Банківський комплекс України являє собою складну систему, у якій крім фінансово-кредитних установ, створених резидентами, можуть бути представлені іноземні банки, філії та представництва.
Проникнення
іноземних банків у національну банківську систему може мати такі цілі: супровід
клієнтів у країнах, де вони ведуть свій бізнес; прагнення розширити свій бізнес
за рахунок більш дохідних ринків з більш слабкою конкуренцією та низьким рівнем
податків; необхідність для банків бути представленими у визнаних світових
фінансових центрах; надання фінансової і технічної допомоги національній
банківській системі країн з перехідною економікою.
Політика
іноземних банків, здатних пакетно викуповувати статутні фонди українських
банків, зосереджується переважно на високоліквідних операціях, що приваблюють
широкими можливостями одержання прибутку.
На 01.07.07 р.
кількість банків з іноземним капіталом, які вийшли на українських ринок
банківських послуг, склала 35 од. (2006 р. – 23 од.), у тому числі угорський
OTP Bank (що купував «Райффайзенбанк-Україна»), французький BNP Paribas
(“Укрсиббанк”), італійський Banka Intesa (Укрсоцбанк), російські “Ренесанс-Капітал”
(банк “Лідер”), “Російський стандарт” (АІС-Банк) і ВТБ (“Мрія”), австрійський
Erste Bank («Престиж»), чеська PPF Group («Агробанк»), фінансова компанія
«Приват Кредит» («Приватінвестбанк»), грецький EFG Eurobank Ergasias
(«Універсальний»), ісландські інвестори Vostock Holding ehv. і Hraunbjarg ehv.
(«Львів»). Крім того, самостійно вийшли на вітчизняний ринок банківських послуг
російські банки «Банк Москви», Зовнішторгбанк і турецькі ЗАТ «Вест Файненс энд
Кредит Банк», Altinbas Holding Anonime Sirketi.
Прихід на внутрішній
банківський ринок іноземних банків сприяє: додатковим інвестиціям у національну
банківську систему України, впровадженню нових банківських технологій,
зростанню рівня конкуренції в системі, підвищенню стандартів обслуговування
клієнтів, упровадженню міжнародних стандартів бухгалтерського та управлінського
обліку.
Однак присутність іноземних банків має і негативний вплив: виникнення проблем в області банківського нагляду, привнесення зовнішнього управління в національну банківську систему (при великій частці іноземних банків), витиснення більш технологічними та надійними закордонними банками місцевих банків з найбільш привабливих сегментів ринку. Так, наприклад, сучасний етап розвитку банківського ринку України характеризується недостатнім розвитком ринку банківських послуг для фізичних осіб, а необмежені перспективи до його розвитку спонукають банки до більш активного впровадження в цю сферу діяльності, розробки нових послуг для різних верств населення, удосконалення форм і методів обслуговування.
Структура кредитного портфелю першої десятки провідних банків України (рис. 1) свідчить, що 59,95% кредитів, наданих фізичним особам,
приходиться на чотири банки з десяти. Прикре те, що це банки (Райффайзен банк
Аваль, “Укрсиббанк”, Укрсоцбанк та ОТП Банк), які створюють конкурентну
боротьбу за клієнта, належать до банків з іноземним капіталом.
Рис.
1. Структура кредитного портфелю першої
десятки банків України
(сектор приватних осіб)
Тому для українських банків важливим
завданням є забезпечення свого функціонування та розвитку на внутрішньому і
зовнішньому ринках, посилення взаємодії з реальним сектором економіки,
встановлення довірчих відносин з приватними особами.
Щоб зберегти своє місце на ринку,
вітчизняні банки мають приділяти основну увагу таким напрямкам і тенденціям
діяльності як:
–
впровадження
більш ліберального банківського законодавства, поліпшення технологій,
підвищення стратегічної цінності управління капіталами клієнтів, що створюють
значні можливості та нові ризики для фінансового ринку;
–
пропонування
клієнтам повного пакету фінансових послуг, становлення Інтернету найважливішим
інструментом інтеграції дешевих фінансових послуг (з’явлення електронного
доступу до всіх послуг: позик, контролю та сплати рахунків, торгівлі цінними
паперами, страхування тощо);
–
ліквідація
вихідних днів у діяльності все більшої кількості банків;
–
відсутність у
більшості банків гнучкості й інноваційності, маркетингової системи цінностей;
–
концентрація
зусиль багатьох банків на введені нових комісійних платежів ніж на підвищенні рівня задоволеності клієнтів.
Привабливість ринку банківських послуг, активна діяльність провідних банків, зростаюча експансія іноземних банків, а також швидкий розвиток обсягів нових банківських операцій створюють об’єктивні передумови для подальшого посилення конкуренції. В умовах, коли банківські послуги характеризуються високим рівнем диференціації, а їх споживачі формують певні ринкові сегменти, одним із провідних факторів успіху є реалізація стратегії банківського маркетингу, що сприятиме найякіснішому та найповнішому задоволенні потреб існуючих і потенціальних клієнтів при одночасному досягненні банком високих економічних показників діяльності в довгостроковому періоді.
Стратегія банківського маркетингу, яка забезпечить стійкі ринкові позиції сучасного банку має складатися за такими напрямками:
– дистанційне банківське обслуговування (послуги через телефон, факс, модемне з’єднання, Інтернет, мобільний Інтернет, інтерактивне цифрове телебачення тощо);
– обслуговування кредитної лінії ЕБРР (вихід на міжнародні фінансові ринки, залучення нових перспективних клієнтів, отримання відсоткового стабільного доходу та ін.);
– розвиток карткового бізнесу (швидке комплексне обслуговування клієнтів (медична страховка, допомога і кваліфіковані консультації різного характеру тощо), вдосконалення карткових продуктів (оплата комунальних послуг з карткових рахунків, виграшні програми та ін.), збільшення кількості клієнтів-власників пластикових карток (впровадження зарплатних проектів, реалізація спеціальних пенсійних та студентських програм, випуск віртуальних карток для розрахунків в Інтернеті, розширення власної мережі пунктів обслуговування карток і банкоматів));
– діяльність банку на фондовому ринку (формування унікального спектру ощадних сертифікатів з механізмом валютного застереження, що дає змогу надійно захистити гроші від інфляції, здійснення усіх видів операцій з державними та муніципальними паперами);
– розробка ефективної організаційної структури банку (створення відділів маркетингу, які займаються всім спектром ринкових проблем від створення і ведення інформаційних баз даних про клієнтів до управління відносинами з ними);
– розвиток роздрібного бізнесу (розширення філіальної мережі та відділень в Україні, створення довідкових та call-центірв, сайтів банків в Інтернеті, підвищення технічних можливостей банків (мобільний банкінг тощо), співробітництво банків з різними системами переказів, підвищення рівня обслуговування клієнтів та ін.);
– удосконалення корпоративного бізнесу (консультація підприємств з питань управління фінансами, оцінка ризиків господарських операцій, аудит і надання гарантій, організація емісії цінних парів, консорціумне та проектне кредитування тощо).
Проте слід зазначити, що вітчизняні
банки в основному ще слабко розвивають стратегічний маркетинг. Основна проблема
полягає у відсутності знань та практичних навичок у банківських фахівців для
виконання специфічних функцій банківського маркетингу. Необхідними умовами для
реалізації стратегії банківського маркетингу є наявність чітко сформульованого
стратегічного плану банку, єдиної маркетингової інформаційної системи, а також
структурного підрозділу, який планує, виконує та контролює напрямки
маркетингової діяльності. Впровадження стратегії банківського маркетингу в
практичну діяльність банків сприятиме створенню мікроклімату довіри серед
населення та підприємств до фінансово-кредитних інститутів України.