Економічні науки/ 7.Облік і аудит

Аспірант Сіра Ю. В.

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Контроль за виробничими витратами в системі управління молокопереробними підприємствами

Одним із важливих секторів економіки України у формуванні продовольчої безпеки держави й експортного потенціалу країни є молокопродуктовий підкомплекс. Його сутність полягає в взаємопов’язаному та збалансованому функціонуванні сукупності різних галузей складної інтеграційної системи «виробництво молока – переробка – реалізація молочної продукції». Розвиток соціально орієнтованого ринку України та її наміри вступити до СОТ зумовили невідкладну потребу розв’язання актуальних проблем функціонування підкомплексу, і зокрема, переробної галузі.

Перебудова управління молокопереробними підприємствами в умовах формування ринкових відносин передбачає зміни в системі контролю, за допомогою якого виявляється фактичний стан справ на підприємстві, визначаються причини різного роду відхилень від норм виробництва, виявляються невикористані чи втрачені резерви та ресурси. Діюча система контролю повинна бути організована як по горизонталі (види діяльності підприємства), так і по вертикалі (центри відповідальності та місця виникнення витрат) для задоволення оперативних потреб управління виробництвом.

Для визначення напрямків контролю витрат в молокопереробній галузі важливе значення має науково обґрунтована класифікація його видів. Узагальнюючи пропозиції відомих економістів з приводу класифікації [1 c.22, 2 c.12] та враховуючи організаційно-технологічні особливості молокопереробного виробництва, запропонуємо класифікацію видів контролю витрат для молокопереробних підприємств (рис.1).

Залежно від користувачів отриманої інформації обумовлюється розмежування систем зовнішнього та внутрішнього контролю. Зовнішній контроль витрат здійснюється органами Державної податкової адміністрації України шляхом перевірки правильності обчислення валових витрат та розрахунку податкових платежів; банками при перевірці цільового використання кредитів; громадськими та перевіряючими організаціями при перевірці правильності сплати місцевих податків і зборів. Внутрішній контроль здійснюється спеціалістами підприємства, і його завданням є забезпечення виробництва ресурсами, їх збереження та сприяння впровадженню прогресивних технологій і раціональних методів праці, економне використання паливно-енергетичних ресурсів з метою зниження собівартості молочної продукції.

Особливо важливим видом внутрішнього контролю для сучасних молокопереробних підприємств є внутрішньогосподарський контроль, який є складовою частиною ринкового механізму та одним із основних прийомів перевірки виконання прийнятих рішень.

Характерною особливістю внутрішньогосподарського контролю виступає те, що він проводиться в процесі господарської діяльності, в момент здійснення та оформлення господарських операцій, що надає можливість вчасно виявляти недоліки, вивчати причини їх виникнення та вживати заходів щодо їх усунення.

Внутрішньогосподарський контроль за допомогою методу елімінування витрат, тобто їх визначення за місцями утворення і центрами відповідальності та мережі автоматизованого робочого місця дозволяє впливати на формування собівартості молочної продукції протягом всього циклу її виробництва і реалізації.

За періодичністю здійснення внутрішньогосподарський контроль підрозділяється на попередній, поточний (оперативний) та ретроспективний (завершальний після звітного періоду).

Проведені дослідження показують, що розповсюдженим на молокопереробних підприємствах є завершальний контроль витрат, який

Рис.1 Класифікація видів контролю витрат молокопереробних підприємств

ведеться після закінчення звітного періоду на основі аналізу відхилень. Ретроспективний характер цього контролю не дає можливості попередити незаконні та економічно недоцільні дії, адже інформація про відхилення надходить надто пізно (через 10-30 днів після встановлення відхилення), що, враховуючи короткий цикл виробництва більшості молокопродуктів (2 – 5 днів), не дозволяє приймати коригуючі рішення з метою зниження непродуктивних витрат і втрат. За цих умов вирішальне значення для управління витратами на молокопереробних підприємствах мають попередній і поточний види контролю.

Основними засобами попереднього контролю є маркетинг, тобто вивчення тенденцій та перспектив попиту та пропозиції на ринках збуту молочної продукції з ціллю визначення структури та обсягів продажу, планування собівартості продукції для забезпечення її конкурентоспроможності і достатнього рівня рентабельності та попередній функціонально-вартісний і аналіз беззбитковості виробництва продукції. До функцій попереднього контролю входять також визначення оптимального розміру партії придбаних основних і допоміжних матеріалів, розробка прогресивних норм сировини, матеріалів та трудових витрат, складання кошторисів накладних витрат окремих підрозділів із закріпленням відповідальності за виконання кошторисів за керівництвом цих підрозділів.

Поточний (оперативний) контроль здійснюється в момент виникнення витрат і забезпечується за допомогою методів нормативного обліку і нормативного калькулювання, що дозволяє не тільки виявити причини та винуватців відхилень від норм витрат, але і в певній мірі передбачити вплив цих відхилень на фінансові результати. Таким чином, контроль набирає прогнозного характеру, змикаючись з короткостроковим плануванням. Враховуючи масовий, поточний і безперервний характер молокопереробного виробництва, саме оперативний контроль є найбільш дійовою функцією в управлінні формуванням собівартості молочних продуктів, тому що дозволяє щоденно в процесі здійснення технологічних операцій встановлювати резерви зниження витрат. Здійснюють такий контроль бригадири, майстри, технологи цехів та інші керівники структурних підрозділів за даними технологічних вимірювальних приладів, а спеціалісти бухгалтерської служби – за показниками внутрішньогосподарського обліку, які відображаються в первинних документах.

Як свідчать проведені дослідження, для молокопереробних підприємств можна виділити наступні принципи внутрішньогосподарського контролю [3], які є основою для розвитку організаційних форм оперативного контролю витрат:

● організація оперативного контролю повинна відповідати виділеним місцям витрат і центрам відповідальності підприємства;

● максимальне наближення контролю до об’єкту (витратам) на основі делегування відповідальності спеціалістам підприємства;

● взаємодія контролю в оперативному режимі з іншими функціями управління витратами (обліком, плануванням, аналізом та регулюванням).

Результати дослідження вказують також на невідповідність вимогам сучасного управління витратами стану контролю за правильністю використання норм і нормативів молокопереробних підприємств, оскільки тільки на окремих підприємствах, як правило, із залученням іноземного капіталу, такий оперативний контроль норм і нормативів є частково організованим.

Для оперативного контролю за витратами виробництва необхідно узагальнювати інформацію щодо виявлених щоденних відхилень на рівні бригад і цехів – за день (зміну), п’ятиденку та декаду; на рівні підприємства – за потребою. Узагальнені результати відхилень від норм використання сировини за ці періоди потрібно відображати за допомогою машинограм-відомостей, які вказуватимуть на відхилення від встановлених норм, що буде формуватись на автоматизованому робочому місці бухгалтера з обліку витрат на кожну декаду місяця. Оперативні дані щодо відхилень за видами продукції і центрами відповідальності з наведеними причинами і відповідальними за ці відхилення дадуть можливість приймати коригуючі рішення з метою припинення перевитрат ресурсів безпосередньо по ходу виробничого процесу.

Отже, проведені дослідження також підтверджують, що на більшості молокопереробних підприємств нормативне господарство не відповідає вимогам оперативного, ефективного обліку та контролю за виробничими витратами. В практиці діяльності більшості молокопереробних підприємств виникають ситуації, коли при внесенні змін до технологічного процесу, чи в процесі освоєння нових видів продукції норми вчасно не переглядаються і не коригуються, а коли і переглядаються, то інформація про це надходить до бухгалтерії із запізненням на 20-30 днів. Такий стан справ призводить до значних відхилень від норм, які не відображають дійсну потребу у використанні матеріальних і трудових ресурсів у виробництві та не дозволяють контролювати формування собівартості молочної продукції відповідно до вимог управління сучасним молокопереробним підприємством.

Список використаних джерел

1. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 364 с.

2. Наринский А.С., Гаджиев Н.Г. Контроль в условиях рыночной экономики. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 176 с.

3. Оперативный контроль экономической деятельности предприятия/ Б.И.Валуев, Л.П. Горлова, Е.Л. Зернов и др. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 224 с.