Секция “Педагогические науки”

Подсекция “Проблемы подготовки специалистов”

Максимова О.П.

Кіровоградський інститут комерції

СПОСОБИ ВИЯВЛЕННЯ СИСТЕМ ПЕРЕВАГ (ПРІОРИТЕТІВ) УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Ефективне управління навчально-виховним процесом (НВП) неможливе без врахування системи переваг (пріоритетів) його учасників на множині об'єктивних характеристик цього процесу. При цьому під системою переваг ми, спираючись на [1-3], будемо розуміти будь-яку форму впорядкування альтернатив, наслідків, характеристик, суб’єктів та об’єктів НВП: від найбільш значущих, важливих до найменш значущих, важливих з точки зору дослід-ження мети діяльності освітянської системи, і навпаки.

Простіший спосіб виявлення системи переваг – пряме ранжирування, коли експерт з сукупності досліджуваних характеристик обирає найважливішу і присвоює їй найвищий 1-й ранг (r₁). Далі з сукупності (n - 1) характеристик, що залишилася, він теж обирає найважливішу, але присвоює їй вже 2-й ранг (r₂) і т.д. Процедура надзвичайно проста, але ж її застосування обмежується психофізіологічними можливостями людини щодо ефективного розрізнення об’єктів, явищ, процесів, характеристик, що впорядковуються (ранжируються). Адже відомо:

- магічне число Міллера (7±2), яке визначає об'єм оперативної пам’яті людини [1]. Виходячи з нього максимальна кількість об’єктів, яку нескладно впорядкувати людині шляхом прямого ранжирування не повинна перебільшувати 9;

- з психологічної теорії розпізнавання образів відомо, що максимальна кількість об’єктів, які можуть бути ефективно розрізнені досвідченим еспертом, не може перевищувати 11 [4]. І хто б не залучався до опитування: чи викладачі, дійсно досвідчені експерти, чи студенти – загальна кількість об’єктів обмежується числом 11.

При цьому, звернемо увагу на те, що об’єктом наших досліджень є недисциплінованість студентів, яка може бути описана щонайменше n = 21 характерною рисою. Тому необхідно застосувати інші способи виявлення систем переваг [1-3,5-7]. Розглянемо ці способи адаптуючи їх до мети нашого дослідження.

Попарне порівняння. Введення поняття системи переваг базується на тому припущенні, що експерт, який приймає рішення (ПР), може виразити своє відношення до тієї чи іншої риси недисциплінованості шляхом їх попарного порівняння з визначенням риси, що має більшу перевагу в кожній парі або встановивши, що досліджувані риси рівноцінні. Іноді допускається можливість робити висновок за результатами контрольних пред’явлень, коли елементи не можна порівняти між собою [8]. Це означає, що може статися ситуація, коли людина, яка ПР (ЛПР), не вважає, що одна риса має перевагу перед іншою, чи навпаки, чи вони рівноцінні. Така ситуація виникає тоді, коли риси недисциплінованості подібні, і при одному пред’явленні індивід вказує на перевагу однієї, при деякому іншому пред’явленні – іншої, а в деяких випадках показує, що вони рівноцінні.

Розглянутий спосіб вираження переваги найбільш простий, тому що риси недисциплінованості порівнюються лише в парах без врахування ставлення ЛПР до інших рис. Цей спосіб відноситься до широкого класу способів, що визначені як елементарні судження.

Результати попарного порівняння часто зображають у вигляді матриці попарних порівнянь. Далі вибирається деяка шкала (у загальному випадку - велика кількість символів), із значеннями [2,3,8-10]:

(1)

Сортування. Якщо кількість об’єктів, явищ, характеристик і т.д. достатньо велика і перевищує психофізіологічні можливості людини (в нашому випадку саме так і відбувається, тому що кількість рис недисциплінованості, які мають бути впорядковані n = 21 >> 11 > 9), то експерт, який висловлює особисті думки, має спочатку рознести ці риси по певним класам за ознаками, що були заздалегідь визначені. При цьому, безумовно, ці класи мають охоплювати всю сукупність досліджуваних рис. І вже усередині кожного класу здійснюється далі впорядкування альтернатив. Сортування, як правило, потребує від індивіда, який залучається до опитування, більшої підготовленості, ніж просто попарне порівняння.

Вираження переваги як частини сумарної інтенсивності. Спосіб є розвитком способу попарного порівняння і практичної реалізації виразу (1). Полягає в тому, що ЛПР повинна не тільки вказати, яка з двох рис недисциплінованості студентів є переважаючою, а також і те, чому дорівнює сумарна інтенсивність переваги, що припадає на обидві риси і як вона розподіляється між ними. Міра сумарної інтенсивності переваги, яка припадає на порівнювані риси, звичайно приймається рівною 1 або 100. Наприклад, викладач чи студент, які залучаються до опитування, вказують, що деяка риса недисциплінованості Н_і є більш значущою, ніж Н_j , тому що більшою мірою заважає нормальному протіканню НВП: Н_і f Н_j . Така думка може відповідати, скажімо, такій чисельній оцінці (О) важливості рис: . Причому

,

що відповідає умові сумарної інтенсивності.

Далі будується матриця , в якій підраховуються сумарні оцінки значущості рис, на основі яких і здійснюється їх остаточне впорядкування.

Вираження переваги як частини відносної інтенсивності. На відміну від попереднього випадку ЛПР повинна вказати - у скільки разів одна риса недисциплінованості має перевагу над іншою. В умовному вищенаведеному прикладі риса H_i є у 3 рази, за думкою віртуального респондента, більш важливішою за рису H_j :

.

Застосування останніх двох способів вираження переваг, що були нами розглянуті, потребує використання шкал, близьких до кількісних.

Вираження переваги коефіцієнтами важливості. В такому випадку опитуваного просять вказати ступінь впливу значення окремої риси недисциплінованості на остаточний результат НВП. Ступінь цього впливу повинен вимірюватись коефіцієнтами важливості, які відповідають умові невід’ємності та зваженості (сума їх дорівнює 1). Коефіцієнт важливості тим більший, чим більш переважаючим для ЛПР є зміна риси у відповідному напрямі, враховуючи внесок у цільовий ефект. Для однакових за перевагою окремих рис значення коефіцієнтів важливості можуть бути однакові. Одержання такої інформації від ЛПР найбільш складне. У подальшому одержані коефіцієнти важливості використовуються при визначенні агрегованої (інтегральної) загальної оцінки недисциплінованості студента.

Наведене можна формально подати у такому вигляді. Нехай експертові вдалося якимось чином поставити у відповідність кожній рисі недисциплінованості Н_і її кількісну "цінність" з точки зору негативного впливу на НВП: . Тоді загальна "цінність" всіх рис складе величину:

. (2)

Далі нескладно визначитися з коефіцієнтом важливості ("ваги") кожної риси:

(3)

Зрозуміло, що в такому випадку

, (4)

що відповідає вищезазначеній умові невід’ємності та зваженості коефіцієнтів важливості.

Подані та розглянуті нами способи вираження переваги ЛПР у НВП відносяться до випадків порівняння наслідків вибору (множина G) або значень показників ефективності поведінки студентів (множина W). При виборі кращої стратегії, тобто при встановленні переваг на множині A , необхідно додатково враховувати умови її проведення, тобто потрібно орієнтуватись на найбільш “правдоподібну” ситуацію. У цьому випадку треба виявити переваги індивіда відносно умов L (множина значень визначених і невизначених факторів, під час дії яких відбувається НВП). Для цього використовують два основних способи.

Вираження переваг суб’єктивними ймовірностями. Експертові, як ЛПР, необхідно висловити думки щодо ступеня можливості (шанси) реалізації того чи іншого комплексу умов проведення ефективного НВП при прояві в студентів тих чи інших рис недисциплінованості, чи будь-яких їх сполучень. Такого роду задачі у загальному випадку описуються та вирішуються методами теорії можливостей [11]. Відповідні оцінки виражаються у вигляді невід’ємних чисел, що у сумі дорівнюють 1, причому кожне з них відображає ступінь впевненості викладача, як ЛПР, у тому, що в результаті проведення виховної роботи може реалізуватись ситуація, яка відповідає визначеному параметру lÎL. Існують умови для одержання логічно несуперечливих висновків з використанням суб’єктивних ймовірностей [6]. При виконанні цих умов з суб’єктивними ймовірностями можна оперувати так, як із звичайними об’єктивними.

Спосіб вираження переваг лінгвістичними змінними. Цей спосіб базується на тій передумові, що “елементами мислення людини є не числа, а елементи деяких нечітких множин або класів об’єктів, для яких перехід від “належності” до “неналежності” не стрибкоподібний, а безперервний” [5]. Такий підхід використовують при ПР, коли вихідними є не кількісні, а якісні характеристики. Скажімо, вплив окремої риси недисциплінованості на навчальний процес описується якісними категоріями (показниками): "великий", "дуже великий", "незначний" і т.п.

Формування відповідної якісної шкали, тобто терм-множини (множини термінів) оцінювання впливу рис недисциплінованості на навчальний процес має здійснюватися за відомим принципом “сильно – середнє – слабо – 0 – слабо – середнє – сильно”. Для цього визначаються необхідні кваліфікатори, модифікатори і квантифікатори, за допомогою яких й формується відповідна терм-множина [2,12]. Методи коректного застосування відповідних рекомендацій у педагогічних дослідженнях, а саме для формування терм-множини лінгвістичної змінної "рівень навчальних досягнень", подані у праці [13].

На завершення вкажімо, що будь-яка система переваг (у нашому випадку, - на множині рис недисциплінованості) буде вважатися раціональною, тобто розумно обґрунтованою, якщо впорядковуючи її складові, експерт може розрізнити будь-які з них. Це називається властивістю повноти, яка визначається формально так.

Якщо маємо дві риси недисциплінованості Н_і і Н_j з їх сукупності n = 21: , то експерт завжди може їх поміж собою порівняти:

1) Н_і f Н_j

2) Н_j f Н_і

3) Н_і » Н_j

З цього випливає ще й властивість транзитивності системи переваг: якщо, скажімо, маємо три риси недисциплінованості з загального їх переліку і встановлено, що Н_і f Н_j , а Н_j f Н_k , то з цього обов’язково випливає, що Н_і f Н_k .

Додамо також, що якщо індивідуальні переваги узагальнюються у групову, то обов’язково слід вирішити питання її узгодженості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений: Пер. с польск. Г.Е. Минца, В.Н. Поруса / Под ред. Б.В. Бирюкова. - М.: Прогресс, 1979.- 504 с.

2. Надежность и эффективность в технике: Справочник в 10 т.т. Т.3. Эффективность технических систем / Под общ. ред. В.Ф. Уткина, Ю.В. Крючкова. – М.: Машиностроение, 1988. – 328 с.

3. Рева О.М. Прийняття рішень шляхом виявлення системи пріоритетів (переваг) авіаспеціаліста: Методичні вказівки з курсу “Основи теорії прийняття рішень”. - Кіровоград: ДЛАУ, 1997. - 18 с.

4. Психология труда: Пер. со словац. / Психология труда: Пер. со словац. / Петер, Крбатя, Й. Мюллнер и др.; Общ. ред. и предисл. К.К. Платонова.– М.: Профиздат, 1979.- 216 с.

5. Заде Л. Понятие лингвистической переменной и его применение к принятию приближенных решений: Пер. с англ. Н.И. Ринго / Под ред. Н.Н. Моисеева, С.А. Орловского. – М.: Мир, 1976. – 165 с.

6. Вилкас Э.Й., Майминас Е.З. Решения: Теория, информация, моделирвание. – М.: Радио и связь, 1981. – 328 с.

7. Кини Р.Л., Райфа Х. Принятие решений при многих критериях: предпочтения и замещения / Пер. с англ.; Под ред. И.Ф. Шахнова.- М.: Радио и связь, 1981.- 560 с.

8. Блюмберг В.А., Глущенко В.Ф. Какое решение лучше? Метод расстановки приоритетов. – Л.: Лениздат, 1982. – 160 с.

9. Евланов Л.Г., Кутузов В.А. Экспертные оценки в управлении. – М.: Экономика, 1978. – 133 с.

10. Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. – М.: Статистика, 1980. – 263 с.

11. Дюбуа Д., Прад А. Теория возможностей: Приложения к представлению знаний в информатике / Пер. с франц. В.Б. Тарасова; Под ред. С.А. Орловского. – М.: радио и связь, 1990. - 288 с.

12. Шапиро Д.И. Принятие решений в системах организационного управления: использование расплывчатых категорий. – М.: Энергоатомиздат, 1983. – 184 с.

13. Василенко Н.О., Рева О.М., Федієнко В.В. Шляхом Болонського процесу: Методологічні засади формування терм-множини лінгвістичної змінної “Рівень навчальних досягнень” // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Вип. LXII. – К.: КПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С.40-55