Экономические науки /10.Экономика предприятия.

Калашнік С.В.

Аспірант Класичного приватного університету, м. Запоріжжя

Внутрішньофірмові господарські відносини підприємств машинобудування

При переході до ринкових умов на підприємствах машинобудування відбулися значні зміни щодо вирішення планових, виробничих та господарських завдань, відповідно став іншим характер роботи і внутрішніх підрозділів. Внутрішні підрозділи підприємства не тільки зміцнюють внутрішньофірмові відносини, але й швидко реагують на зміни, які відбуваються на підприємстві.

Для того, щоб ефективно організувати внутрішньофірмові відносини на підприємствах машинобудування, необхідно звернутися до минулого досвіду. Вивчення розвитку внутрішньофірмових відносин сьогодні – це і є, як ми вважаємо, вдосконалення внутрішньозаводського розрахунку при переході до ринкових умов.

На нашу думку, перехід до ринку створює більш сприятливі умови для розвитку внутрішньофірмових відносин, але й разом з цим ставить якісно нові вимоги щодо механізму їх регулювання. Проблема подальшого розвитку внутрішньогосподарських відносин у сучасній економіці залишається актуальною, оскільки підприємства, навіть після приватизації, мають низку вельми специфічних особливостей, які істотно впливають на їхню поведінку.

Для виявлення і вивчення особливостей організації внутрішньофірмових економічних відносин в нових умовах, ми виходимо із сутності економічної природи відносин, які регулюються “внутрішньогосподарським розрахунком”.

Поширення принципів госпрозрахунку на більш низькі рівні управління давало можливість розвиватися внутрішньогосподарському розрахунку. Внутрішньогосподарський розрахунок регулював господарські відносини в межах підприємства, тобто відносини його структурних підрозділів між собою і підприємством в цілому. Відмінною економічною особливістю відносин, що складаються між структурними підрозділами підприємства, а також між ними і підприємством в цілому є те, що вони не підкріплені відносинами купівлі-продажу. Це визначає якісну відмінність внутрішньовиробничого госпрозрахунку від госпрозрахунку підприємства, а також межі і сферу його дії [1].

Якщо раніше госпрозрахунок і внутрішньовиробничий госпрозрахунок були направлені на пошуки оптимальних шляхів виконання державного плану, а також розподілу виділених коштів між окремими фондами, то в ринковій економіці, підприємства машинобудування націлені на досягнення максимального прибутку, зміцнення своєї позиції на ринку, зростання якості продукції, а також її конкурентноспроможність.

Економічні відносини між машинобудівним підприємством і виробничими підрозділами будуються на основі взаємозв`язку результатів праці колективів підрозділів і кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому. Виходячи з цього, у розпорядження підрозділів можуть бути передані фонди заробітної плати, а також право встановлювати нормативи їхнього створення в залежності від темпів зростання основних виробничих показників [3].

У механізмі регулювання внутрішньофірмових відносин поряд із звичайними показниками широко використовуються економічні норми і нормативи. Вони складають основу планування, регулювання і контролю діяльності цехів, співставлення витрат із досягнутими результатами, існують для складання матриці розподілу відповідальності між підрозділами, а також об`єктивної оцінки стимулювання їхньої роботи.

Вибір необхідного механізму внутрішньоекономічного управління залежить від організаційної та виробничої структур підприємства.

За умови, що організаційна структура та склад виробничих процесів підприємства машинобудування відносно прості, адміністративна модель управління є досить ефективною. В її основі знаходиться виробничий плані та оцінка загальних фінансових результатів підприємства.

Регулювання внутрішньоекономічних відносин за фінансовими результатами є характерним для децентралізованих структур [2].

Необхідно відзначити, що організація ефективних внутрішньо-фірмових відносин на підприємстві не можлива без існування внутрішнього ціноутворення на продукцію підприємства. Звичайно рекомендується визначати внутрішню ціну як суму фактичних витрат і нормативного прибутку або фіксувати її на основі кошторисних витрат. Обидва методи не можна вважати вільними від недоліків: у першому випадку відсутня мотивація до скорочення витрат, а в другому – не передбачаються можливості коливань цін, що особливо характерно для сучасної економіки.

Використання внутрішніх цін, як основи побудови механізму внутрішньоекономічних відносин на підприємстві, потребує відносної господарської самостійності структурних підрозділів при узагальненні їх цілей і задач, впорядкуванні норм використання усіх видів ресурсів й створення системи вихідних довгодіючих нормативів, матеріального стимулювання працівників в умовах автономності прийняття важливих управлінських рішень. Відсутність будь-якого із перерахованих факторів створює такі передумови, що механізм внутрішньоекономічних відносин, який грунтується на внутрішніх цінах, є неефективним.

Література:

1. Грещак М.Г. Организация внутрипроизводственного хозрасчета на машиностроительном предприятии. – К.: Техника, 1990.–185 с.

2. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.

3. Формирование хозяйственных решений: монография / В.М.Хобта, О.А.Солодова, С.И.Кравченко – Донецьк: Каштан, 2003. – 416 с.