Секція: педагогічні науки; підсекція: сучасні методи викладання
Рева Ірина
Магістр педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”
Ісак Олександр
Викладач кафедри ТМВМІТ педагогічно-індустріального факультету
Методологія технічного знання: до питання про дидактичні
умови і засоби розвитку технічного мислення у студентів
Розробка стратегії розвитку технічного мислення в майбутнього вчителя трудового навчання викликає потребу вивчення специфіки технічного знання. Зазначимо, що технічні дисципліни становлять особливий клас наукових дисциплін, відмінних від природознавчих, хоч між ними і існує досить тісний зв’язок.
Позначаючи технічну науку як прикладну, виходять звичайно із протиставлення “чистої” і прикладної науки. Якщо мета “чистої” науки – “знати”, то прикладної – “робити”. У цьому випадку прикладна наука розглядається лише як застосування “чистої” науки, що відкриває закони, досягаючи тим самим розуміння й пояснення природи. Однак таких підхід не дозволяє визначити специфіку технічних наук, оскільки й природні, і технічні науки можуть бути розглянуті як з точки зору вироблення в них нових знань, так і з позиції застосування цих знань для вирішення яких-небудь конкретних завдань, у тому числі – технічних. Сьогодні нікого не здивує той факт, що цільові дослідження, які проводяться в промислових лабораторіях дослідниками, що одержали інженерну освіту, приводять до важливих наукових проривів, а також той факт, що вчені, що працюють в університетах або академічних центрах, приходять до важливих технологічних відкриттів.
Технічні науки досліджують світ технічних процесів й об’єктів так само, як природничі науки досліджують світ природи. Об’єкти технічних наук є своєрідним синтезом “природного” й “штучного”. Штучність об’єктів технічних наук полягає в тому, що вони є продуктами свідомої цілеспрямованої людської діяльності. Їхня природність виявляється насамперед у тому, що всі штучні об’єкти створюються із природного матеріалу. Оскільки техніка на відміну від природи створюється людиною цілеспрямовано й планомірно, то технічні науки відповідають на запитання: “Яким повинен бути світ техніки, щоб він міг виконувати завдання, поставлені перед ним людиною?”. Відповідаючи на це запитання й базуючись на даних природничих наук, технічні науки описують і досліджують закономірності, способи й методи створення й функціонування штучних систем. У своїй сукупності технічні знання, поряд з науковими поняттями, поданнями, методами, закономірностями й ідеалізаціями, включають також і знання практичного характеру, вироблювані в процесі створення, конструювання, виготовлення й функціонування технічних об’єктів. Вивчаючи специфічні прояви природничонаукових закономірностей у рамках штучних технічних систем, технічні науки підводять єдиний науковий фундамент під все різноманіття технічного знання.
Головною специфікою технічного знання є принципова відмінність технічних закономірностей від природних, що є предметом вивчення природознавства. Той факт, що в основі функціонування технічних об’єктів лежать закони, що розкриваються природознавством, аж ніяк не свідчить про те, що ці закони в узагальненій, абстрактній формі можуть служить достатньою базою створення, опису, дослідження штучних технічних об’єктів. Технічні об’єкти – це реальні об’єкти, які створені для виконання певних доцільних функцій. Техніка як об’єкт технічної творчості, не є простою реалізацією природничонаукових знань: вона має свої специфічні закони розвитку, які також виступають основою технічної творчості. Більш за те, закони, розкриті природознавством, служать лише вихідною основою для технічної творчої діяльності. Дія загальних природничонаукових законів проявляється в специфічній формі, пов’язаній з тим, що реальні умови їхнього функціонування накладають масу обмежень конструкторського, технологічного, економічного, естетичного плану. Технічні закономірності відбивають специфічну форму прояву природних законів, обумовлену стійкою, цілеспрямованою, штучно організованою взаємодією природних об’єктів, що дозволяють використати сили природи в придатній формі.
Специфіка пізнавальної діяльності, здійснюваної в процесі створення технічних об’єктів, визначається тим, що вона спрямована на дослідження структурно-функціональних залежностей і конструювання на їхній основі структур, що виконують задані функції. Тому, щоб матеріалізуватися в технічних об’єктах, природничонаукові закони повинні бути трансформовані в технічні закони. Розвиток природничих наук – необхідна, але недостатня умова для створення нової техніки. Саме тому для того, щоб ставити й успішно вирішувати сучасні технічні завдання, необхідною умовою є вивчення не тільки процесів природи й відкриття законів, але й вивчення всіляких умов дії самих цих законів.
У структурі технічних наук можна виділити специфічні теоретичні системи. Технічна наука – це теорія використання об’єктивних природних закономірностей у технічних пристроях, що задовольняють суспільну практичну потребу. Таким чином, можна стверджувати, що в сучасних умовах технічні науки мають всі ознаки наукового знання: а) науковими методами дослідження технічних проблем; б) організацією одержуваних знань у вигляді наукового предмета (наявність ідеалізованих об’єктів вивчення й системи взаємозв’язку теорій різного рівня спільності); в) спеціальною соціальною організацією діяльності по виробленню цих знань (канали науково-технічної комунікації, мережа науково-технічних установ, система підготовки кадрів). Вирішення цих проблем лягає на плечі викладача, перед яким постає завдання не тільки забезпечити студентів знаннями, уміннями, навичками предметної області техніки з урахуванням того рівня технічної культури й тих потреб, які висуває сьогодні суспільство, але й розвивати особистість, технічне мислення, технічні здатності.
Відомості про авторів
Магістр педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”
Викладач кафедри ТМВМІТ педагогічно-індустріального факультету
Адреса:
08400, м. Переяслав-Хмельницький,
вул. Сухомлинського 30, декану педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ
“Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія
Сковороди” Гончаренку Олексію Миколайовичу