Економічні науки/3. Фінансові відносни

Уліганинець Г. П.

Директор ДП «Сонячна поляна» ТзОВ «ММК»

До питання про сутність терміну

«економічний потенціал»

В кінці 1970-х на початку 1980-х рр. вийшло багато публікацій по різних аспектах поняття «потенціал». У більшості робіт відмічається важливість вивчення проблеми сутності потенціалу та його оцінки, підкреслюється наявність суттєвих відмінностей у визначенні сутності самого поняття «потенціал», його місця серед інших економічних категорій [1, 3, с. 20-22, 6 с. 4]. Дискусія, яка розгорнулась в минулому столітті, актуальна і на сьогоднішній день.

В етимологічному значенні термін «потенціал» латинського походження – від potentia, що означає сила або міць. Словник іншомовних слів під редакцією В. Бутромєєва дає два трактування потенціалу. По-перше, це сукупність наявних засобів, можливостей, джерел. По-друге, це точкова характеристика силового векторного фізичного поля [7, с. 275]. Друге трактування терміну «потенціал» має прикладний характер для фізики, хімії, математики. А от перше трактування носить загальний характер, що дозволяє його застосувати до різних галузей науки і діяльності людини, в залежності від того, про які запаси, засоби і джерела йде мова. Саме з такої позиції і бере початок ресурсна концепція терміну «потенціал».

У більш пізніх роботах з проблематики потенціалу можна знайти спроби трактування потенціалу не як простого набору ресурсів та джерел їх утворення, а як складної системи з наявними зв’язками. У загальному значенні зміст терміна розкривається як ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупності засобів, необхідних для чого-небудь [2, с. 55].

Основна маса публікацій з теорії потенціалу присвячена такому оціночному показнику як економічний потенціал. Аналіз таких публікацій виявив значні відмінності у визначенні економічного потенціалу, його елементів, взаємозв’язку з такими категоріями як національне багатство, рівень економічного розвитку. В цілому можна виділити декілька підходів до розуміння сутності економічного потенціалу. Перший підхід визначає економічний потенціал як сукупну здатність галузей народного господарства. Представниками цього підходу є Б.М. Мочалов. В. М. Мосін, Д.М. Крук [1, с. 7]. У визначеннях, даних перерахованими авторами, прослідковується тісний зв’язок між економічним потенціалом та виробничою функцією. Ми погоджуємось з тим, що це важлива його характеристика, але не єдина.

Другий підхід схиляється до того, що економічний потенціал – це сукупність наявних ресурсів. Такий підхід прослідковується у публікаціях Ю. Личкіна, Б. Плишевського, А. Тодосійчука. На нашу думку, недоліками публікацій вказаних авторів є те, що термін потенціал часто підміняється поняттям ресурси, інвестиції, інвестиційні ресурси, чисельність зайнятих. Роблячи акцент тільки на ресурсний аспект, не виявляючи специфічних характеристик потенціалу, зникають суттєві відмінності від економічних категорій, таких як національне багатство, ресурси, матеріально-технічна база.

Тривалий час у вітчизняній літературі потенціал ототожнювався з масштабами діяльності виробничого підприємства, а для його характеристики найчастіше використовували такі показники як виробнича потужність, знімання продукції з одиниці виробничої площі тощо. Такий підхід підтримують також Лапін Є.В. та Марушков Р.В [5].

Б.М. Мочалов, навпаки, вважає, що варто відрізняти показники економічної потужності від економічного потенціалу. Економічний потенціал країни, галузі, підприємства, вважає він, характеризується обсягами накопичених ресурсів і максимально можливим обсягом матеріальних благ і послуг, виробництва яких можна досягнути в перспективі при оптимальному використанні наявних ресурсів. Економічна потужність характеризує фактично досягнутий рівень розвитку продуктивних сил на певну дату [1, с. 10]. Анало-гічної точки зору додержується А.А. Задоя, роблячи акцент на відмінності термінів «народне господарство» і «економічний потенціал». [3, с. 22].

Четвертий підхід трактує економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб’єктами господарської діяльності. Самоукін Л.І. вважає, що економічний потенціал необхідно розглядати у взаємозв’язку із властивими кожній суспільно-економічній формації виробничими відносинами, що виникають між окремими робітниками, трудовими колективами, а також управлінським апаратом підприємства, організації, галузей народного господарства в цілому з приводу повного використання їх можливостей до створення матеріальних благ і послуг [6, с.5]. На наш погляд, в даному визначенні підкреслена дуже важлива риса економічного потенціалу. Однак, економічний потенціал залежить і від рівня розвитку продуктивних сил.

Краснокутська Н.С. дає наступне визначення потенціалу: потенціал підприємства – можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів [4, с.7]. Ми вважаємо, що таке визначення є цікавим з позицій симбіозу ресурсної та результатної концепцій, але воно не відображає рівні потенціалу та його структуру.

Спроби вирішення проблеми оцінки потенціалу на рівні регіону, галузі та підприємств привели до появи різноманітних визначень, які представлено в роботі П.А. Фоміна та М.К. Старовойтова [8]. Так, потенціал характеризують як засоби, запаси, джерела, що маються в наявності і здатні бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення визначених цілей, здійснення плану, рішення якої-небудь задачі; можливості окремої особи, суспільства, держави у визначеній області.

Можна зробити висновок, що зміст економічного потенціалу складають два компоненти: об’єктивний – сукупність різноманітних ресурсів, задіяних і незадіяних з якихось причин у виробництво, таких, що мають можливість брати участь в ньому; суб’єктивний – можливості працівників, колективів до використання ресурсів і створення максимального обсягу матеріальних благ та послуг, а також можливості управлінського апарату підприємства, організації, галузі, господарської системи в цілому до оптимального використання наявних ресурсів.

Таким чином, економічний потенціал можна визначити як сукупні можливості суспільства до оптимального використання наявних ресурсів у процесі виробничих відносин з метою задоволення потреб членів суспільства. Тобто, економічний потенціал – це складна система, яка починає формуватись на рівні підприємств, домогосподарств, піднімаючись вище і формуючи економічний потенціал галузі та регіону, а також суспільства в цілому. Тому з метою управління у такій складній системі як економічний потенціал доцільно виділити окремі підсистеми: ресурсний потенціал, природний та інноваційний потенціал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Экономический потенциал развитого социализма./ Под ред. Мочалова Б.М., М.: 1982 г. – 175 с.

2. Євдокимов Ф.І., Мізіна О.В. Дослідження категорії «економічний потенціал промислового підприємства»// Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2004. – Випуск 75. – С. 54-59.

3. Задоя А.А. Народно-хозяйственный потенциал и интенсивное производство. – Киев, 1986 г. – 265 с.

4. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.

5. Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала предприятия: Монография. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2004. – 360 с.

6. Самоукин А.И. Потенциал нематериального производства. – М. : Знание, 1991 г. – 175 с.

7. Словарь иностранных слов с приложениями/ Под ред. В. Бутромеева. – М.: «Престиж книга»; «РИПОЛ Классик», 2006. – 544 с.

8.Фомин П.А., Старовойтов М.К. Особенности оценки производственного финансоовго потенциала промышленных предприятий // http:// www.cis2000.ru/ publish// articles/ book_9.