Корнієнко В.В., Никанорова Ю.В., Овечкін А..К., Депутат В.В.

Дніпропетровський національний університет

Про роль тривожності у формуванні невротичних розладів дітей молодшого шкільного віку

За останнє десятиліття збільшилась кількість дітей молодшого шкільного віку хворих на невротичні розлади та страждаючих на невротичні реакції На думку А.Н. Захарова, дітям з невротичними розладами властиві: сенситивность, вразливість, емоційна імпресивность (внутрішній тип переробки емоції), суперечливість розвитку через невідповідність характеру темпераменту, тривожність, помисливість. Нашу увагу привертає такий фактор як високий показник тривожності, який має місце у ґенезі невротичних розладів.

Оудсхоорн (1993) пропонував розглядати формування нервово- психічних захворювань (у тому числі й неврозу) у дітей комплексно на 6-ти рівнях: 1) ситуаційні проблеми; 2) проблеми системи родини; 3) проблеми рівня свідомості (емоції, когнітивні функції й поводження, їхні дефекти); 4) емоційні порушення з аспектами несвідомого (інтрапсихічний конфлікт), коли спостерігача вражають протиріччя й неадекватні реакції дитини; 5) порушення розвитку і особистісні розлади. Це стосується аспектів темпераменту, рис характеру, аномалії розвитку особистості; 6) соматичні (біохімічні, нейрофізіологічні) фактори, які є первинним або наслідком психічних розладів, наявність психосоматичних зв'язків. Дотримуючись психоаналітичних поглядів, він трактував невроз як розлад у першу чергу емоційної сфери й до невротичних характеристик відносив: підвищену тривожність, соромливість, почуття провини, насильницьке витиснення афекту. Близький до цієї позиції й В.И. Гарбузов (1994), що відзначав 3 форми дезадаптації в дитячому віці: невротичну (неврози), аресивно-протерічну (порушення поводження) і капітулятивно-депресивну (психосоматичні захворювання). Він відзначав при невротичних розладах у дітей низький рівень адаптивності, тобто низький рівень пристосування індивіда, його соціального статусу й самовідчуття задоволеності собою й своїм життям.

У психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано - як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.

Розрізняють тривожність як емоційний стан і як стійку властивість, рису особистості. Сучасні дослідження тривожності спрямовані на розходження ситуативної тривожності, пов'язаної з конкретною зовнішньою ситуацією, і особистісної тривожності, що є стабільною властивістю особистості, а також на розробку методів аналізу тривожності, як результату взаємодії особистості і її оточень (Петровский, 1990). Можна виділити дві більші групи ознак тривоги: перша - фізіологічні ознаки, що протікають на рівні соматических симптомів і відчуттів; друга - реакції, що протікають у психічній сфері.

Серед причин, що викликають дитячу тривожність, на першому місці - неправильне виховання й несприятливі відносини дитини з батьками , особливо з матір'ю. Так, відкидання, неприйняття матір'ю дитини викликає в нього тривогу через неможливість задоволення потреби в любові, у пещенні й захистові. Незадоволення потреби в любові буде спонукувати його домагатися її задоволення будь-якими способами (Савіна, 1996).

Таким чином, у розумінні природи тривожності в різних авторів можна простежити два підходи - розуміння тривожності як споконвічно властивій людині властивість і розуміння тривожності як реакцій на ворожий людині зовнішній світ, тобто виведення тривожності із соціальних умов життя.

Тому рання діагностика підвищеної тривожності сприятиме зниженню тривожності й тим самим зменшенню ризику захворювань на невротичні розлади, формуванню адекватного поводження дітей молодшого шкільного віку.

Ціль даного дослідження –аналіз тривожності у дітей молодшого шкільного віку на різних етапах розвитку невротичних розладів для ранньої її корекції.

Розглянувши вже відомі теоретичні та експериментальні дані стосовно досліджуваної нами проблеми впливу високого рівня тривожності на розвиток невротичних розладів, ми вважали доцільним провести дослідження, у якому ми спробували виявити (підтвердити) зв’язок між наявністю певних особистісних особливостей людини та виникненням невротичного захворювання та реакцій невротичного типу

В дослідженні прийняли участь учні молодших класів загальноосвітніх шкіл міста Дніпропетровська. На першому етапі дослідження (етап інтерв’ю) та за допомогою опитувальника, який було складено спеціально для цієї роботи, було виявлено здорових дітей та дітей , в анамнезі яких існували невротичні розлади та реакції невротичного типу. Для підтвердження показників опитувальника ці учні виконали методику Дитячий опитувальник неврозів (ДОН) та МІНІ-СМІЛ (експрес-діагностика стану дитини). Проаналізувавши результати шкал, ми побачили що рівень тривожності, астенії, емоційно - вегетативна нестійкість, порушення сну, у дітей з невротичними розладами і реакціями невротичного типу досить високий у порівнянні з іншими шкалами. Тоді нас зацікавило питання яка саме тривожність ситуативна чи особистісна домінує у дітей з невротичними розладами, невротичними реакціями та у дітей відносно здорових. Для відповіді на поставлене питання було проведено методику діагностики самооцінки Ч.Д.Спілберга і Ю.Л.Ханіна .Також ми порахували за необхідне виявити ступінь тривожності у кожного учасника експерименту за методикою виміру рівня тривожності Тейлора.

Методики були підібрані таким чином, щоб можна було виявити рівень вираження зацікавивших нас особистісних особливостей досліджуваних та їх вплив на розвиток невротичного розладу.

На етапі експерименту, було виявлено тривожних дітей молодшого шкільного віку, установлений зв'язок між тривожністю й виникненням невротичних розладів. Коефіцієнт кореляції Пірсона склав 0,5. Виявлена залежність дозволила збудувати графіки, де можна простежити залежність виникнення невротичної реакції від рівня ситуативної тривожності, а наявність невротичного розладу - від рівня особистісної тривожності.