Секція: педагогічні науки; підсекція: сучасні методи викладання
Волошина Ірина
Магістр педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”
Прохорович Василь
Викладач кафедри ЗТДМВКТН педагогічно-індустріального факультету
Технологія розвивального навчання як основа розвитку
технічного мислення
Для досягнення в процесі навчання бажаного рівня студента потрібне розуміння викладачем особливостей такого навчання й оволодіння ним спеціальними засобами для організації продуманої і цілеспрямованої роботи. На основі теоретичних пошуків у сфері розвиваючого навчання виникла принципово нова методика, призначена для розвитку найважливішої характеристики людини – інтелекту.
Методика розвиваючого навчання – це система якісно нових знань, що припускають принципово іншу побудову навченої діяльності. Сьогодні доведено, що ця методика здатна забезпечити всі потреби масової педагогічної практики і з успіхом може бути застосована в навчальних закладах різних типів. Суть концепції розвиваючого навчання полягає у створенні умов, коли розвиток студента перетворюється на головне завдання як для викладача, так і для самого студента.
Розвиток студента триває в процесі засвоєння певних типів діяльності. Як найбільше значиму діяльність, що сприяє розвиткові мислення й інших пізнавальних процесів, педагоги виділяють самостійне вирішення студентами поставлених перед ними проблем.
Першою, принципово важливою умовою для “включення” студента в нову для нього проблему є наявність у нього певної бази знань із поставленої проблеми. Це можуть бути знання, отримані на попередніх заняттях, а також почерпнуті з власного життєвого досвіду. Знання не є мисленням, але мислення можливе тільки при наявності знання. Формування міцних, глибоких базових знань – одна з найважливіших складових навчального процесу. Тільки після того, як студенти якісно опанують теоретичними знаннями із певної навчальної дисципліни, тобто буде зрозуміло, що людина знає, можна переходити до наступного етапу, де усе це фактично засвоюється. Тому, при організації процесу розвитку технічного мислення ми чітко виділяємо етап формування базових знань. Необхідні теоретичні знання студенти отримують на лекціях. У рамках підготовки майбутнього вчителя трудового навчання обсяг технічних дисциплін, що повинні освоїти студенти досить великий. Тому базові технічні знання студенти здобувають на різних дисциплінах, таких як “Деталі машин”, “Технічна механіка”, “Теоретична механіка”, “Опір матеріалів”, Технологія конструкційних матеріалів”. У ході виконання лабораторних робіт відбувається додаткове з’ясування найбільш трудомістких питань і більш детальне опрацювання складних елементів, якщо в цьому є необхідність. Питанням засвоєння і закріплення базових знань відводиться значних час. Для активізації процесу засвоєння базових знань використовуються різноманітні форми і методи навчання. Здійснюється реалізація цього етапу шляхом розробок спеціальних завдань, що відповідають певним дидактичним вимогам.
Не менш важливим завданням є організація в процесі навчання цілеспрямованої роботи з максимального розвитку мислення, навчання самостійному поповненню і відновленню знань, свідомому використанню їх у вирішенні теоретичних і практичних задач.
Таким чином, ми підійшли до наступної важливої умови розвитку технічного мислення – наявності проблемної ситуації. В основі теорії проблемного навчання знаходиться положення про те, що існують деякі вихідні задатки здібностей у людини, але перебувають вони тільки в початковій стадії і розвиватися можуть тільки в процесі відповідної професійної діяльності суб’єкта навчання. Визнання здібностей, навіть у зародковій формі, зводиться до питання про їхній розвиток шляхом “підштовхування” за допомогою, наприклад, проблемних ситуацій.
Для викладання технічних дисциплін зручно виділити такі типи проблемних ситуацій:
1. Ситуація, заснована на невідповідності (недоліку, протиріччі) знань, що є у студентів, і тими, які необхідні для рішення такої навчальної проблеми (інформаційна модель).
2. Ситуація, заснована на необхідності вибрати потрібну систему знань з наявних (ймовірна модель).
3. Ситуація, заснована на протиріччі між наявними знаннями й уміннями і новими практичними умовами їхнього використання для рішення проблеми (поведінкова модель), що виникла.
Наступною дуже важливою умовою успішного здійснення розвитку мислення є діяльність викладача. Студенти повинні постійно піклуватися про активне включення свідомості в пізнавальну діяльність. Одним з найважливіших педагогічних умінь, яким повинен володіти майбутній вчитель, є вміння поставити проблему. Причому до постановки проблеми необхідно ставитися дуже серйозно з огляду на основні дидактичні вимоги: залучення учня до діяльності, спрямування розумової діяльності в “потрібне русло”, щоб проблема викликала активний інтерес і бажання в ній розібратися, спиралася на наявні знання і досвід дослідження.
Наступним важливим педагогічним умінням є підготовка розвиваючого навчання. Але потрібно не тільки продумувати формальні боки питання підготовки заняття (забезпечення всім необхідним матеріалом), але і розрахувати форму здійснення керівництва з боку викладача.
Нарешті, не можна залишити осторонь ще одне непросте педагогічне вміння – обговорення отриманих результатів і підведення підсумків роботи. На цьому етапі важливо, щоб студент зумів з’ясувати всі незрозумілі моменти і підійти до потрібних висновків, отримав велике задоволення від роботи і радість успіху.
Отже, ми коротко змалювали підхід до організації розвиваючого навчання.
Відомості про авторів
Магістр педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”
Викладач кафедри ЗТДМВКТН педагогічно-індустріального
факультету
Адреса:
08400, м. Переяслав-Хмельницький,
вул. Сухомлинського 30, декану педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ
“Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія
Сковороди” Гончаренку Олексію Миколайовичу