Економічні науки\10. Економіка підприємства

Юрченко С. М.

Національний Авіаційний Університет, Україна

Методи вирішення бізнес-конфліктів конкуруючих підприємств

В умовах жорсткої конкуренції, яка панує у сучасному бізнес-середовищі, економія часу, сили та грошей при вирішенні конфліктних ситуацій є особливо актуальною. Це стосується як внутрішніх конфліктів, так і конфліктів між підприємствами. Консерватизм у вирішенні конфліктних ситуацій (шляхом судових позовів) часто зумовлює цілу низку інших проблем: втрату висококваліфікованих працівників, псування відносин з партнерами і, як наслідок, зменшення прибутку тощо. Це призводить до зниження рівня конкурентоспроможності підприємства. А в умовах ринкової економіки втрата конкурентних переваг найбільше лякає сучасних підприємців. Отже, виникла потреба у нових, більш прогресивних методах вирішення суперечок. Таких методах, які б дозволили вирішити конфлікт швидко, з мінімальними фінансовими витратами, орієнтованих не лише на ліквідацію конфлікту, а й на збереження гарних відносин з бізнес-партнерами.

Термін „медіація” походить від латинського слова „mediare” – бути посередником. Інститут медіації налічує вже не одну сотню років. Як модель вирішення суперечок медіація використовувалася в Китаї, Японії, античній Греції, країнах Африки. На сьогоднішній день медіація широко застосовується в таких країнах, як Канада, Нова Зеландія, Австралія, Велика Британія, Франція, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Бельгія. Навіть у сусідній Польщі медіація вже зайняла своє місце у кримінально-процесуальному кодексі. В США, багатьох країнах Європи та в інших регіонах принципи медіації закріплені у законодавчих актах, медіація використовується як один з основних способів вирішення конфліктних ситуацій у бізнес-середовищі, а медіатор – вважаться однією з найпрестижніших професій. Незважаючи на широке розповсюдження медіації в іноземних країнах, в Україні медіація ще й досі залишається невідомим поняттям для багатьох людей, процедурою, яка викликає подив навіть у колах фахівців. На нашу думку, це зумовлено двома аспектами: в першу чергу, закритістю кордонів, інформаційним голодом за радянських часів. Тоді різні західні віяння просто не могли подолати „залізну завісу”, а по-друге, вже після набуття незалежності Україною, консервативна громадськість довго не могла позбутися звички довіряти вирішення суперечок тільки судовим інстанціям. Очевидно, що за останні роки відбулося багато змін в Україні, змінилася і свідомість людей. Проте, не стало менше проблем, які потребують негайного вирішення. В різних колах фахівців, перш за все, серед менеджерів вищої ланки, юристів, психологів, виникла зацікавленість новими, альтернативними судовим, методами вирішення конфліктних ситуацій. Так медіація прийшла в Україну.

Медіація – це процес розв’язання конфліктної ситуації з залученням третьої сторони (медіатора) з метою полегшення процесу переговорів, пошуку компромісних рішень та досягнення згоди між конфліктуючими сторонами.

Медіація – це можливість сформулювати проблему, обговорити й зрозуміти її, розглянувши з різних точок зору, а потім знайти рішення, яке буде оптимальним для кожного з учасників конфлікту.

Головною метою медіації, а також її відмінністю від інших альтернативних методів вирішення конфліктів, є спрямованість медіації на збереження гарних партнерських стосунків між конфліктуючими сторонами та продовження співпраці між ними.

На нашу думку, процес медіації повинен базуватися на наступних принципах:

· добровільність – конфліктуючі сторони беруть участь у процесі медіації лише з власної згоди і на будь-якому етапі переговорів можуть вийти з нього;

· конфіденційність – інформація, яка стала відомою медіатору і сторонам в процесі медіації є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Це особливо важливо при вирішені бізнес-конфліктів;

· нейтральність – медіатором завжди є особа, яка особисто не зацікавлена у тому чи іншому варіанті вирішення суперечки;

· відповідальність – медіатор несе відповідальність за проведення переговорів таким чином, щоб сторони якнайшвидше дійшли згоди;

· компетентність – медіатори ретельно відбираються відповідно до своїх знань та досвіду.

Офіційними медіаторами можуть виступати міжнародні організації, окремі держави, державні правові інститути, урядові або інші державні комісії, представники правоохоронних органів, керівники підприємств, установ, організацій, громадські організації, професійні медіатори.

Неофіційними медіаторами є загальновідомі люди, які досягли успіхів у суспільно значимій діяльності, представники релігійних організацій, психологи, педагоги, соціальні представники, неформальні лідери соціальних груп різного рівня, старші за віком люди, свідки конфлікту.

На даний час у світі існує багато процедур проведення медіації. Сторони можуть домовитися користуватися правилами, розробленими відомими медіаційними організаціями: Endispute, CpR в США, CEpR у Великій Британії, WipO в Швейцарії тощо. Ці організації розробили найбільш вдалі правила ведення процедури медіації з вирішення бізнес-конфліктів.

Результатом вдало проведеної медіації є Угода між сторонами, в якій фіксується взаємне рішення з приводу вирішення конфліктної ситуації, що склалася. Текст Угоди має бути простим, зрозумілим для сторін. Угода має бути перевірена юридичними експертами, які встановлюють відповідність рішення сторін правовим нормам. Найчастіше медіатором є особа, яка має юридичну освіту. В таких випадках немає потреби звертатись до юридичних експертів, оскільки їх роль виконує безпосередньо медіатор.

При вирішені бізнес-конфліктів кращих результатів можна досягти скориставшись допомогою медіатора-економіста. Глибокі економічні знання, а головне - досвід роботи у відповідній галузі є передумовою для швидкого та компетентного вирішення бізнес-проблеми.

Процес медіації суто добровільний, але останнім часом в договір між сторонами все частіше включається пункт про використання допомоги медіатора при вирішенні конфліктних ситуацій.

Україна, яка знаходиться на шляху побудови правової держави та громадянського суспільства, вкрай зацікавлена щоб конфлікти, які виникають між фізичними та юридичними особами, вирішувалися не лише у залі суду, а й шляхом переговорів. Такі переговори повинні проходити за участю незацікавленого посередника, здатного підказати не лише взаємоприйнятний, а й законний спосіб вирішення всіх суперечок.

Переваги використання медіації при вирішенні конфліктів в бізнес-середовищі очевидні: по-перше, медіація дає змогу уникнути затяжних судових процедур, дозволяє вирішити конфлікт за кілька тижнів, а не років, а також відповідно до розкладу, вигідного сторонам, а не залежно від дат, призначених судом. По-друге, медіація завжди конфіденційна. По-третє, при конструктивному вирішенні конфлікту відсутня можливість програшу, оскільки учасники самостійно розробляють та узгоджують необхідні їм рішення. По-четверте, медіація дозволяє значно заощадити фінанси, оскільки відпадає необхідність сплачувати послуги адвокатів. По-п’яте, використання медіативних принципів при вирішені бізнес-конфліктів дозволяє зберегти гарні партнерські стосунки між конфліктуючими сторонами.

Однак, для того, аби звернення громадян та юридичних осіб по допомогу до медіатора стало нормою життя, необхідно законодавчо регламентувати його повноваження та забезпечити певним статусом. Лише в такому випадку конфліктуючі сторони будуть впевнені, що їх угода матиме таку ж юридичну силу, як і рішення суду.

Незважаючи на численні вищевикладені позитивні якості медіації, вона й досі залишається маловідомою, незрозумілою, а головне – недооціненою. Отож, залишається глибока надія, яка базується на іноземному досвіді, що докладаючи постійних старань щодо наукового обґрунтування ефективності застосування медіації при вирішені бізнес-конфліктів, цей альтернативний захід вирішення суперечок знайде широке практичне застосування в нашому правосудді.

Література:

1. Мета Г., Похмелкина Г. Медиация – искусство разрешать конфликты. Знакомство с теорией, методами и профессиональными технологиями. – М.: «Verte», 2004. – 260с.
2. Phillips B.A. The Mediation Field Guide: Transcending Litigation and Resolving Conflicts in Your Business or Organizations. – Hardcover, 2001.
3. Besemer, Ch. Mediation in der Praxis, Erfahrung aus den USA [Практика медиации, опыт США]. - Baden, 1996.

4. Glasl, F. Konfliktmanagement. Ein Handbuch für Führungskräfte, Beraterinnen und Berater [Конфликтный менеджмент. Настольная книга руководителя и консультанта]. - Auflage. Stuttgard/Bern,1997.