Історія 3. Історія науки і
техніки.
кандидат
історичних наук, доцент
кафедри соціально-гуманітарних
дисциплін Кременчуцького
інституту Дніпропетровського
університету економіки та права
(м.Кременчук).
ВИДАТНИЙ РАДЯНСЬКИЙ
ТАНКОБУДІВНИК
Нема, мабуть, у нашій країні людини,
яка жодного разу не бачила б середній танк Т-34-85, що став одним з символів
Великої Вітчизняної війни. Ця потужна
броньована машина заслужила тоді загальну любов та повагу. Вогнем гармати та
кулеметів, гусеницями “тридцятьчетвірка” знищувала відбірні німецькі війська.
На чолі конструкторського колективу, який створив та постійно вдосконалював
легендарний Т-34 четвертої модифікації, за роки війни стояв Олександр
Олександрович Морозов – найближчий соратник “батька” відомого на увесь світ
танка – Михайла Ілліча Кошкіна, доктор технічних наук, двічі Герой
Соціалістичної Праці.
Даня стаття є, на наш погляд, актуальною
з точки зору теоретико-сцентифічного підходу завдяки необхідності більш
детального висвітлення діяльності О.О.Морозова у вітчизняній історіографії. З
позицій практичної актуальності, праця може стати корисною для
українських вчених як аналіз досвіду роботи одного з найвидатніших вчених свого
часу задля застосування даного досвіду у сьогоденній науковій діяльності.
Метою роботи виступає
комплексне вивчення ключових моментів науково-конструкторської діяльності
відомого танкобудівельника Олександра Морозова за часів Великої Вітчизняної
війни 1941-1945 р.р. та діалектику творчості вченого, що розвивалася з
урахуванням воєнного досвіду, у повоєнні роки.
Завданням статті є розкриття,
таким чином, теми “Олександр Олександрович Морозов – видатний радянський
танкобудівник”.
Олександр Олександрович Морозов
народився 16 (29) вересня 1904 року у місті Бежище Брянського повіту Орловської
губернії (зараз Бежицький район Брянської області) у родині робітника. Його
батько працював теслярем на Брянському машинобудівельному заводі; мати
займалася домашнім господарством та вихованням чотирьох дітей. Сашко успішно
закінчив приватну школу, продовжив навчання у реальному училищі. По закінченню
п”яти класів реального училища, Олександр Морозов у неповні 15 років, у березні
1919 року розпочав робочу діяльність, батько влаштував його до технічної
контори Харківського
паровозобудівельного заводу на посаду переписчика технічних документів
[2,27]. Через рік талановитий підліток вже працював копіювальником креслень, а
у жовтні 1922 року – креслювальником [3,15]. Завдяки виключній охайності,
працелюбності та важному почуттю відповідальності за доручену роботу,
Олександра Морозова у травні 1923 року зараховують у якості
кресляра-конструктора до зорганізованої на заводі тракторно-технічної контори.
Потім майбутній головний конструктор, працюючи у різних цехах, поступово
засвоїв токарну та фрезерну справи, вивчив литійне та ковальне виробництво
[2,31].
Мобілізований до Червоної Армії,
Олександр проходив службу у авіабригаді на посаді моториста. Після
демобілізації Морозов повернувся до Харківського паровозобудівельного заводу
(ХПЗ) ім. Комінтерну, до своєї технічної контори, на посаду
кресляра-конструктора.
У 1927 році, коли ХПЗ отримав
замовлення на створення “маневреного танку”, двадцятитрьохрічний Олександр
Морозов увійшов до складу знову створеного бюро з конструювання танків [1,128].
Колишнього червоноармійця направили до
сформованого, з числа кращих конструкторів, нового колективу – танкобудівельної
конструкторської групи. Так, 18 жовтня 1928 року вони зустрілися вперше – танк
та майбутній винахідник [2,107]. У 1931 році, без відриву від виробництва,
Морозов закінчив механічний технікум [3,96]. Творчо використовуючи отримані
знання, Олександр Олександрович узяв
активну участь у створенні вузлів нових машин. Працюючи у танковому
конструкторському бюро ХПЗ ім. Комінтерну (з 1937 р. – позначка “завод № 183” –
А.К.) на посаді конструктора, а потім
керівника групи КБ-190, він бере безпосередню участь у розробці першого радянського
серійного середнього танку Т-24, а також легких колісно-гусеничних машин БТ
[1,117].
13 вересня 1937 р. завод № 183 отримав
від автобронетанкового управління (АБТУ) РСЧА завдання щодо розробки нового
маневреного колісно-гусеничного танку БТ-20, призначеного задля оснащення
механізованих з”єднань та механізованих полків кінноти [2,191].
Роботу доручили конструкторському бюро
КБ-190 відділу “100” (танкове виробництво). Задля виконання цього серйозного
завдання, М.І.Кошкін зорганізував новий підрозділ – КБ-24. У підсумку на заводі
було створене КБ, значно більш потужне, ніж основне. Конструкторів для
підрозділу Кошкін відбирав особисто. Морозов виявився помічником головного
конструктора, очоливши силову групу.
Восени 1938 р. О.О.Морозов стає
провідним інженером при розробці проектів колісно-гусеничного танку А-20 та
гусеничного танку А-32
(А-20Г), що був безпосереднім попередником легендарної
“тридцятьчетвірки” [2,171]. Інженер взяв найактивнішу участь у розробці
середнього танку Т-34.
У період, коли М.Кошкін був прикутий
до ліжка хворобою, О.Морозов виконував обов”язки головного конструктора заводу
№ 183. Коли у вересні 1940 р. М.І.Кошкін помер, головним конструктором
танкового КБ ХПЗ став Морозов. Саме він протягом Великої Вітчизняної війни
керував модернізацією танку Т-34.
Під час Великої Вітчизняної війни роль
танкобудівництва дуже зросла. На грунті Урядової постанови від 12 вересня 1941
року директор Харківського заводу Ю.Є.Максарєв видав наказ про згортання
підприємства та термінову евакуацію його до м. Нижній Тагіл Свердловської
області [3,147]. Тут Харківський та місцевий Уралвагонзавод об”єднали до одного
тресту – Уральський танковий завод № 183. Головним конструктором був
призначений О.О.Морозов.
8 грудня 1941 р. Уральським танковим
заводом випущено перший танк Т-34, а у квітні 1942 р. завод перевершив
довоєнний рівень будівництва цих бойових машин [3,197]. Простота конструкції,
масовість та високі бойові характеристики танку Т-34 створили йому відмінну
репутацію. Пізніше середню бойову гусеничну машину цієї марки правомірно
визначили як найкращий танк Другої Світової війни.
Уряд високо оцінив здобутки Олександра
Морозова – у 1942 р. він отримав Сталінську премію, а у 1943 р. йому присвоїли
звання Героя Соціалістичної Праці [2,202].
У другій половині 1942 р., за
ініціативою О.О.Морозова, розгорнуті роботи з проектування танку з індексом
“Т-43” [1,187]. Основою даного проекту виявилися розробки, закладені ще у
Харкові для танка Т-34М (“модернізований”). Але далі дослідного зразку Т-43 не
пішов через те, що якісно кращих змін, у порівнянні з Т-34, у його конструкції
під час випробувань виявлено не було.
У 1943 р. на озброєння нацистської
армії надійшли нові танки “Тигр” та “Пантера”. Вони мали товсту броню, яка у
більшості випадків не пробивалася 76-мм снарядами “тридцятьчетвірки”. Потрібні
були термінові заходи. У стислі строки цю задачу вирішено. Наприкінці 1943 р.
на танк Т-34 встановили більш потужну артсистему калібру 851414, яка практично
зрівнювала вогневу потужність “тридцятьчетвірки” з новими німецькими
“панцерами”. Запровадили також командирську башточку, що значно покращила
споглядання з машини. Танк отримав індекс Т-34-85 та був прийнятий на озброєння
15 грудня 1943 р. [1,192]. Перші зразки
машини Т-34-85 зійшли з конвейєра Уральського танкового заводу у березні 1944
р. [3,177].
Наприкінці 1942 р. у КБ розгорнуті
також роботи з конструювання абсолютно нового танку. Він проектувався у трьох
варіантах: з гарматою калібру 122,100 та 85 мм [3,182]. Машина мала більш
товсту, ніж у “тридцятьчетвірки”, броню, іншу конфігурацію башти та корпусу.
Двигун, розташований впоперек, дозволив скоротити довжину силового відсіку та
покращити розміщення екіпажу.
На кінець 1944 р. створили новий танк
з гарматою калібру 85 мм [2,198]. Конструкція машини з індексом Т-44 на
десятиріччя визначила розвиток не лише радянської, а й світової бронетанкової
техніки. Перша партія середніх танків Т-44 у серпні 1945 р. відправлена до
Далекого Сходу, де у той час йшли бойові дії з
Японією [3,205].
Після Другої Світової війни радянськими
конструкторами, під керівництвом О.Морозова, була створена низка нових зразків
бронетанкового озброєння та техніки. Ще у 1944 р., коли йшли роботи над танком
Т-44, КБ Морозова у Нижньому Тагілі отримало завдання – розпочало конструювання
нової бойової машини, у якій планувалося використати досвід експлуатації танків
на фронтах війни [1,204]. Конструктивні проробки здебільшо у напрямку посилення
вогневої потужності машини, підвищення її бронезахисту, здатності долати водні
перешкоди. У 1945 р. танк під назвою Т-54 пройшов випробування, а у 19461947
р.р. розгорнули його серійне виробництво на Уральському заводі № 183 [3,186]. У
1948 р. “п”ятдесятчетвертий” почали будувати й на Харківському заводі № 75
[3,187]. Таким чином, Харківське конструкторське бюро, на чолі з головним
конструктором Морозовим, знаходячись у евакуації, створило, окрім танка
Т-34-85, ще й машини Т-44 та Т-54. На нашу думку, сьогодні, після проходження
десятиліть, можливо впевнено казати, що у той час, коли “п”ятдесятчетвертий”
потрапив на озброєння частин Радянської Армії, він значно переважав усі танки у
своєму класі, що існували.
У 1951 р. Морозова перевели з Нижнього
Тагілу до Харкова, на посаду головного конструктора Харківського танкового
КБ-60М [2,185]. Тут він розгорнув масштабні роботи з модернізації Т-54. Новий
танк отримав назву Т-54А. Він
озброювався гарматою Д-10ТГ з ежектором поблизу дульного зрізу та стабілізатором гармати у вертикальній площині
“Обрій”, що збільшувало влучність вогню. Т-54А долав водні перешкоди завглибшки
у 5 м [3,198]. Подальша модернізація “п”ятдесятчетвертого” призвела до появи у
1956 р. середнього танку Т-54Б з двоплощинним стабілізатором озброєння СТП-2 та
штатною системою нічного споглядання [2,192].
Одночасно з Т-54, на озброєнні армії
СРСР з”явився танк Т-55. Перші машини потрапили до військ у 1958 р. [3,202]. Новий танк мав повністю
гермітизований корпус, що захищало екіпаж від ядерного випромінювання.
Танки родини Т-54/55 стали
наймасовішими бойовими гусеничними машинами світу. Загалом їх було випущено
більш, ніж 70000 одиниць, з них 50000 у Радянському Союзі [1,198].
На базі вищевказаних середніх танків,
створених виходячи з досвіду Другої світової війни, КБ Морозова сконструювало
середні бойові машини нового покоління Т-62, Т-64. За розробку першого
радянського основного танку Т-64А Морозову у 1967 році присуджена Ленінська
премія, а у 1972 році нагороджено другою Золотою Зіркою Героя Соціалістичної
Праці [1,207].
Олександр Олександрович Морозов помер
у 1979 році. Його ім”я зараз носить Харківське конструкторське бюро з
машинобудування.
Роблячи висновок, слід
зазначити, що О.О.Морозов за 50
років праці танкобудівельником брав участь у створенні практично усіх
радянських танків середньої та основної класифікації протягом багатьох років,
зробивши цим безцінний внесок до укріплення оборонної потужності нашої
Батьківщини. Творчість інженера зробила вплив на схему основних танків
новітньої генерації Т-72 та Т-80, виявила можливість появи супертанка – Т-90.
Усі створені Морозовим технічні винаходи до
сих пір, з невеликими змінами, використовуються у вітчизняному та
зарубіжному танкобудівництві.
ДОДАТКИ:
1.
МОНЕТЧИКОВ С.А. Средние танки СССР, М., 2002.
2.
ШМЕЛЁВ В.Д. Танки, М., 1996.
3.
БАРЯТЫНСКИЙ С.П. Танкостроение, М., 2001.