Медицина / 6. Экспериментальная и клиническая фармакология

В.І. Опришко, О.О. Нефьодов, К.О.Кравченко, Н.В. Хомяк,

О.Ю. Коваленко, О.В. Хомяк

Дніпропетровська державна медична академія

Чи безпечно використання

протиепілептичних засобів?

Протиепілептичні засоби – це лікарські препарати різноманітного походження, які використовують для попередження чи зменшення (по інтенсивності і частоті) судом, відповідних їм еквівалентів (втрата або порушення свідомості, поведінкові та вегетативні порушення та ін.), що спостерігаються при періодично виникаючих приступах різних форм епилепсії.

Основним показанням до призначення протиепілептичних препаратів являється лікування епілепсії. Ціль лікування епілепсії -- повне звільнення від нападів при відсутності побічних ефектів. При виборі препарату враховується тип нападів, можливість виникнення побочніх ефектів у конкретного пацієнта, враховуючи особливості супутніх захворювань.

«Золотим правилом» лікування епілепсії є монотерапія, яка, однак у 15-40% випадків недостатньо ефективна. Сучасна політерапія вимагає точного врахування взаємодії протиепілептичних препаратів між собою, а також із лікарськими засобами, які призначають з іншою метою. У противному разі замість очикуваного підвищення терапевтичної ефективності може, крім зростаючої вірогідності та виявлення побічних ефектів, розвинутися зниження ефективності лікування.

Немає абсолютно безпечних препаратів. Будь-який лікарський препарат може справляти небажану дію на організм. Особливо препарати психотропного ряду, якими і являються протисудомні засоби. Хворі на епілепсію вимушені приймати антиконвульсанти тривалий час, частіше роками. Тому вірогідність виникнення побічних ефектів від лікарських препаратів у них достатьо висока.

В деякій мірі, побічні ефекти антиконвульсантів визначаються їх груповою належністю за механізмом дії. Так, препарати, які збільшують ГАМКергічне гальмування частіше ніж інші, викликають у хворих порушення поведінкових реакцій. Шкіряні реакції у вигляді висипу характерні, в більшій мірі, для препаратів, що впливають на натрієві канальці мембран клітин.

Крім того, побічні реакції можуть визначатися фармакологічною мінливістю організму – ідіосинкразією. До ідіосинкратичних побічних ефектів відносять печінкову недостатність, яка може розвитися під час використання фенітоїну, карбамазепіну, солей вальпроєвої кислоти; панкреатит може виникнути при прийомі вальпроату; агранулоцитоз в результаті лікування фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, вальпроатом; апластична анемія іноді ускладнює лікування фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, етосуксимідом; синдром Стівенса-Джонсона, який може виникнути при лікуванні фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, етосуксимідом, ламотриджином; алергічний дерматит та сироваткова хвороба зустрічаються при використанні будь-якого із протиепілептичних препаратів; вовчаково-подібний синдром найбіш часто зустрічається при використанні фенітоїну, карбамазепіну, етосуксиміду. Ці реакції не залежать від дози і можуть виникати на будь-якому етапі терапії.

Дозозалежні побічні ефекти антиконвульсантів можно поділити на 3 великі групи: 1. з боку центральної нервової системи (фенобарбітал, фенітоїн, бензодиазепіни, топірамат); 2. гематологічні (вальпроати, карбамазепін, фенітоїн); 3. які ведуть до порушення репродуктивного здоров’я (вальпроати).

Дозозалежні побічні ефекти з боку центральної нервової системи мають найбільш важливе клінічне значення. Фенітоїн та карбомазепін можуть викликати порушення функції стовбура та мозочка, з атаксією, дизартрією, ністагмом, іноді діплопією. Тремор може бути дозозалежним стигматизуючим наслідком використання вальпроатів. Парадоксальне психомоторне збудження можливо у дітей, які приймають бензодиазепіни і барбітурати. Концентрація бензодиазепіну у сироватці, що перевищує 20 мкг/мл, може призвести до вираженої дисфункції стовбуру мозку і ступору. Вже після початку вихіду хворого із ступору можлива друга хвиля цього ускладнення, яка обумовлена утворенням великої кількості токсичних 10-11-епоксидних метаболітів. Когнітивні побічні ефекти можуть спостерігатися при терапії топіраматом, в основному, в періоді титрування, при швидкому підвищенні дози препарату.

Ускладнення з боку органів кровотворення при використанні протисудомних засобів клінічно можуть проявлятися лейкопенією, нейтропенією, тромбоцитопенією, а також більш складними – апластичною анемією, агранулоцитозами і мегалобластичною анемією. Більше всього публікацій про гематологічні побічні реакції стосується протисудоромних засобів старого покоління. Можуть спостерігатися панцитопенії, при лікуванні фелбаматом; мегалобластна анемія, при тривалому використанні фенітоїну. Лікування фенітоїном, карбамазепіном і етосуксимідом може ускладнюватися агранулоцитозом. Тромбоцитопенія характерна для фенітоїну, карбамазепіну і особливо вальпроєвої кислоти, яка має пригнічуючу дію на агрегацію тромбоцитів і виснажує запаси фібриногену, що може призводити до підвищення кровоточивості. Вальпроати викликають гіперандрогенізм у дівчат, що небезпечно під час статєвого дозрівання.

Деякі побічні реакції на протисудомні зісоби пов’язані з їх індукуючим впливом на ферменти печінки. Індуктори ферментів можуть посилювати виведення препаратів, які призначають одночасно з ними, особливо протисудомних засобів (такі як ламотриджин), кортикостероїдів, антикоагулянтів та деяких антибіотиків. Серйозні проблеми можуть виникнути у разі посилення метаболізму ендогенних речовин, наприклад, холекальциферолу (вітамін D₃), що веде до развитку рахіту у дітей; порушенню метаболізму стероїдних і тіреоідних гормонів; підвищенню рівня α₁-кислотного клікопротеїну, глобуліну, який зв’язує статеві гормони, γ-глутамілтрансферази та лужної фосфотази, здатності викликати загострення порфірії.

Таким чином вищеперераховані побічні дії антиконвульсантів необхідно враховувати при хронічному їх призначенні хворим на епілепсію із супутніми патологіями органів кровотворення, шлунково-кишкового тракту, печінки та порушень метаболізму ендогенних речовин.

Відомості про авторів:

1. Опришко Валентина Іванівна – канд.мед.наук, доцент кафедри фармакології та технології лікарських засобів Дніпропетровської державної медичної академії. 49044 м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9 тел. (056) 713-55-53 e-mail pharma@dsma.dp.ua