Кравчук Г.В.

Національний авіаційний університет

Особливості та принципи формування собівартості в системі пасажирських авіаперевезень

Собівартість авіапослуг – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виконання. Витрати на виробництво авіапослуг утворюють виробничу собівартість та називаються експлуатаційними. Планування, облік й аналіз експлуатаційних витрат здійснюється у двох основних аспектах - за економічними елементами і за калькуляційними статтями витрат, що і забезпечує повноту, правильність обліку та планування витрат виробництва. За економічними елементами витрати авіаперевізників групуються на однорідні за їх економічним змістом, що дозволяє визначити обсяги ресурсів кожного виду, необхідні для виробництва, та за статтями витрат за їх функціональною роллю у виробничому процесі. Таке групування витрат авіакомпаній використовується для визначення собівартості транспортної послуги.

Розрахунок собівартості рейсів повітряних судів у методиці провадиться за двома групами витрат, які можуть бути прямо включені в собівартість рейсів, але різняться способами розрахунку. До першої групи прямих експлуатаційних витрат ставляться витрати, зв'язані безпосередньо з виконанням рейсів, а саме: аеропортові витрати; витрати на оперативне технічне обслуговування; витрати на авіаПММ; аеронавігаційні збори; збори за метеозабезпечення; витрати на харчування пасажирів та екіпажів у рейсі; витрати на утримання і харчування екіпажів в аеропортах; витрати на страхування пасажирів (вантажів); відрахування агентам. До другої групи прямих експлуатаційних витрат належать витрати, що залежать від нальоту годин за типами повітряних суден; амортизація повітряних суден і авіадвигунів; витрати, пов'язані з лізингом повітряних суден; витрати на оплату праці льотного складу і бортпровідників; відрахування у соціальні фонди із заробітної плати льотного складу та бортпровідників; витрати на капітальний ремонт повітряних суден і двигунів; витрати на страхування повітряних суден, професійної відповідальності і відповідальності перед третіми особами (включаючи витрати з обов'язкового страхування повітряних суден і професійної відповідальності льотного та інженерно-технічного персоналу); витрати на періодичне технічне обслуговування.

Особливості формування витрат (на виробництво авіапослуги) здійснення авіаперевезень на міжнародних авіалініях такі:

- виділяються витрати на території країни та за кордоном;

- визначається порядок розрахунку льотних витрат і витрат на літако-вильоти (відправлення) у гривнях та іноземній валюті на базі існуючих моделей;

- за допомогою методу прямого рахунку (безпосереднє віднесення витрат) розподіляють витрати пропорційно обраним параметрам.

При розрахунках собівартості літако-вильотів і вартості маршрутного обслуговування повітряного судна в валюті приймається до уваги:

- система стягнення ставок і зборів з аеропортового і маршрутного обслуговування повітряного судна в аеропортах різних країн;

- діючі положення і норми, що регламентують рівень окремих витрат за кордоном, організація льотної роботи на міжнародній повітряній лінії, порядок видачі бортового харчування за кордоном - для визначення прямих витрат за типами повітряних судів;

- залежність між іншими витратами, розглянутими як непрямі, і відповідними показниками обсягу перевезень - для розподілу даних витрат на літако-вильоти (відправлення) повітряного судна;

- порядок взаєморозрахунків за послуги і роботи виробничого характеру.

Для визначення собівартості літако-вильотів з базових аеропортів і маршрутних витрат у гривнях враховуються фактори, що впливають на формування витрат на повітряному судні, до яких належать:

- розпорядок бортового харчування на повітряному судні, що регламентує видачу раціонів бортового харчування з базового аеропорту для пасажирів і екіпажів, наборів продуктів на весь час польоту і зворотні рейси (з урахуванням класу обслуговування пасажирів);

- порядок надання послуг пасажирам, включаючи обслуговування пасажирів на борту, вміст трансферних пасажирів в аеропорту за визначеними нормами;

- виділення коштів на рекламу і наявність інших витрат, що відносяться до експлуатаційних витрат повітряного судна.

При виборі методів калькулювання і способів розрахунку собівартості літако-вильотів з аеропорту приймаються до уваги розходження у формуванні витрат із забезпечення літако-вильотів (відправлень); особливості організаційної структури підприємства, обсяг його роботи, неавіаційна діяльність аеропорту, участь підприємства в іншій комерційній діяльності.

Особливості методичних підходів до розрахунків різних складових собівартості літако-вильотів з базового аеропорту полягає у наступному:

- авіакомпанії, що виконують міжнародні рейси, використовують диференційований підхід з калькулювання собівартості виходячи з забезпечення відправлень і прийому-випуску повітряного судна із аеропорту;

- всі авіакомпанії витрати на бортове харчування пасажирів і льотного складу визначають за конкретною повітряною лінією методом прямого розрахунку;

- всі авіакомпанії у собівартості літако-вильотів з аеропорту враховують витрати з обслуговування пасажирів авіакомпанії на борті і в аеропорту та інші витрати, пов'язані з функціонуванням авіакомпанії.

Виходячи з того, що собівартість є інтегральним показником, який відображає практично всі сторони господарської діяльності авіапідприємства, то на її значення впливатимуть такі показники: тип експлуатованого літаку, ступінь використання засобів навігації, тривалість та дальність безупинного перельоту, характер авіалінії, потужність пасажиропотоку, спрямування перевезень, сезонність, місце розташування авіапідприємства та місце проходження авіалінії.