Экономические науки\4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Ворсовський О.Л.

аспірант

Київського Національного університету

імені Тараса Шевченка

кафедри фінансів, грошового обігу та

кредиту

Теоретико-методологічні основи фінансового потенціалу інвестиційної діяльності підприємств

Інвестиції є визначальним фактором економічного розвитку будь-якої країни. Стале соціально-економічне зростання в Україні не можливе без активізації інвестиційної діяльності окремих суб’єктів господарювання, оскільки розвиток економіки можливий лише тоді, коли підприємства за рахунок втілення інвестиційних проектів істотно підвищують рівень одержуваних прибутків.

На даному етапі інвестиційні процеси в Україні характеризуються недостатнім обсягом інвестицій, значною різницею між інвестиційними вкладеннями та інвестиційними потребами, обмеженими можливостями фінансування інвестицій з різних джерел. Це обумовлюється недосконалою законодавчою базою, високим податковим тиском, нерозвиненим фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, неефективним використанням амортизаційних відрахувань і нерозподіленого прибутку.

Розвиток інвестиційної діяльності є важливим завданням теоретичного та практичного значення. Однією з головних умов успішного розвитку підприємства є його ефективна інвестиційна діяльність. Ефективність інвестиційної діяльності залежить від рівня використання фінансового потенціалу інвестиційної діяльності відповідного господарюючого суб’єкта, який формує масштаби цієї діяльності.

Зовсім недавно поняття “фінансовий потенціал інвестиційної діяльності” увійшло до числа термінів економічної науки як економічна категорія. В сучасній економічній літературі відсутнє однозначне визначення цього поняття. На сьогодні ще не сформовано загального підходу до сутності фінансового потенціалу інвестиційної діяльності підприємств, розроблення методів та критеріїв його оцінки, а рівень методичної та теоретичної розробки не дає можливості задовольнити потреби підприємств.

Отже з огляду на вищесказане метою нашої статті є дослідження і уточнення поняття “фінансовий потенціал інвестиційної діяльності”, сформування загального підходу до сутності цього терміну.

Фінансовий потенціал у працях багатьох вчених визначається як обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат [10, C. 16]. Ці ресурси приймають участь у виробничо-господарській діяльності та залучаються для фінансування певних стратегічних напрямів розвитку підприємства. Таким чином, фінансовий потенціал забезпечує можливість трансформації ресурсного і виробничого потенціалів в результати діяльності підприємства. Не менш важлива і його роль у відтворювальних процесах на підприємстві. До складу фінансового потенціалу включаються різні фінансові ресурси, що складаються, в свою чергу, зі статутного, додаткового і резервного капіталів, цільового фінансування, фондів накопичення, оборотних активів тощо.

Фінансові ресурси, які використовуються при здійсненні інвестиційної діяльності складають фінансовий потенціал інвестиційної діяльності. Ці ресурси є інвестиційними ресурсами. Але не можна розглядати фінансовий потенціал інвестиційної діяльності як просту сукупність ресурсів не враховуючи взаємозв`язок між ними. Фінансовий потенціал інвестиційної діяльності являє собою не просту, а певним чином упорядковану сукупність інвестиційних ресурсів, що дозволяє домогтися ефекту синергизма їх використання. Синергизм означає співробітництво, що дає можливість одержати ефект від взаємодії певних факторів, що перевищує суму ефектів від впливу на певний об'єкт кожного фактору окремо.

Однією з головних задач формування інвестиційних ресурсів є оптимізація їх структури. Від структури інвестиційних ресурсів залежать кінцеві результати інвестиційної діяльності. Оптимальна їх структура забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Важливою особливістю вибору джерел формування інвестиційних ресурсів є їх широка альтернативність для задоволення однакових інвестиційних потреб. Об’єм та джерела формування інвестиційних ресурсів багато в чому визначаються вартістю їх залучення. В процесі формування обсягів інвестиційних ресурсів повинні враховуватися всі стадії інвестиційного процесу – передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна.

Фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємств формується за рахунок таких джерел як чистий прибуток; амортизаційні відрахування; раніше здійснені довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких закінчується в поточному періоді; кошти від продажу вибуваючих необоротних активів; страхова сума відшкодування збитків; іммобілізована в інвестиції частина зайвих оборотних активів; гранти; внески вітчизняних і закордонних інвесторів у статутний фонд; безкоштовно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування; емісія акцій, облігацій; кредити та лізинг.

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що фінансовий потенціал інноваційної діяльності підприємств являє собою певним чином упорядковані фінансові ресурси та наявні і приховані можливості їх залучення та використання, що за певних внутрішніх та зовнішніх чинників інвестиційного середовища можуть бути спрямовані на досягнення цілей інвестиційної діяльності підприємств.

Підбиваючи підсумок, наголосимо, що в сучасних умовах відбувається багато змін, які впливають на фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємств та на інвестиційні ресурси, які він включає. Це і розширення варіантів використання інвестиційних ресурсів, ускладнення структури й динаміки ресурсної бази інвестиційної діяльності підприємств, посилення ролі держави з мобілізації та ефективного використання інвестиційних ресурсів. Тому при формуванні інвестиційних ресурсів важливо враховувати зовнішні і внутрішні економічні фактори, які впливають на фінансовий потенціал інвестиційної діяльності підприємств.

Список літератури

1. Азаренкова Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки. – Х.: ПП

Яковлєва, 2003. – 102с.

2. Адрианов В.Д. Россия: экономический и инвестиционный потенциал. –

М.: Экономика, 1999. – 662 c.

3. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – Киев:

Эльга, Ника-Центр, 2006. – 552с.

4. Бочаров В.В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка

инвестиций. – М., Финансы и статистика, 1993. – 144с.

5. Должанський І.З., Загорна Т.О., Удалих О.О., Герасименко І.М.,

Ращупкіна В.М. Управління потенціалом підприємства: Навчальний

посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006 – 362 с.

6. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – Київ:

«Центр навчальної літератури», 2004. – 376 с.

7. Марголин А.М., Быстряков А.Я. Методы государственного

регулирования процесса преодоления инвестиционного кризиса в

реальном секторе экономики. – Челябинск: Южно-Уральское книжное

издательство, 1998. – 324c.

8. Синявский Р.В. Инвестиционный потенциал экологической

деятельности и экологическая безопасность. – К.: Знание Украины,

2002. – 58 с.

9. Турянська М.М. Інвестиційні джерела. – Донецьк: Юго-Восток, 2004. –

317 с.

10. Федонін О.С. Потенціал підприємства: Формування та оцінка:

Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 316 с.

11. Фесенко К.Е., Зайончик Л.Г. Інвестиційний потенціал у логістиці: на

прикладі автотранспорту. – К.: Науковий світ, 2002. – 259 с.

12. Советский энциклопедический словарь. Издание четвертое,

исправленное и дополненное / За ред. А.М. Прохорова. – М., 1990. –

1631 с.