Право / 10.Хозяйственное право.

Найфлейш В.Д.

Господарський суд Одеської області, Україна

Судові акти: зміст, порядок укладення та форма

1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Рішення, ухвали та постанови суду по господарських справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом – ці положення задекларовано в Конституції України та Господарському процесуальному кодексі України (далі – ГПК України).

При цьому для побудови правової держави необхідно не тільки закріплення певних положень, але й їх дієва реалізація.

2. Статті 82-90 ГПК присвячені судовим рішенням. Одразу ж слід зазначити некоректність формулювання «судові рішення». Більш обґрунтованим, з точки зору автора, представляється використання словосполучення «судові акти», оскільки рішення суду також є судовим рішенням.

Сучасні дослідники практично не торкаються питання судових актів, але слід визнати, що без відповідним чином складеного, оформленого та підписаного судового акта неможливо його належне виконання, а це знижує зацікавленість сторін у зверненні до суду для вирішення спору, що виник між ними.

Судовий акт, яким господарський суд вирішує спір по суті, викладається у формі рішення. Судовий акт, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали. Підсумкові судові акти апеляційної та касаційних інстанцій викладаються в формі постанов.

3. Судовий акт повинен бути законним і обґрунтованим. Суд приймає рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст. 85 ГПК прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Але Кодекс донедавна не закріплював, в який термін таке рішення повинно бути оформленим. А це має велике значення, оскільки з моменту оформлення рішення починає текти строк для апеляційного оскарження та визначається дата набрання ним законної сили. Так, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення – після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК.

У зв’язку з цим правильним представляється прийняття 11 травня 2007 р. Закону України № 1012-V «Про внесення зміни до статті 85 Господарського процесуального кодексу України», яким вказану статтю доповнено реченням такого змісту: «У такому разі повне рішення складається і підписується протягом п'яти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частин» [1]. Хоча, на нашу думку, триденного терміну, який пропонував у своєму законопроекті № 2823 від 22.12.2006 р. депутат О.Буджерак [2], було б достатньо.

4. В практиці господарського суду іноді виникають питання про обов’язковість винесення та оформлення ухвал по певним питанням як окремого документу. На жаль, ГПК не закріплює вичерпного переліку таких постанов.

Порівняно з цим, за аналізом Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) ми можемо дослідити систематизацію з цього питання у частині четвертій ст. 160 КАС. Дійсно, в цій статті закріплено єдиний перелік підстав, за якими ухвала обов’язково укладається окремим документом: це ухвала про залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відкриття провадження в справі, забезпечення доказів та з інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом. Це представляється доцільним та підтвердженим досвідом та часом. Тому в ГПК України також слід закріпити статтю відповідного змісту. Однак, за аналізом того ж КАС України, навряд чи можна визнати правильним наведення у ст. 162 повного переліку повноважень суду при вирішенні адміністративної справи. Здається, не можна заздалегідь визначитися з тим, відносно чого суд може прийняти постанову.

5. Детально хотілося б зупинитися на окремій ухвалі суду (ст. 90 ГПК). Та редакція норми, що діє зараз, потребує глибинної переробки. Так, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Але частина друга ст. 90 ГПК вказує, що відповідні підприємства, установи, організації, державні та інші органи, посадові особи «несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою ст. 119 цього Кодексу». Однак після численних внесень змін до ГПК ст. 119 на даний час присвячена зовсім іншому питанню – поновленню пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Суд знайшов вихід з цієї ситуації та використовує пункт 5 частини першої ст. 83 ГПК, що встановлює право господарського суду, приймаючи рішення, стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Однак це не вирішує формальної прогалини Кодексу, яку необхідно негайно вирішити.

Не вказує зазначена ст. 90 ГПК і термін для надання письмової відповіді на окрему ухвалу господарського суду. На думку автора, необхідно за аналогією зі ст. 166 КАС України закріпити, що про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Література:

1. Про внесення зміни до статті 85 Господарського процесуального кодексу України: Закон України від 11 травня 2007 р. № 1012-V // Офіційний вісник України.- 2007.- № 43.- Ст. 1704.

2. Про внесення доповнення до Господарського процесуального кодексу України (щодо строку підписання рішення суду): Проект Закону № 2823 від 22.12.2006 р. / zakon1.rada.gov.ua.