О. І. Шпилька, К. В. Бєляєва

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ФОНДИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ. ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЇХ ВИРІШЕННЯ

У сучасній ринковій економіці Фонди соціального страхування відіграють важливу роль і постійно знаходиться в розвитку. Все більше і більше населення країни користується різноманітними послугами Фондів. Зміцнення соціального захисту населення набувають все більшого попиту серед українців. Люди розміщують свої кошти з метою забезпечення себе певними соціальними нормами.

Ціль цієї статі – визначення основних проблем та перспектив розвитку Фондів соціального страхування України на сучасному етапі.

Завдяки своїй актуальності, соціальне страхування широко досліджувалося українськими і російськими економістами. Аналізувались роботи К.Пілова, О.Ритнюка, В.Дзюблюка, О.Лаврушина, публікації виступів А.Косого, В.Шенаєва, Л.Єневич.

Розглянемо ефективність функціонування фондів на прикладі Донецької області. Досить ефективно працює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Цей Фонд був заснований у 2000 році. За період існування Фонду майже вдвічі зменшився травматизм. Ліквідовано заборгованість з регресних виплат. Повністю забезпечуються медико-соціальні потреби потерпілих. Разом з тим є ціла низка недоліків у цьому виді соціального страхування.

По-перше, відсутня система економічного стимулювання роботодавців щодо покращання умов праці, впровадження системи управління охороною праці на виробництві.

Практично не працює норма закону про право Фонду застосовувати знижки до страхового внеску підприємства з урахуванням результатів його роботи за минулий календарний рік.

Для підприємства, яке за результатами роботи року не мало жодного випадку травматизму та професійного захворювання, на якому існує ефективна система управління охорони праці, навколишнього середовища, професійної безпеки і здоров'я, мають переглядатися страхові тарифи у бік їх зменшення. На практиці дещо інакше. Запорізький союз промисловців і підприємців (роботодавців) "Потенціал", наприклад, неодноразово порушував питання щодо необхідності застосування цієї норми на заводі "Український графіт". На жаль, позитивного вирішення цього питання немає досі [1, 17].

По-друге, роботодавці страхують ризики, пов'язані з виробництвом. І чим вищий клас ризику, тим більший тариф страхового внеску.

По-третє, відсутня координація між заходами державних галузевих програм, спрямованих на поліпшення стану безпеки, гігієни та навколишнього середовища, які саме і спрямовані, в основному, на здійснення профілактики.

Специфічним є управління Фондом соціального страхування на випадок безробіття. На думку роботодавців, матеріальний та кадровий потенціал Державної служби зайнятості щодо реального впливу на ситуацію у сфері зайнятості використовується недостатньо.

Необхідно забезпечити дієвий контроль за достовірністю відомостей про обставини, що впливають на умови та розмір виплат допомоги по безробіттю, за реалізацією відповідної статті Закону України щодо стягнення витрат на професійну підготовку у разі відмови безробітного від працевлаштування після навчання за спрямуванням центру зайнятості.

Кошти бюджетів фондів соціального страхування це фактично частина соціального бюджету.

На жаль, в нашій області не видно наскільки ефективно використовуються кошти фондів соціального страхування, наповнення бюджетів яких фактично здійснюється роботодавцями, а роботодавці не бачать, як працюють їх кошти, яка частка спрямовується на соціальне страхування населення, наскільки ефективним є їхній вплив на кінцевий результат.

Очевидно, необхідно змінювати підходи щодо державного соціального страхування в частині відрахувань внесків до фондів. Перерозподіл величини внесків між роботодавцем і застрахованою особою у бік останньої надасть можливість знизити навантаження на фонди оплати праці, вивільнені кошти роботодавець зможе спрямувати на підвищення заробітної плати [2, 25].

Ми підтримуємо думку про єдиний соціальний внесок. Безумовно, роботодавцю було б вигідно робити відрахування один раз і мати справу з одним фондом, не витрачаючи додатковий час на підготовку звітів.

На жаль, жоден з запропонованих законопроектів не передбачає в кінцевому результаті чіткого і зрозумілого роботодавцю механізму збору внесків на соціальне страхування. Крім того, запропоновані законопроекти не передбачають зменшення розмірів внесків роботодавців, що суперечить меті запровадження єдиної системи, порушує базові принципи соціального діалогу, які становлять основу законодавства про соціальне страхування.

На думку роботодавців, з метою підвищення відповідальності за цільове використання коштів страхових фондів доцільно створити в областях на тристоронній основі (влада - роботодавці - профспілки) наглядовий орган у вигляді правління Фонду соціального страхування, наділивши його повноваженнями, зокрема щодо формування та витрат бюджету цього Фонду.

Соціальні відрахування роботодавців мають приносити користь людям.

Література:

1. Пілов К.І. Нове в регулюванні страхування. // Фінанси. – 2005 – № 6. – С. 15-19.

2. Ритнюк О.А. Розвиток страхового бізнесу в Україні. // Фінанси України –2005 – № 8. – С. 22-26.