Фізкультура і спорт.

1. Проблеми дослідження пропозиції

Крюков Ю.М., Двигун В.Ф., Михайлова Н.Д., Крюкова І.М.

Гуманітарний університет “ЗІДМУ”

Запорізька державна інженерна академія

ПЛАНУВАННЯ СПОРТИВНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Успішне тренування неможливе без ретельного і правильного контролю за функціональним станом спортсменів. Вивчення динаміки зміни можливостей спортсмена протягом більш-менш тривалих періодів і етапів тренування і з'ясування на цій основі сильних і слабких сторін його підготовленості, значною мірою визначають планування й організацію тренувального процесу.

Безперервна реєстрація частоти серцебиттів дозволила простежити зміни, що наступають безпосередньо перед прийняттям старту. Це дозволило уточнити ті реальні умови, при яких починається виконання спортивної вправи.

В умовах роботи на велоэргометрі, вивчався вплив на частоту серцебиттів повторних стандартних навантажень. Інтервали відпочинку чергувалися з однохвилинними інтервалами роботи. Порівняння суми серцевих скорочень за час роботи показує, що достовірної різниці між цими величинами немає. У той же час різниця між сумою серцевих скорочень у відбудовному періоді після роботи має високий ступінь вірогідності. Хоча інтервали відпочинку перед роботою й умови їхнього виконання були рівними, все таки загальний обсяг попереднього навантаження першого періоду роботи був набагато менше, ніж перед другим. Ці обставини набагато більше позначилися на показниках суми серцевих скорочень у відбудовному періоді, чим на показниках суми за час самої роботи. В першої хвилини роботи сума серцевих скорочень завжди була меншої, чим у всіх інших наступних роботах.

Хід відновлення характеризувався спочатку швидким, потім усе більше уповільнюючи зниженням частоти серцебиттів. При цьому найбільш швидка ділянка відбудовного періоду відзначався не відразу після закінчення вправи, а через якийсь час, у плині якого відбувалося уповільнення. Найбільший перепад спостерігався між першою й другою хвилинами відбудовного періоду, надалі різниця між кількістю серцевих скорочень по хвилинах поступово зменшувалася. Розходження між індивідуальними показниками окремих випробуваних на початку відбудовного періоду були найменшими, потім розсіювання індивідуальних показників проявлялося усе сильніше. Середнє відхилення й коефіцієнт варіації в ході відновлення зростають, що свідчить про збільшення індивідуальних розходжень у частоті пульсу.

Нами визначені прояви індивідуальних особливостей різних випробуваних. Це стосується максимальної частоти серцевих скорочень, що досягалася при м'язових навантаженнях. Якщо реакції, зареєстровані в тої самої особи в різний час, подібні за своїм характером, то порівняння їх у різних осіб показує набагато більші відмінності.

Індивідуальні дані окремих випробуваних показує ще більша питома вага безпосередньо передстартових змін у загальних робочих зрушеннях частоти серцевих скорочень. Так, у випробуваних протягом останньої хвилини перед прийняттям старту частота пульсу зросла, а потім стабілізувалася. Особливих розходжень у зрушеннях частоти пульсу перед стартом залежно від кваліфікації випробуваних не відзначалося.

Частота серцебиттів за останню хвилину перед стартом не залишалася незмінної. Кількість серцебиттів за останню хвилину перед стартом неухильно зростало. Таким чином, крім звичайних стартових змін, у короткий відрізок часу, безпосередньо попередньому початку спортивної вправи, відбувалося нове значне збільшення частоти пульсу.

У плавців середня величина пульсу на останній хвилини перед стартом дорівнює 94.2 удару, перед стартом – 127.8, а на початку першої хвилини дистанції, коли частота серцебиттів практично стабілізується на досягнутому рівні, -157.2 удари. Отже, безпосередньо при виконанні вправи приріст частоти серцевих скорочень до кінця першої хвилини дистанції становив у середньому 63 удари, у той час, як за дві хвилину перед стартом він дорівнює 22,4.

Збільшення частоти серцевих скорочень на початку дистанції відбувалося спочатку швидко і більш-менш рівномірно, потім швидкість частішання прогресивно зменшувалася. Найбільш значне наростання частоти пульсу спостерігалося в перші 25 сек. роботи, надалі відбувалося тільки порівняно незначне його підвищення. Значно відрізняються один від одного показники частоти серцебиттів у міру входження в роботу помітно зближалися. Це чітко проявлялося в поступовому зменшенні у ході роботи величин середнього відхилення й коефіцієнта варіації, що характеризують коливання варіаційного ряду.

Показники кількість серцевих скорочень, "витрачених" на проходження

1 м дистанції в плаванні порівнювались у двох груп випробуваних, одну із яких ставили спортсмени-першорозрядники, а іншу - спортсмени 2-го, 3-го і юнацьких розрядів. Для порівняння були обрані результати досвідів, у яких випробувані пропливали дистанцію однаковим способом.

З'ясувалося, що в спортсменів вищих розрядів на подолання 1 м дистанції доводиться в середньому 2,310+-0,032 серцевих скорочень. У менш кваліфікованих спортсменів - 3,159+-0,059. Між середніми значеннями цих двох груп була виявлена достовірна різниця. Ці дані говорять про те, що у кваліфікованих спортсменів робота характеризується більшою економічністю, чим у спортсменів більше низької кваліфікації.

Обчислювалася також кількість серцевих скорочень, що доводяться на 1 сек. подолання дистанції. У першорозрядників 1 сек. проходження дистанції відповідало середнє значення, рівне 2,742+-0,303 скорочень, а в групі, що поєднує спортсменів більш низької кваліфікації, - 3,080+-0,234. Достовірної різниці між середніми показниками порівнюваних груп установлено не було.

Постійний облік основних параметрів функціонального стану спортсменів і контроль за ними дозволяє виявити наскільки точно виконуються плани підготовки і на цій основі намітити індивідуальні шляхи удосконалювання процесу тренування.