Биологические науки\8

 

Рахімова О. І., Мурзін О. Б., Руденко А.І

Дніпропетровський національний університет

 

Сучасні уявлення про механізми регуляції шлункової секреції: фізіологічна дія оксиду азоту

 

Вступ: В даний час дуже мало концептуальних проблемних робіт, які могли б пояснити багато фактів і явищ, в яких оксид азоту (NO) поводиться неоднозначно. Деякі автори вважають, що неоднозначність регуляторних дій оксиду азоту визначається співвідношенням стресс-лімітуючей ролі NO в неспецифічній стрес-реакції і патогенетичній ролі зміни продукції NO в специфічному пошкодженні при дії конкретного чинника середовища.         

               На думку інших дослідників, багато суперечливих на перший погляд фактів можна пояснити, спираючись на концепцію циклу азоту в організмі, згідно якої перетворення NO на інші азотовмісні з'єднання - NO2, NO3, NO+, NO-, NO2-радикал і т.д., здійснюється в ході окислювально-відновних реакцій, що протікають у вигляді метаболічного циклу.

Мало вивчена роль NO як іммуннорегуляторної молекули в імунній відповіді, зокрема гуморальній. Дослідження показали, що модуляція імунної відповіді оксидом азоту – підвищення при використанні блокаторів NOS і зниження при використанні донатору NO - значною мірою опосередковані супресорною функцією макрофагів.

Щодо літературних даних про взаємовідносини між NO і периферичним контролем секреції кислоти в шлунку, то вони мають теж досить суперечливий характер. Показано, що NO справляє як гальмівний, так і стимулюючий вплив на секрецію соляної кислоти в шлунку. Роль NO у фізіологічній регуляції шлункової секреції до кінця не зрозуміла.

Однією з причин таких розбіжностей у поглядах можуть бути особливості методичних клініко-експериментальних  підходів та неможливість врахування участі одразу багатьох регуляторних факторів в контролі шлункової секреції.

На сьогодні роль нітроергічної ланки регуляції кислотоутворюючої функції шлунку в інтактному стані та за умов моделювання ерозивно-виразкових порушень, та блокади синтаз оксиду азоту залишається дискусійною.

Методи дослідження: Досліджувались роль нітроергічних механізмів в регуляції діяльності секреторних залоз шлунка щурів в інтактному стані та  в умовах блокування синтаз оксиду азоту з використанням неселективного інгібітору  "L-NNA", а також дослідження особливостей змін секреторної функції шлунку інтактних щурів в умовах введення препарату "Глутаргін", який в даному випадку розглядається, як екзогенний донатор оксиду азоту. Дослідження проводили в умовах гострого та напівгострого експерименту на білих нелінійних щурах-самцях середньою вагою 180-200 г, які утримувалися в стандартних умовах віварію.

Результати та їх обговорення: В результаті досліджень було встановлено виражені   зміни   функціонального  стану   секреторної   активності  шлунка піддослідних тварин.

Слід зазначити, що блокування NО-синтази у тварин контрольної групи обумовило зсуви в характері шлункової секреції, які виражались як у збільшенні об’єму шлункового соку (на 20,25%) та рівня глікопротеїнів (на 79,41%) протягом першої години блокування, так і в зниженні рівня пепсину (на 19,46%) (p<0,05) та значення рН (на 17,13%) (рис. 1, 2).

Останнє, в свою чергу, свідчило про активізацію кислотопродукуючої активності шлунка. Встановлено, що блокування місцевих NO-ергічних механізмів в інтактних щурів вже після 3-х днів експерименту зумовило значні підвищення концентрації глікопротеїнів (майже в 2,20 рази), об’єму шлункового соку (на 85,71%) та кислотності останнього, що виражалось у збільшенні рН на 82,65% (p<0,05).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1 Склад шлункового соку щурів контрольної групи у вихідному стані (інтактне) та при блокаді NO-синтази (інтактне+L-NNA).

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2 Рівні глікопротеїнів шлункового соку щурів контрольної групи у вихідному стані та при блокаді NO-синтази (інтактне+L-NNA).

 

 

 

Після внутрічеревного введення препарату "Глутаргін" спостерігались зміни секреторної функції шлунка:

1. Встановлено, що показники об’єму шлункового соку збільшились з 0,2-0,5 мл до 0,8-1,1 мл (рис 3); вірогідно, що через збільшення об’єму одночасно зменшився показник кислотоутворення з 1,25-1,7 до 3,9-4,0-6,2.

2. Спостерігалось достовірне підвищення рівня концентрації глікопротеїнів: 0,02-0,023-0,032 мг/мл (рис.4); концентрація пепсину при цьому достоверно знизилася: 0,61-0,23-0,013 мг/мл (рис.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 3  Оцінка об’єму, мл шлункового соку: А – базальна порція; Б – після введення Глутаргіну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4 Оцінка змін рівня концентрації глікопротеїнів у шлунковому соку: А – базальна порція, Б – після введення Глутаргіну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 5 Оцінка змін рівня концентрації пепсину у шлунковому соку: А – базальна порція, Б – після введення Глутаргіну

 

Результати проведених досліджень показали:

 

1.                 В інтактному стані нітроергічні механізми мають гальмівний вплив у відношенні парієтальних та поверхнево-епітеліальних клітин, та стимулюючий ефект у відношенні головних клітин шлунка.

2.                 Аналіз всіх змін показників секреторної функції шлунку інтактних щурів після введення Глутаргину дозволяє зробити висновок про протективний вплив на слизову оболонку шлунку, який вірогідно може бути опосередкований вивільненням оксиду азоту.

3.                 В морфологічному відношенні встановлено, що введення глутаргіну щурам зменшує кількість ерозивно-виразкових уражень в верхніх відділах ШКТ

Література: 

1. Бабак О. Я Применение нового отечественного препарата глутаргин в гастроэнтерологии // Сучасна гастроентерологія, 2003, Т. 12, № 2. – С. 85-89.

2. Бабак О.Я, Фролов В.М, Харченко Н.В. Глутаргин. Фармакологическое действие и клиническое применение. Монография. Харьков, 2005.

3. Клініко-лабораторна оцінка функціонального стану секреторних залоз Ш (методичні рекомендації) / А.І. Руденко, Т.В. Майкова, Л.М. Мосійчук, О.А. Пономаренко, Т.М. Толстикова, А.С. Сиротенко. – К., 2004. – 23 с.

 

4. Поленов С.А., Роль оксида азота в физиологии желудочно-кишечного тракта. // Росс. ж-л гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии, 1998, №1, с. 47-56

 

5. Полотнюк С.Я., Берегова Т.В., Штанова Л.Я. Вплив нітропруссіду натрію на базальну та стимульовану шлункову секрецію кислоти у щурів // Вісник Львівського університету. - Львів. - 2003. - №23. - С. 217-221

 

6.  Полотнюк С.Я., Штанова Л.Я., Штанова Т.В., Берегова Т.В. Дослідження ролі простагландинів у регуляції оксидом азоту кисло секреторної функції шлунка у щурів. // Наук. ж-л. Вісник Дніпропетровського університету. – 2004. - №1. – с.124