Сікалюк А.І., Груша Т. І.

Чернігівський державний інститут економіки та управління

Основи формування навичок діалогічного мовлення у студентів

Оволодіння іноземними мовами - важлива умова особистих , культурних, професійних та економічних контактів. Основний методичний принцип навчання іноземної мови – принцип комунікативності, який передбачає таку організацію процесу навчання, коли моделюються особливості реального процесу комунікації, в результаті чого студенти оволодівають необхідним рівнем мовленнєвих навичок і вмінь, щоб користуватися іноземною мовою як засобом спілкування.

Вагомим моментом будь-якої діяльності, і зокрема, мовленнєвої є мотив. Саме він спонукає до діяльності і спрямовує її. В навчанні іноземних мов велике значення має комунікативна мотивація, пов”язана із задоволенням, що його дістають студенти від користування мовою спілкування. Забезпеченню комунікативної мотивації сприяють такі чинники: сприятливий емоційний клімат, довірливі стосунки між викладачем і студентами, а також студентами в мовній міні-групі. Володіння діалогічним мовленням означає вміння вести бесіду або диспут відповідно до реальної або навчальної ситуації, а також у зв”язку із змістом почутого або прочитаного. Таким чином, студенти повинні вміти реалізовувати такі комунікативні функції, як здобування інформації, обмін думками і враженнями, згода, заперечення, оцінка явищ і фактів, обгрунтування своєї точки зору. Практично кожен діалог складається з окремих взаємопов”язаних висловлювань. Висловлювання, для яких характерною є зміна мовця, називаються реплікою діалогу, а репліка може складатися з однієї чи кількох фраз. Репліки діалогу пов”язані функціонально, структурно та інтонаційно. За своєю комунікативною функцією репліка може сприйматися як прохання, розпорядження, повідомлення, запит, інформація, уточнення, висловлення сумніву тощо. Сумісність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називається діалогічною єдністю (ДЄ). Перша репліка ДЄ є керуючою, її називають також спонукаючою, ініціативною, реплікою – спонуканням. Друга репліка – залежна (реактивна, відповідна, репліка – реакція).

Навчання діалогічного мовлення на початковому етапі доцільно починати з вироблення уміння здобувати і запрошувати інформацію, тобто з діалогу – розпитування. Він може бути як одностороннім, так і двостороннім. Останній більш наближений до справжнього спілкуваня, тому в навчанні йому слід віддавати перевагу. Взагалі, існує декілька типів функціональних діалогів: діалог-розпитування, діалог-договір, діалог-обмін враженнями (думками), діалог-обговорення. Найбільш доступним для студентів є діалог-договір, коли співрозмовники обговорюють спільні плани і наміри.

Після оволодіння діалогом-розпитуванням і діалогом – договором починається навчання мішаного типу діалогу – розпитування-договору. Наступним за складністю є діалог – обмін враженнями (думками). У такому діалозі співрозмовники обговорюють певний предмет, якусь подію, явище і при цьому висловлюють власну думку, погоджуються з думкою співрозмовника або спростовують її. При цьому ведення бесіди – двостороннє. Найскладнішим для оволодіння є діалог-обговорення, коли співрозмовники намагаються прийняти рішення, дійти певних висновків. У міру того, як студенти оволодіють названими типами діалогів, вони їх об”єднують, тобто оволодівають мішаним типом діалогу.

При цьому важливо пам” ятати, що студенти спілкуються з тими партнерами, з якими їм цікаво говорити. Тому для одночасної парної роботи, особливо на етапі складання власних розгорнутих діалогів, студенти об”єднуються за власним бажанням. Одночасна парна робота є підготовкою до виконання тієї самої чи подібної вправи в режимі “пара студентів – клас”. Щоб перевірити, як виконується вправа в режимі “студент – студент”, викладач може запропонувати одному з партнерів повідомити всій аудиторії, про що він дізнався із співбесіди з товаришем, про що вони домовилися тощо. У тому разі, коли студенти ще недостатньо підготовлені, не слід вимагати від них “виступу” перед аудіторією, оскільки це їх може травмувати. Доцільно перевірити студентів із слабкою мовною підготовкою, прослухавши їхні діалоги на місці при одночасній парній роботі; або викликати їх до дошки в той час, коли інші студенти читають запропонований текст чи працюють над письмовим завданням.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок: перед тим як навчати діалогічного мовлення з певної теми, викладач повинен чітко визначити, якого функціонального типу діалогу він навчатиме студентів. Залежно від цього доцільно добирати або складати відповідні діалоги-зразки, враховуючи, якими ДЄ і готовими фразами оволодівають студенти і якими їм ще потрібно оволодіти.

Література:

1. Дадикіна Н.А. Підстановочні таблиці на іноземній мові. – Воронеж, 1999. – С.162.

2. Леонова А.А., Шубін Є.П. “Готові” речення в сучасному англійському діалозі / / Іноземні мови в шк. – 1990. - № 5. – С. 11-21.

3. Ніколаєва С.Ю. Сучасна методика викладання іноземної мови в навчальних закладах. – К.: Лінгвіст, 1999.

4. Byrne D. Teaching Oral English. – London, 1999.

Сведения об авторах:

Сикалюк Анжела Ивановна – преподаватель кафедры ин. языков Черниговского государственного института экономики и управления. Адрес: г. Чернигов, ул. Коцюбинского, д. 32 кв. 48., тел. дом. 8 (0462 ) 625-329, моб. 8 097 5939 018.

Груша Татьяна Ивановна - преподаватель кафедры ин. языков Черниговского государственного института экономики и управления. Адрес: г. Чернигов, ул. Гагарина, д.2а кв. 46., тел. дом. 8 (0462 ) 667-325, моб. 8 096 7593 298.