Єгорова О.В.

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ-ГУМАНІТАРІЇВ

Вивчення досягнень педагогічної науки та практики, даних експериментальних робіт дозволяє зробити висновок, що існує безліч дидактичних шляхів розвитку пізнавальної активності особистості. Успішний розвиток пізнавальної активності залежить від внутрішніх ресурсів особистості та зовнішніх факторів. Так, до внутрішніх ресурсів належать: пізнавальні здібності (тип мислення, увага, уява, логіка дій, інтуїція і т.ін.) та вікові особливості того, що навчається.

За думкою психологів, юнацький вік являє собою особливий період життя людини, на який доводяться студентські роки. Значний досвід постановки проблеми студентства як особливої соціально-психологічної та вікової категорії накопичений у дослідженнях Б.Г. Ананьєва, Н.В. Кузьміної, В.А. Сластьоніна, О.І. Степанової, Г.І. Щукіної та інших.

Студентський вік відрізняється не лише кількісними змінами (накопиченим досвідом певного виду діяльності; рівнем сформованості окремих умінь і навичок; одержаних знань), а й якісними особливостями особистості студента (рівнем розвитку емоційної, мотиваційної, рефлексивної сфер життєдіяльності).

З погляду вікової психології, у студентському віці змінюються риси внутрішнього світу і самопізнання. Центральними психічними процесами даного віку є розвиток свідомості та самосвідомості, завдяки чому у студента формується цілеспрямоване регулювання його ставлення до навколишнього середовища і до навчально-професійної діяльності, яка є домінуючою на даному періоді.

У студентському віці відбувається розвиток самостійного логічного мислення, образної пам'яті, індивідуального стилю розумової діяльності, розвиток самоосвіти, самопізнання, а також розвиток рефлексії, з’являється інтерес до наукового пошуку.

Отже, для продуктивного розвитку пізнавальної активності важливими є урахування вікових особливостей тих, що навчаються, а також забезпечення індивідуального підходу у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Індивідуальний підхід вимагає обліку пізнавальних здібностей особистості, тобто індивідуальних особливостей, які мають відношення до успішності виконання якоїсь діяльності.

Як відомо, здібності людини формуються в процесі засвоєння культури, створеної попередніми поколіннями, а також залежать від природних задатків (пам’яті, мислення, уваги).

Поняття здібності не вичерпується тими знаннями, уміннями й навичками, які вже були вироблені у даної людини, від здібностей залежать легкість та швидкість їх придбання. Для успішного виконання якої-небудь діяльності потрібна не одна здібність, а їх сполучення. Здібності розподіляються на загальні (властиві більшості людей) і спеціальні (які зумовлюють успіх людини у специфічних видах діяльності). До спеціальних здібностей можна віднести математичні, лінгвістичні, гуманітарні і т.ін. Існує також розподіл здібностей на навчальні й творчі. Навчальні здібності – це такі пізнавальні здібності, що зумовлюють успішність навчання, засвоєння знань, умінь і навичок. Творчі – можливість відкриттів.

Пізнавальними здібностями, які необхідні для успішної навчальної діяльності студента, є такі навчальні здібності як: швидкість, адекватність реагування, ініціатива, прагнення та уміння ставити перед собою завдання, знаходити шляхи їх вирішення, виходу з утруднень, працездатності і саморегуляції.

Як свідчить аналіз наукової психолого-педагогічної літератури (Л.І Альошин, Е.А. Голубєва, В.Н. Дружинін, С.Л. Рубінштейн та інші), характерними особливостями більшості студентів гуманітарного профілю є:

1. Гуманітарний стиль мислення (у способі висловлювання думки) – інтерес до філософсько-етичної проблематики, до головного; індуктивне мислення (рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнень); абстрактне мислення (уміння людини відволікатися від несуттєвих, другорядних ознак, виділяти загальні й суттєві та на цій основі формувати загальні поняття); уміння бачити проблему, її формулювати, стан пошуку, охопленість проблемою; здатність вільно оперувати вербальними конструкціями при передаванні власних думок, відчуттів і емоцій.

2. Гуманітарні здібності (як індивідуально-психологічні особливості особистості, що виступають умовою успішного виконання певних видів діяльності) – метафоричність; образність мови, її виразність; любов до читання; багатий словниковий запас; схильність до філософствування, до теоретизування, інтерес до етичної і філософської проблематики; асоціативність, розвинена творча уява.

Разом з цим автори [1; 2] відзначають:

- невміння алгоритмічно мислити;

- невміння чітко і стисло висловлювати свої думки;

- обмежене використання емпіричних методів дослідження і перевірки наукових знань.

Щоб пізнавальні здібності студентів-гуманітаріїв впливали на розвиток пізнавальної активності у навчанні, необхідно: об’єктивно визначати пізнавальні здібності студентів при вступі до ВНЗ, розвивати гуманітарні здібності та спрямовувати студентів на розвиток творчих здібностей; спрямовувати навчально-виховний процес у ВНЗ на саморозвиток у студентів пам’яті, мислення, уваги, а також пізнавальних здібностей, що необхідні для успішного виконання навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ.

Література:

1. Алешин Л.И. Представления студентов гуманитарного профиля о будущей профессии. Российский государственный гуманитарный университет. laleshin@narod.ru.

2. Голубева Э.А. Способности и склонности. М.: Педагогика, 1989.