треба моделювати кінцевий результат роботи та підбирати методи та засоби тренування. Правильність та точність дослідження можуть максимально ефективно виявити усі особливості гравця. Дослідження повинні проводитися не тільки для конкретного амплуа, а для кожного гравця окремо, бо кожен гравець – це, насамперед людина, яка має свої індивідуальні фізичні та психологічні особливості та недоліки.

Тільки при правильно підібраній методиці дослідження можна виявити усі особливості гравця. Результати такого дослідження з урахуванням сучасних тенденцій розвитку баскетболу – це і є основа для правильного побудування у майбутньому тренувального процесу.