Економічні науки/1. Банки та банківська система

К.е.н. Кравченко К.В.

Харківський національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ», Україна

Напрямки зниження ризику в управлінні портфелем кредитів комерційного банку

Умовно інструменти управління портфелем кредитів комерційного банку можна розділити на наступні категорії: впровадження банком власної процентної політики; диверсифікація кредитного портфелю; хеджування ризиків; концентрація; резервування.

Методика визначення розміру процентних ставок за кредитами та порядок їх погашення встановлюється комерційним банком і визначається кредитним договором в залежності від наступних факторів: рівня кредитного ризику; забезпечення кредиту; попиту та пропозиції на ринку кредитів даного виду; строку користування кредитом; облікової ставки НБУ.

Для позичальника відсоток за кредит є основою розрахунків загальної вартості кредиту та разових виплат. Процентна політика банку – політика плати за користування кредитами, що визначається з урахуванням облікової ставки НБУ, рентабельності банку, кредитної маржі і терміну надання кредиту. Фактори, що враховуються при визначенні плати за користування кредитом, також включають: витрати залучення засобів (рівень середньої процентної ставки по депозитам); ступінь ризику, що властива даному кредиту; строк погашення кредиту тощо. Відсоткова політика комерційного банку може бути спрямована на залучення більшої кількості позичальників через привабливість отримання кредитів, що, в свою чергу, тісно пов’язано з диверсифікацією ризиків кредитного портфелю.

Якщо банк кредитує певну кількість позичальників (п) за умови використання лише своїх ресурсів, без залучення міжбанківських кредитів, тоді функція очікуваного прибутку комерційного банку від кредитного портфеля набуває вигляду:

де φі(хі) - функція очікуваного доходу від і-ї угоди; хі – обсяг кредиту, який надає комерційний банк і-му позичальнику за і угодою.

Згідно цього можна сказати, що диверсифікація ризику при реалізації кредитної політики банку може здійснюватися шляхом зміни кількості позичальників і розміру кредитів хі. Якби кредитні угоди укладалися на одну й ту ж суму і мали б однаковий ризик, то він би визначався величиною:

де п – кількість кредитних угод; r_і – коефіцієнт резервування; х_і – розмір кредитів; - середній рівень кредитного ризику.

Якщо , тоді:

Останнє співвідношення показує, що збільшення глибини диверсифікації (зростання п) призводить до зниження ризику портфеля. Але розмір кредиту визначається позичальником, а не банком, і якщо банк не задовольнив заяву позичальника, то позичальник звертається до іншого банку. Алгоритм диверсифікації процесу кредитування може бути побудований банком на основі моніторингу таблиці характеристик кредитних операцій щоразу по оформленні чергової кредитної угоди.

Концентрація, як метод управління ризиком кредитного портфеля є поняттям, протилежним за економічним змістом диверсифікації. Вона означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов'язаних галузей, на географічній території, або кредитування певних категорій клієнтів. Концентрація, як і диверсифікація, може бути галузева, географічна і портфельна. Визначення оптимального співвідношення між рівнями диверсифікації та концентрації кредитного портфеля банку є завданням, яке має вирішувати менеджмент-керівництво кожного банку залежно від обраної стратегії, можливостей та конкретної економічної ситуації.

Хеджування ризиків застосовується в цілому до портфелю кредитів суб’єктам господарювання комерційного банку, таким самим чином, як і до портфелю кредитів іншого типу.

Види та методи хеджування

Натуральне (природне) хеджування	Штучне (синтетичне) хеджування
- структурне балансування; - управління розривом між чутливими активами та пасивами (геп-менеджмент); - управління середньозваженим строком погашення (дюрація)	- укладення форвардних та ф’ючерсних контрактів із метою створення компенсуючої позиції; - проведення операцій страхування за допомогою опціонів; - обмін платежами згідно з балансовими характеристиками учасників угоди (своп-контракти)

Лімітування як метод зниження кредитного ризику широко застосовується у практиці як на рівні окремого комерційного банку, так і на рівні банківської системи в цілому. Його суть полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибутки.

Литература:

1. Роуз П. Банковский менеджмент / М.: Дело, 1997.- 598 с.

2. Коршикова Т. Контроль та управління ризиками в кредитній діяльності банку.// Вісник НБУ. – 2003. - №1. – с. 24.

3. Потійко Ю. Теорія і практика управління різними видами ризиків у комерційному банку.// Вісник НБУ. – 2004. - №4. – с.59.

4. Офіційний сайт НБУ // http://www .bank.gov.ua/