Педагогіка /
Соціальна педагогіка
К.п.н. Самохіна Н. М.
Луганський національний
педагогічний університет ім. Тараса Шевченка
ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВЧОГО КРАЄЗНАВСТВА В ПРОЦЕСІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ
СОЦІАЛІЗАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
На сучасному етапі розвитку Української
держави громадянська соціалізація студентської молоді характеризується
особливою напруженістю й суперечливістю. Порушення прав людини в країні,
відсутність демократичного законодавства, соціальних гарантій зумовили
недостатність розвитку громадянських якостей молодого покоління, сприяли
погіршенню соціального самопочуття й соціальної поведінки студентської молоді.
Викоренення ситуації, що склалася, – основне завдання громадянської
соціалізації, що є складним багатогранним процесом включення індивіда в
громадянську практику, під час якого відбувається засвоєння та привласнення ним
громадянських норм та цінностей, притаманних даному суспільству. Результатом
громадянської соціалізації є громадянські соціалізована особистість, здатна в
процесі своєї інтеграціі у суспільство до позитивної його перебудови.
З переліку засобів, які сприяють громадянській
соціалізації майбутніх учителів, дуже ефективним є мистецтвознавче краєзнавство
яке є своєрідною школою пізнання та
виховання культурою. Як свідчить наш власний педагогічний досвід, саме
мистецтвознавче краєзнавство здатне забезпечити повноту й фундаментальність
становлення необхідних суспільству соціальних, громадянських й особистісних
якостей індивіда.
Історико-культурне надбання краю як засіб навчання й виховання
підростаючого покоління використовувалось людиною з давніх часів. Проаналізувавши
особливості сучасної мистецтвознавчо-краєзнавчої культурно-просвітницької
діяльності, ми дійшли висновку про неможливість обмеження останньої рамками
навчального закладу. Вона передбачає обов’язкове співробітництво з іншими
соціальними інститутами. Таке партнерство дозволяє молоді виробити наукові
уявлення про відносини між громадянами й суспільством, громадянами й державою,
громадянами й іншими соціальними інститутами. Ми впевнені, що саме таке
співробітництво дозволяє молодій людині визначити свої ціннісні громадянські
орієнтації, включаючи ставлення до культури й мистецтва своєї малої
батьківщини.
Соціальне середовище, яке являє
собою складний, багатоманітний, часто суперечливий світ, справляє безпосередній
вплив на виховання особистості, її соціалізацію. Вона містить усі соціальні
умови й ситуації, сферу спілкування й умови місця й часу, усю матеріальну й
духовну культуру суспільства. Середовище – це те конкретне поле соціальної
діяльності й відношень, де формуються й реалізуються здібності особистості, де
кожна людина безпосередньо включається в життєдіяльність суспільства,
перетворює досвід, накопичений багатьма поколіннями, поглиблює його в нових
умовах.
Громадянська соціалізація неможлива без реального життєвого досвіду.
Теоретичних знань про процеси, що відбуваються в суспільстві, і про комплекс
наявних у ньому відношень виявляється недостатньо. Необхідна активна участь у
цих процесах. Один із можливих варіантів такої участі – інтеграція майбутніх
учителів у різноманітні форми мистецтвознавчо-краєзнавчої соціокультурної
діяльності. Таким чином майбутні фахівці можуть реально відчути сою
співпричетність до того, що відбувається в їхньому навчальному закладі, місті,
регіоні; навчитися поважати чужу думку, проявляти терпимість і схильність до
співробітництва.
У цьому зв’язку доцільною справою стає налагодження співробітництва майбутніх учителів з науково-видавничими
й культурно-просвітницькими закладами міста (музеями, галереями, бібліотеками,
архівами й т. ін.), з іншими освітніми закладами всіх рангів і рівнів,
регіональними культурно-освітніми організаціями й творчими об’єднаннями
(відділами народної творчості, творчими спілками представників різних видів
мистецтва, клубами творчої інтелігенції й т. ін.).
Дуже корисними є заходи, щодо активізації громадської
мистецтвознавчо-краєзнавчої діяльності, а саме: сприяння участі майбутніх
учителів у регіональних культурних святах, мистецько-просвітницьких краєзнавчих
рухах й акціях, сприяння організації студентської пропагандистської краєзнавчої
роботи. Така робота зумовлює саморозвиток творчих здібностей і, разом з
глибокою професійною підготовкою, дає простір фаховому розквіту, стимулює
особистість до самовияву в громадському житті, сприяє її громадянській
соціалізації, викликає потребу в активній діяльності на користь суспільства.
Ми вважаємо, що саме такі заходи здатні виконувати функції своєрідного
коректора суспільної свідомості, оскільки основна їх мета полягає в масовому
залученні громадськості до духовних і культурних традицій свого народу.
Традиції – це історія народу, його минуле, невгасима, вічно жива культурна
пам’ять поколінь, сьогоднішнє життя та духовні переживання, з якими народ живе
й будує своє майбутнє. Про значимість традицій неодноразово писали у своїх
працях М.Грушевський, М.Драгоманов, В.Винниченко, Б.Грінченко, П.Куліш,
І.Нечуй-Левицький, І.Франко, Т.Шевченко та інші прогресивні представники
українського народу. Як педагогічне поняття традиції є центральним компонентом
українського народознавства, змісту й комплексного засобу виховання.
Феномен традиції інтегрує звичаї, обряди, ритуали, свята, трудові та
естетичні цінності, смаки, ідеали, певні моральні норми, правила поведінки,
елементи духовної й матеріальної спадщини, що зберігаються, розвиваються й
передаються протягом століть, органічно вписані у віковічні засади буття
рідного народу. Особлива цінність традицій полягає в тому, що вони забезпечують
примноження найкращих психічних якостей українського народу, його емоційних та
інтелектуальних особливостей, усього менталітету нації.
На особливу педагогічну значимість традицій у житті й розвитку нації
вказував Г.Ващенко. Характеризуючи традиції, він дуже точно й образно
порівнював їх значення в розвитку людства з роллю пам’яті в житті окремої
людини: „ …бо тільки попередній досвід дає їй можливість з успіхом
пристосуватися до умов життя й боротись за своє існування. Таке ж саме значення
традицій у розвитку людства й окремих націй. Через це молодим поколінням не
треба започатковувати культурний рух: їм залишається продовжувати й
удосконалювати те, що вже здобули предки” [1, 22].
Орієнтуючись на власний практичний досвід і враховуючи особливості
молодіжної субкультури, ми можемо говорити про те, що сучасне студентство у
своїй практичній діяльності, на жаль, керується зовсім не імперативами
традиційної української культури. Тому громадська мистецтвознавчо-краєзнавча
діяльність може стати досить ефективним засобом розвитку почуття
співпричетності до долі своєї країни й відповідальності за її минуле, сучасне й
майбутнє, методом формування системи ціннісних орієнтирів, які відповідають
позитивним орієнтирам сучасного українського суспільства.
Загальновідомо, що культура нового тисячоліття являє собою своєрідний
світовий інтеграційний процес, у якому відбувається змішування різних етносів й
етнічних культур. Людина в сучасній соціокультурній ситуації перебуває на межі
культур, взаємодія з якими вимагає від неї діалогічності, розуміння, поваги до
культурної ідентичності інших людей. У результаті її власна культурна
ідентичність виявляється нестійкою, порушеною, зв’язки з культурною традицією
послаблюються.
У цій ситуації особливо помітне пристрасне прагнення кожної нації зберігати
свої національні цінності, передусім мову, мистецтво, традиції, звичаї, свою
етнічну ментальність. Тому на сучасному етапі, на нашу думку, прилучення молоді
до культури свого народу є одним із найважливіших завдань у процесі формування
громадянськості й громадянської соціалізації в цілому. Виконати це завдання
можливо шляхом інтеграції мистецтвознавчого краєзнавства в маси.
Таким чином у процесі інтеграції мистецтвознавчого краєзнавства в соціум ми
дійшли висновку, що, займаючись громадською мистецтвознавчо-краєзнавчою
діяльністю, освоюючи значний фонд соціально-культурної інформації, умінь і
навичок, спілкуючись з людьми різних соціальних груп, розширюючи систему
соціальних зв’язків і відносин, засвоюючи соціальні символи, установки,
цінності, майбутні фахівці значно підвищують власний рівень громадянської
соціалізованості. Більше того, майбутні вчителі набувають власного соціального
досвіду, який є результатом їх дій і взаємодії з навколишнім світом, сутнісною
характеристикою їх соціалізації й виховання. Саме в процесі участі майбутніх
учителів у соціально-культурному житті свого району, міста, регіону їх
загальний культурно-освітній рівень набуває регіональних рис і починає
здійснювати певний вплив на погляди, переконання, позиції майбутніх учителів.
Очевидним є те, що соціальна мистецтвознавчо-краєзнавча діяльність, яка
виводить майбутніх учителів за межі ВНЗ, у світ навколишньої дійсності,
розширює їх кругозір, область інтересів, створює умови для розвитку
пізнавальної активності майбутніх фахівців, розвиває спостережливість, учить
вдумливо ставитись до явищ життя.
Займаючись пропагандистською мистецтвознавчо-краєзнавчою діяльністю,
майбутні вчителі не тільки теоретично вивчають, але й осягають на практиці
особливості культурного середовища, що їх оточує, отримують знання про риси
сучасного соціокультурного життя регіону, про наявну систему соціальних
відносин. У процесі вказаного виду діяльності майбутні фахівці багато
спілкуються з людьми різних вікових категорій і соціальних сфер, що сприяє розвитку
їх комунікативної культури. Усе це в комплексі є потужним стимулятором процесу
громадянської соціалізації майбутніх учителів.
Література
1. Ващенко
Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, вихователів, молоді і батьків. –
Полтава, 1994. – 215 с.
2.
Відродження ролі організаційно-виховної
роботи зі студентською молоддю як один із найважливіших напрямів діяльності
вищого навчального закладу в сучасних умовах // Соціалізація особистості: Зб.
наук. пр. – Т. XIX. – К.: Логос, 2001.
3.
Выготский Л.С. Психология искусства. –
М.: Иск-во, 1986. – 573 с.
Відомості про автора:
Самохіна Наталія Миколаївна – доцент кафедри теорії, історії музики та
інструментальної підготовки Інституту культури і мистецтв Луганського
національного педагогічного університету імені Тараса Шевченко.
Домашня адреса:
Дом. тел. (0642) 34-10-52
Моб. тел. 8. 050 4777899