Секція “Право”

Підсекція “Кримінальне право і кримінологія”

Шищак О.О.

студентка 2-го курсу Юридичного інституту

Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

Суб’єкт злочину в кримінальному праві (компаративістський підхід)

Питання про суб’єкт злочину протягом багатьох років було і залишається дискусійним в теорії кримінального права. Визначаючи цей елемент складу злочину, немає розбіжностей щодо визнання суб’єктом злочину фізичної осудної особи, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Натомість питання щодо визнання в якості суб’єкта злочину юридичну особу є неоднозначним, що свідчить про відсутність єдності серед криміналістів-теоретиків в цьому плані.

Слід зазначити, що в ситуації розвитку і зміцнення в країні деяких видів злочинності (економічної і організованої, злочинів у сфері експлуатації транспорту, торгівлі людьми, незаконного обігу зброї, наркотичних засобів та психотропних речовин) це питання набуває великого значення і стає достатньо актуальним на сьогоднішній день. Боротьба з організованою злочинною діяльністю визнана пріоритетним напрямом боротьби зі злочинністю в Україні і наразі національне кримінальне законодавство не спроможне ефективно вирішити це питання. Впровадження інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб дало б змогу припинити діяльність заборонених законом угруповань, адже реалізація принципу особистої відповідальності не завжди призводить до припинення злочинної діяльності. Юридичні особи, через які здійснюються злочини, прикриваючи свою діяльність у легальних формах, залишаються реальною базою для подальшої злочинної діяльності, адже звільнене місце може посісти інша людина. У таких випадках юридична особа може продовжувати свою діяльність під керівництвом інших осіб.

Відповідно до КК Франції 1992 р. до кримінальної відповідальності може бути притягнена будь-яка юридична особа, за винятком держави. В першу чергу йдеться про юридичних осіб приватного права: комерційні асоціації, фонди й інші цивільно – правові союзи. До відповідальності можуть бути притягнені й іноземні юридичні особи приватного права у випадках, коли на них поширюється юрисдикція французьких судів. Інша категорія цих суб’єктів представлена юридичними особами публічного права, проте органи місцевого самоврядування та їх об'єднання підлягають кримінальній відповідальності тільки за злочини, вчинені при виконанні делегованих повноважень [6, с.457].

Кримінальна відповідальність, згідно з наступними положеннями КК Франції, не виключає відповідальності фізичних осіб, в цьому випадку мова йтиме про субсидіарну ( додаткову) відповідальність осіб [3, с.75 -76].

Відповідальність юридичних осіб, згідно з КК Франції, обумовлена наявністю двох обставин: 1) злочинне діяння вчинене на користь юридичної особи; 2) вчинення її керівником або представником [2, с.48].

Юридичні особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності як поряд з фізичними особами, так і самостійно. В статті 121-2 КК йдеться про те, що відповідальність юридичної особи не виключає відповідальність фізичної особи, “виконавця чи співучасника тих же діянь” [1, с.67-68].

Французький кримінальний кодекс встановлює відповідальність ЮО за широкий спектр злочинів, зокрема: злочини проти людства, проведення дослідів над людьми, шахрайство, тероризм, підробку грошей, цінних паперів тощо. Налічується десять видів покарань, які можуть застосовуватись до цих суб'єктів, серед яких: штраф, ліквідація ЮО, заборона здійснювати один або декілька видів професійної діяльності та інші [6, c.458].

В сучасному кримінальному праві США питання притягнення до кримінальної відповідальності ЮО регламентовані як у федеральному кримінальному законодавстві (КК США 1962 р.), так і в кримінальних законах штатів (Нью-Йорку, Пенсильванії тощо) [5, с.317-318].

Згідно з КК США, для кримінальної відповідальності корпорації необхідна наявність будь – якої із наступних умов: корпорація порушує закон, зміст і мета якого прямо передбачає покладення відповідальності на корпорацію; агент корпорації діяв в її інтересах і в межах свого службового становища; посягання було дозволено, наказано, виконано або ж умисно допущено радою директорів, керівником високого рангу, діючого в межах свого службового становища [4 с. 56].

Звичайно, не йде мова про повне перенесення іноземного права на наш грунт, що є неприпустимим, але окремі його положення можуть бути сприйняті.

Вважається, що юридичні особи цілком можуть нести кримінальну відповідальність за такі злочини як заподіяння смерті або тяжкої шкоди здоров'ю через необережність, заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою, незаконне підприємництво і незаконна банківська діяльність, злочини, пов'язані з незаконною конкуренцією та інші.

Кримінальна відповідальність юридичних осіб як суб’єктів злочину повинна наставати за певних, чітко визначених умов, передбачених в спеціальній частині ККУ. До них належать, зокрема: 1) наявність вини юридичної особи у невиконанні чи неналежному виконанні прямого припису закону; 2) здійснення діяльності, що не відповідає заявленій меті її функціонування; 3) вчиненні злочину в інтересах даної особи.

При визначенні складу злочину в протиправних діяннях юридичної особи необхідно враховувати такі основні елементи, а саме:

1) чи вчинена протиправна дія саме цією юридичною особою;

2) чи є протиправна дія ЮО наслідком дій ФО, що входять до її складу;

3) дії якої конкретної особи потягли за собою вчинення протиправного діяння юридичною особою;

4) чи усвідомлювала або чи повинна була усвідомлювати зазначена особа, що її дії потягнуть за собою протиправні дії юридичної особи.

Вирішення питання щодо процедури притягнення до кримінальної відповідальності юридичної особи повинно здійснюватись в судовому порядку. Тобто, необхідна наявність судового рішення щодо діяння, вчиненого певною фізичною особою, яка діяла як представник того чи іншого органу юридичної особи та яка обіймає керівну посаду у цій юридичній особі.

Санкції, які можна застосовувати до юридичних осіб мають включати кримінальні і некримінальні штрафи. Їх можна поділити на основні (штраф, обмеження діяльності, ліквідація юридичної особи та інші), додаткові (конфіскація майна, оголошення про покарання через ЗМІ) та покарання, які можуть застосовуватись і як основні, і як додаткові (наприклад, заборона займатись певними видами діяльності). Важливим і необхідним є застосування таких санкцій як публікація судового рішення в ЗМІ.

Ця мета, однак, вимагає приведення у відповідність кримінальних санкцій з іншими галузями права, включаючи цивільне й адміністративне.

Список використаних джерел

1. Грищук В.К., Красницький І.В. Загальні засади відповідальності юридичних осіб за кримінальним законодавством Франції// Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Л., 2003 – Вип. 3 – с. 66-75
2. Дудоров О., Калінін Р. Підприємство на лаві підсудних : досвід зарубіжного законодавця // Юридичний вісник України – 1999 – 1-7 квітня

3. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субьект преступления и уголовной ответвенности – Москва – АО “Центр ЮрИнфоР” – 2003 – 206 с.

4. Селина С.Г. Ответвенность юридических лиц в проекте нового УК РФ// Уголовное право: новые идеи с. 50

5. Современное зарубежное уголовное право //под. Ред Пионтковского. Т. 2 с. 317-318

6. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.