Тихонова О.М.

Сумський національний аграрний університет

Віталітетна спроможність Fallopia convolvulus  в зернових агрофітоценозах.

Проблема врегулювання чисельності бур’янів в посівах культурних рослин  неоднозначна і досить складна. Сучасні інтенсивні методи боротьби з небажаною рослинністю в посівах призвели до масових побічних явищ в агросфері планети і біосфері в цілому. Обсяги забруднення природного середовища залишками гербіцидів постійно збільшуються, адже більшість отруйних речовин не руйнується, а накопичується в ланцюгах живлення. Перехід до екологічно-безпечного землеробства - єдиний шлях подолання екологічної кризи в галузі виробництва рослинницької продукції [3].

 В сучасному землеробстві відбувається зміна концепції про розуміння ролі бур'янів в агроекосистемах. Повне  знищення сегетальних рослин замінюється регулюванням їх чисельності в посівах до економічно-безпечного рівня. Тому замість дорогого і фактично нереального знищення бур'янів пестицидами економічно доцільніше не допускати підвищення їх чисельності вище економічного і біологічного порогів шкодочинності. Даний підхід вимагає ретельного вивчення здатності самих культурних рослин пригнічувати ріст і розвиток бур’янів. Такі явища як стійкість, мінливість, віталітетна спроможність популяцій бур’янів в різних  культурах  залишаються мало вивченими і актуальними.

Мета дослідження - вивчити вплив полога різних сільськогосподарських культур на стан популяцій розповсюдженого бур’яну Fallopia convolvulus. Поряд з чисельністю співвідношення в популяціях рослин особин різного життєвого стану є важливою їх характеристикою, від якої залежить стійкість популяцій. В основу вивчення життєвого стану  бур’янів   покладена концепція віталітету [1], яка полягає в оцінці життєвого стану особин за діагностичними морфометричними параметрами. В останні роки віталітетний аналіз став усе ширше використовуватись в популяційних дослідженнях [2].

           Для діагностики віталітету особин Fallopia convolvulus  використовувались наступні морфопараметри:  W - надземна  фітомаса особини,  А - розмір листкової поверхні, Wg - маса генеративних структур. Віталітет і щільність популяцій F. convolvulus оцінювали в агрофітоценозах пшениці ярої, ячміню ярого, пшениці озимої, озимого жита, гречки, гороха в 2006 – 2007 роках. Показники віталітетної структури популяцій F. convolvulus представлені в табл. 1

Таблиця 1

Показники віталітетної структури популяцій F. convolvulus  в різних агрофітоценозах

 

Агрофітоценоз

Частоти

Якість популяції

     (Q)

Рівень стат.

досто-

вірності,

%

Щільність популяцій

F. convolvulus, шт./м2  

клас А

клас В

клас С

Процвітаючі популяції

Горох після

ячменю

0.66

0,28

0,06

0,47

90

2,6

Горох після

озимої пшениці

0,60

0,24

0,16

0,42

90

5,3

Пшениця озима після  сої

0,71

0,22

0,07

0,46

70

27,0

Рівноважні популяції

Жито озиме

 після ячменю

0,29

0,14

0,57

0,21

80

3,1

Пшениця яра

 після гороху

0,37

0,29

0,34

0,43

77

4,8

Пшениця яра після

ріпака

0,18

0,24

0,58

0,21

90

0,1

Ячмінь ярий  після

пшениці озимої

0,21

0,29

0,50

0,25

80

1,6

Депресивні популяції

Жито озиме після гречки

0,05

0,10

0,85

0,07

90

0,1

Пшениця озима після  ріпака

0,07

0,19

0,74

0,13

80

0,1

Ячмінь ярий  після гречки

0,0

0,16

0,84

0,8

80

0,1

Гречка після ячменю

0,0

0,0

1,0

0,0

80

0,05

Гречка після жита озимого

0,0

0,0

1,0

0,0

85

0,05

        З наведених  даних витікає, що найсприятливіші умови існування              F. convolvulus  в посівах гороху після різних попередників, а також в посівах пшениці озимої після бобових. Віталітетний аналіз показав, що із статистичною достовірністю 90%  до вищого класу А належать 86% особин F. convolvulus  в посівах  гороху і 70% - в посівах пшениці озимої після бобових попередників. F. convolvulus  дуже чутливий до насиченості грунту азотом.  Зазначені агроценози сприяють розвитку популяцій бур’яну, і вони формуються як процвітаючі з переважанням особин вищого і середнього класів віталітету. Це рослини, висота яких становить в середньому 60 – 80 см, надземна фітомаса    10 - 15 г, площа листової поверхні – 394 см2, маса репродуктивних структур      2 – 3 г. Середня щільність популяцій F. convolvulus  в таких посівах складає 11,6 шт./м2.  

       Посіви гречки чинять негативний вплив на розвиток популяцій                   F. сonvolvulus, Поодинокі екземпляри цього виду не досягають генеративної фази розвитку в несприятливих еколого-ценотичних умовах. Максимальна висота особин F. convolvulus    в посівах гречки становить в середньому 25 см, надземна фітомаса –  0,3 – 0,5 г, площа листової поверхні –     8 -12 см2, маса  квіток– 0,07 г. Але плоди вони не утворюють.  За даними віталітетного аналізу популяції бур’яну в посівах гречки відносяться до категорії депресивних. Із статистичною достовірністю 80% в посівах гречки до нижчого класу С належать 100% особин F. сonvolvulus.   Рослини вищого і середнього класу віталітету в цій культурі  не зустрічаються.  Післядія гречаного ценозу залишається і на другий рік, що спостерігаємо в посіві жита після гречки. Чисельність популяцій F. сonvolvulus в таких посівах дуже низька: 0,08 шт./м2. В культурах, попередником яких був ріпак, також спостерігаємо депресію розвитку популяцій F. сonvolvulus.

        Такі культури, як пшениця, ячмінь, жито самі по собі не мають особливого популяційного тиску на розвиток бур’яну. В цих культурах формуються рівноважні популяції F. сonvolvulus з середньою щільністю 2,4 шт./м2 після подібних попередників, депресивні – коли попередниками є гречка і ріпак, процвітаючі – коли попередниками є бобові культури.

        Отримані дані підтверджують необхідність включення гречки і ріпака озимого в зернові сівозміни для пригнічення популяцій F. сonvolvulus. В сукупності з профілактичними і агротехнічними заходами [4], які включають очистку посівного матеріала, ретельну підготовку органічних добрив, культивацію, досходове і післясходове  боронування, - дотримання науково-обгрунтованих сівозмін є вкрай необхідним фітоценотичним заходом екологічно-безпечного регулювання розвитку F. сonvolvulus в посівах.

 

1.     Злобин Ю.А. Теория и практика оценки виталитетного состава ценопопуля­ций растений // Ботан. журн., 1989 б. - Т. 74, № 6. - С. 769-781.

2.     Кучер Е. Анализ виталитетного состава популяций Dactylorhiza romana (Seb. et Mauri) Soy // Актуальні проблеми ботаніки та екології, 2000. - Київ: ВЕЛ. - С. 69-70.

3.     Созінов О. Агросфера України в ХХІ столітті // Вісн. Нац. АН України, 2001. - №10. – С. 7 – 16.

4.     Bond W., Davies Y., Turner R. The biology and non-chemical control of black bindweed (Fallopia convolvulus  (L) A. Löve) // Електронне джерело: // http:// www. gardenorganic. org. uk