Секція – “Право”, підсекція № 2 – “Адміністративне та фінансове право”

Саєнко С.І.

Луганський державний університет внутрішніх справ

Окремі питання адміністративної відповідальності юридичних осіб за триваючі адміністративні правопорушення

Не дивлячись на те, що питанням адміністративної відповідальності юридичних осіб у науковій літературі останнім часом почала приділятися належна увага, залишається законодавчо невирішеною та потребує наукового обґрунтування проблема адміністративної відповідальності вказаних суб’єктів за триваючі адміністративні проступки.

Слід відзначити, що триваючі адміністративні правопорушення юридичних осіб (наприклад, факти невжиття заходів щодо знищення дикорослих або незаконно посіяних конопель чи снотворного маку) є одними з найбільш складних по своїй юридичній природі деліктів. Законодавець, встановлюючи матеріальні й процесуальні засади адміністративної відповідальності юридичних осіб за такі проступки, повинен чітко визначати нормативну модель та окреслювати стадії розвитку відповідного різновиду адміністративно-деліктних відносин.

Виділення стадій адміністративної відповідальності юридичних осіб дозволяє розглянути її зміст у якості динамічної системи, виявити процесуальний порядок її реалізації та забезпечити відновлення порушених прав держави й громадян. Адміністративна відповідальність юридичних осіб у своєму розвитку, на нашу думку, може проходити такі три стадії: виникнення відповідальності; конкретизації відповідальності шляхом доказування наявності елементів складу адміністративного делікту; реалізації відповідальності.

Не потребує додаткових обґрунтувань твердження про те, що реально адміністративна відповідальність для юридичної особи за вчинення триваючого проступку настає лише з моменту виконання нею рішення про застосування адміністративного стягнення – наприклад, рішення Міністерства аграрної політики України про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з культивування рослин, які містять наркотичні засоби. Однак особливістю такої відповідальності є те, що вона, як різновид адміністративно-деліктних відносини, виникає з моменту скоєння юридичною особою триваючого адміністративного правопорушення та продовжує свою конкретизацію під час здійснення кваліфікації проступку.

З моменту скоєння триваючого адміністративного правопорушення й до його виявлення відносини адміністративної відповідальності вже існують у якості правового зв’язку між державою та правопорушником, що, у свою чергу, дозволяє прогнозувати модель їх майбутньої поведінки. Юридичні факти, які передують винесенню та вступу в законну силу акту застосування адміністративного стягнення саме й наповнюють зміст вказаної стадії. Серед них можна назвати такі, як проведення експертизи та огляд органами внутрішніх справ приміщень юридичних осіб.

Виникнення правовідносин адміністративної відповідальності являє собою об’єктивний факт, котрий не завжди залежить від суб’єктивної волі юрисдикційних органів. Факт скоєння адміністративного правопорушення є підставою адміністративної відповідальності та одноразово самим моментом виникнення правовідносин відповідальності. Правовідносини відповідальності виникають незалежно від виявлення адміністративного правопорушення.

Окремо слід сказати й про строк накладення адміністративного стягнення за триваючий проступок. В ч. 2 ст. 51 проекту Кодексу України про адміністративні проступки (далі - проект КУпАП) зазначено, що адміністративне стягнення на юридичних осіб при триваючому адміністративному делікті може бути накладене не пізніше шести місяців з дня його виявлення.

На наш погляд, термін “виявлення” являється абстрактним, законодавчо невизначеним поняттям. Вважаємо, що запорукою ефективності діючих правових норм є понятійна визначеність правових категорій, яка дозволяє ототожнювати їх з категоріями фактичними, а тому пропонуємо в проекті КУпАП закріпити положення існуючої практики на підставі яких строк адміністративного стягнення за вчинення юридичною особою триваючого проступку буде обчислюватися з моменту складання протоколу (акту) про адміністративний проступок.

Юридична особа, яку притягнули до адміністративної відповідальності за триваючий проступок, зобов’язана вжити всіх залежних від неї заходів, направлених на припинення конкретного порушення закону. Якщо цього не буде зроблено в строки, установлені в приписі державного органу, то поведінка правопорушника набуває більшої суспільної небезпеки, за що він повинен нести підвищену відповідальність. Таким чином, у проекті КУпАП доцільно вирішити питання про можливість притягнення юридичних осіб за триваюче адміністративне правопорушення два і більше разів до адміністративної відповідальності, якщо після першого накладення адміністративного стягнення вчинення адміністративного делікту не було припинено.

Повторність при притягненні юридичної особи до адміністративної відповідальності за триваюче адміністративне правопорушення має розглядатися в якості обставини, що обтяжує її вину. Бажано встановити строк по закінченню якого допускатиметься повторне притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за триваючий проступок. На нашу думку, такий строк може вказуватися в приписі державного органу про припинення адміністративного проступку юридичною особою, але в новому КУпАП доцільно встановити правило, що він не може перевищувати шести місяців. Зазначений строк, по-перше, достатній для прийняття заходів направлених на припинення триваючих проступків, а по-друге, по його закінченню спливає й строк звернення постанови про накладення стягнення до виконання.

Резюмуючи наведене вище, зазначимо, що реалізація вказаних пропозицій на законодавчому рівні сприятиме удосконаленню адміністративно-деліктного законодавства України та підвищить ефективність правозастосовчої практики.