Экономические науки /10.Экономика предприятия.

Калашнік І.І.

Аспірант Класичного приватного університету, м. Запоріжжя

Моделі управління якістю продукції промислових підприємств

Методологічним підходом до обґрунтування результатів даних досліджень є створення моделі ефективного управління витратами на якість та підвищення завдяки цьому якості продукції на основі використання принципу системності. Особливістю останнього як способу наукового пізнання та практичної діяльності є розгляд частин у нерозривній єдності з цілим [1, с. 11-19].

Для створення системної моделі ефективності якості проведемо узагальнення за обома підходами; визнаємо, що суть системного аналізу полягає у розгляді об'єкта дослідження як системи, тобто комплексу елементів та зв'язків, що створюють у взаємодії органічне ціле, в якому фактична чи передбачувана зміна одного з елементів веде до зміни інших елементів та всієї системи загалом; даний підхід вважається аксіоматичним [2, с. 14-47; 110, с.12-18].

При формуванні моделі ефективності управління якістю необхідно враховувати, що одна і та ж система може розглядатись з різних напрямків дослідження. Враховуючи це, системний підхід при розкритті кожного виду системи передбачає виділення певного системоутворюючого параметра, який обумовлює пошук сукупності елементів, а також мережу зв'язків і відносин між ними, тобто її структуру. Для надання пріоритету одному із можливих видів систем при системному формуванні ефективності управління якістю необхідно дослідити та проаналізувати існуючі у теорії управління типи моделей підприємств.

Так, перший тип підприємства представлений його механістичною моделлю конструкції, де підприємство - це механізм, який є комбінацією основних виробничих факторів: робочої сили і засобів виробництва. Поділ виробничого процесу на автономні, повністю програмовані елементи і наступне оптимальне об'єднання їх у єдине ціле – обов'язкова умова, яка, відповідно до цієї теорії, формує високопродуктивну організацію. Для досягнення максимізації результатів управління якістю таке управління має бути зорієнтованим насамперед на оперативне управління, за допомогою якого оптимізується структура виробничих факторів і весь процес виробництва. Відповідно до цього, оцінювання ефективності управління якістю здійснюється за відношенням вигод від зростання якості до витрат на таке зростання. На нашу думку, такий тип може ототожнюватися також з підходом, заснованим на вивченні закономірностей реалізації виробничих функцій управління підприємствами [4, с.4-6]. Отже, механістична модель дає змогу аналітично вивчити техніко-економічні зв'язки й залежності різних факторів виробництва.

Другий тип моделі – соціальна модель, ґрунтується на теорії людських відносин і даних наук про поведінку людини. Ця модель будується на теоретичному положенні, згідно з яким найважливішим фактором продуктивності на підприємстві є людина. Тому елементами моделі є такі складові, як увага до працівників, їхня мотивація, комунікації, участь у прийнятті рішень. При цьому особлива увага приділяється стилю управління і його впливу на показники продуктивності та задоволеності працівників своєю працею, на цій основі будується система підтримки міжособистісних відносин в організації. Головне завдання менеджерів за таких умов полягає в управлінні персоналом, що, в кінцевому підсумку, має забезпечити досягнення мети підприємства.

Третій тип моделі подає підприємство у вигляді складної ієрархічної ринкової системи, яка тісно взаємодіє із зовнішнім середовищем. Б. Клейнер розглядає такий тип за системним тиском середовища на підприємство [3, с.76]. Головна ідея при цьому полягає у визнанні взаємозв'язків та взаємозалежностей елементів і всієї системи в цілому із зовнішнім середовищем, а організації розглядаються як складові частини ринку, який впливає на їхню структуру і систему управління. Головним напрямом діяльності менеджерів за цією моделлю є стратегічне управління. Ця модель передбачає єдність системної багатоплановості й складності зовнішнього середовища, тоді як попередні моделі спрямовані на спрощення проблем функціонування підприємств.

В четвертому типі моделі підприємство розглядається як суспільна організація, в діяльності якої зацікавлені різні групи людей як в межах організації, так і за її межами (або т.зв. стейкхолдерська модель [3]). В зв'язку з цим мета підприємств трактується з позиції не лише виробництва, збуту, одержання прибутку, а й задоволення різноманітних потреб таких суб'єктів, як споживачі, постачальники, інвестори, суспільство в цілому. Основу цієї моделі складає теоретична концепція зацікавлених груп, згідно з якою організації мають брати до уваги різні інтереси партнерів, коло яких може бути досить широким. При врахуванні їхніх інтересів використовується критерій вартісної оцінки послуг, які одержує організація, порівняно з її ресурсними витратами. Такий підхід практично означає прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, за якої досягнення будь-якої однієї мети організації лімітується вимогами реалізації іншої мети на допустимому рівні.

Література:

1.103. Пригожин А.И. Современная социология организаций. – М.: Интерпракс, 1995. – С.33-42.

2.109. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М.: Экономика, 1997. – 47 с.

3.114. Клейнер Г.Б. Эволюция институциональных систем / Г.Б. Клейнер; ЦЭМИ РАН. – М.: Наука, 2004. – 240 с.

4. Грабовецький Б.Є., Мороз О.В., Савчук Л.М. Виробничі функції в управлінні галуззю//Харчова і переробна промисловість. – 2005.– №12. – С. 4-6.