Сенченко А.С., Єгоркіна Т.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

Шляхи вдосконалення страхування життя в Україні

Повноцінне функціонування ринкової економіки не можливе без розвинутих інститутів страхування, які мінімізують неминуче властиві ринку ризики та протиріччя. Нестійкість соціально-економічного становища в Україні, робить проблему розвитку сфери страхових послуг ще актуальнішою. Усунення монополії держави при вирішенні питань страхової справи і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України.

Незважаючи на позитивні зрушення стан розвитку страхового ринку України не відповідає стану розвитку цього сегменту ринку більшості країн-кандидатів в ЄС. Показники „щільності страхування” у 2004 році становили $ 45 порівняно з $ 1482,2 в Німеччині. Показник проникнення страхування в Україні в 2004 році становив 5,5% , питома вага нашої країни в світовому ринку страхових послуг сягає лише 0,01% і близько 0,05% обсягу європейського ринку [1, с. 27].

Що стосовно страхування життя, то воно є важливим напрямком діяльності переважної більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу. Доказом цього є порівняння показників діяльності: станом на 1 листопада 49 Недержавних пенсійних фондів, учасниками яких є близько 60 тис. чоловік залучили 22 млн грн, при тому що 51 компанія зі страхування життя тільки за перше півріччя 2005 року зібрала 136,5 млн. грн, застрахувавши понад 274 тис чоловік [2, c. 31].

Питанням розвитку страхування життя, подальшому удосконаленню приділяють увагу у своїх роботах як зарубіжні науковці та вчені, зокрема, К.Турбіна, В.Шахов, Р.Юлдашев, так і вітчизняні науковці: В.Базилевич, Н.Внукова, М.Клапків, С.Осадець, Т.Ротова, Я.Шумелда.

Проте, кожний з них має свій погляд на питання з організації проведення страхування життя, що різняться між собою.

Саме враховуючи це, були вирішені такі завдання: удосконалення організації страхування життя у системі недержавного пенсійного забезпечення; розробка заходів з підвищення ефективності дії вітчизняного ринку страхування життя.

У ст 6 Закону України „Про страхування” міститься чітке визначення страхування життя, як виду особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Може також передбачитися обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи та при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини.

Страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладання коштів. Страхування життя може й бути захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них.

Поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни, накопичуючи досить великі страхові фонди їх тимчасово вільна частина може бути використана як джерело інвестицій в економіку, що сприяє стабілізації фінансового стану країни [3].

Україна вже має певний досвід щодо страхування життя за умов ринкової економіки. Цей досвід пов’язаний, зокрема, з ухваленням у травні 1993 року Декрету Кабінету Міністрів України „Про страхування”, який передбачав формування страхових резервів зі страхування життя на загальних засадах, не враховуючи його особливостей. Така ситуація призвела до впровадження видів страхування, які з ним нічого спільного не мали, що викликало зневірення страхувальників в дієвості цього виду страхування. Для виправлення ситуації, яка склалася, у жовтні 1995 року Укрстрахнагляд затвердив Тимчасову методику формування резервів зі страхування життя, визначивши загальні вимоги до умов договорів страхування життя та термінів їх дії, установивши перелік страхових випадків, які можуть бути передбачені такими договорами.

В березні 1996 року був ухвалений Закон України „Про страхування”, який усунув недоліки Декрету „Про страхування” умовою, яка з 1 січня 1997 року забороняла страховим компаніям, які проводять страхування життя, здійснювати інші види страхування.

У жовтні 2001 року було введено в дію нову редакцію Закону України „Про страхування”, в якій багато уваги приділено страхуванню життя [4].

Протягом останніх років відбулося впровадження визначення терміну „договору довгострокового страхування життя” та запровадження податкових пільг для таких договорів. Так, відповідно до п.1.37 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” договором довгострокового страхування життя – є договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків протягом не менше як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором страхування. Такий договір не може передбачити часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків.

Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” встановлює, що компанії страхування життя, є рівними учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення поряд з недержавними пенсійними фондами і банками. Проте є серед цих учасників одна відмінність – страховики вже провадять в нашій державі пенсійну реформу. Нажаль, це не було враховано при підготовці Закону України „ Про недержавне пенсійне забезпечення” і участь страховиків суттєво обмежена.

Для того, щоб нарешті визначити місце кожного із учасників системи недержавного пенсійного забезпечення, і розв’язати ті суперечності, що існують, при підготовці нової редакції Закону України „Про страхування” необхідно ввести визначення „недержавного пенсійного забезпечення” на законодавчому рівні.

Відмітимо, що у сфері страхування життя існують інші проблеми, які потребують втручання з боку держави: низький рівень платоспроможності і страхової культури населення; недовіра громадян як до страхування в цілому, так і до страхування життя зокрема [5, с. 25].

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України до таких проблем також відносить недостатність надійних фінансових активів для існування коштів страховика.

Страхування життя є одним з пріоритетних напрямків розвитку страхового ринку, підґрунтям цього повинні стати наступні кроки по вдосконаленню страхування життя в Україні: підготовка нової редакції Закону України „Про страхування”, яка б дозволила більш досконало врегулювати відносини у сфері страхування життя; створення умов для рівноправної участі страхових компаній в системі недержавного пенсійного забезпечення [6, c. 38].

Література:

1. Розвиток страхового ринку: регіональний аспект.// ДонДУУ. Менеджер. – 2005. - №3(33).

2. Страхування життя: проблеми і протирічча.// Вісник ім. Т. Шевченка. Економіка. – 2006. - №(81-82).

3. www.readbookz.com

4. Залєтов О.М. Страхування UA (навч. посіб.). – К.: Міжнародна агенція „Beezone”, 2003.

5. Сахацький В. Роль та місце страхування життя у системі недержавного пенсійного забезпечення.// Страхова справа. – 2005. - №1(17).

6. Страхування життя в Україні: шляхи вдосконалення.// Вісник ім. Т. Шевченка. Економіка. – 2006. - №(81-82).