Экономические науки\ 2. Внешнеэкономическая деятельность

Філатов О.Г

ДонНУЕТ

СВІТОВИЙ РИНОК ЗБРОЇ ТА ПРОДУКЦІЇ ВПК

Торгівля зброєю є невід’ємною частиною міжнародних економічних відносин. Будучі одним із аспектів зовнішньоекономічної діяльності держави сфера торгівлі зброєю та продукцією ВПК (військово-промислового комплексу) завжди була актуальним полем для досліджень збоку вчених-економістів та державних діячів. За останні 10 років валовий обсяг угод на світовому ринку зброї перевищив 300 млрд. дол. США. Торгівля зброєю та продукцією ВПК охоплює біля 50 країн-експортерів та 120 імпортерів. Характерна риса ринку зброї – це концентрація експорту та імпорту в руках доволі обмеженої кількості покупців та продавців. Більше 90% експорту припадає на 10 найбільших країн-експортерів, більше 90% імпорту припадає на 30 найбільших країн-імпортерів.

У 2006 році найбільшими експортерами зброї на світовому ринку були США – 30,2% (7269 млрд. дол. США), Росія - 28,9% (6623 млрд. дол. США), ФРН – 8,6% (3850 млрд. дол. США), Франція – 8,3% (1557 млрд. дол. США), Великобританія – 4,2% (1063 млрд. дол. США). На ці п’ять країн приходиться 80% світового експорту зброї та продукції ВПК. Динаміка зміни торгівлі зброєю свідчить про суттєве збільшення її обсягів протягом 2000-2006 років (таблиця 1.1). [1]

Рисунок 1.1.

Динаміка зміни обсягів торгівлі зброєю протягом 2000-2006 рр.

Основним імпортерами зброї на світовому ринку були та залишаються Китай – 13,7%, Індія – 9,5%, ОАЕ - 6,8%, Ізраїль – 6,6%, Єгипет – 2,9%, Туреччина - 2,8% та Іран – 2,4%. Слід також зазначити, що характерною рисою країн ЄС є те, що тільки 20% від виробленої зброї реалізується за межами ЄС, серед яких більше 8% припадає на США.[2]

Майбутнє світового ринку зброї досі залишається невизначеним, чому сприяє існування двох тенденцій. З одного боку, це збільшення частини військових витрат, особливо збоку розвинутих країн (країни НАТО) та Китаю. Загальні військові витрати у 2007 році становили 1,2 трлн. дол. США (на 5% більше ніж у 2006, на 3,5% більше ніж у 2005, на 37% більше у порівнянні з 1997) або 2,5% від світового ВВП. Основні військові витрати припадають на: США - 48%, Франція – 6%, Великобританія – 5,5%, Китай – 5%, ФРН – 3,8% , Росія – 3,3%, Індія – 2,2%, Ізраїль – 0,7%, Україна – 0,01%. Сукупна частка країн НАТО складає 70,7% (849 млрд. дол. США). Зростання військових витрат пояснюється дією багатьох чинників: боротьба з світовим тероризмом (країни НАТО) та ведення військових дій в Іраку, Афганістані, введення миротворчих операцій, розміщення системи ПРО (США), проведення НДДКР та освоєння космосу, подорожчання енергоносіїв та палива.[2]

Інша тенденція на світовому ринку зброї стосується основних країн-імпортерів, які демонструють відхід від політики прямих закупівель у бік організації виробництва продукції ВПК на своїй території шляхом кооперації та створення спільних підприємств. Така політика направлена на подолання залежності від світових ринків зброї (від постачальників), розвитку національного виробництва та зменшення витрат виробництва. До того ж, слід відмітити поляризацію між деякими країнами на світовому ринку зброї – ОАЕ, Саудівська Аравія, Туреччина, Ізраїль надають перевагу продукції американського виробництва в той час коли Китай та Індія імпортують російську зброю.

Таким чином, подальше зростання обсягів світового ринку зброї буде надалі супроводжуватися появою тісних коопераційних зв’язків між країною та певним розподілом ринків між основними країнами-експортерами.

Щодо України, то її частка на ринку зброї як країни-експортера сягає 0,05% (133 млрд. дол. США у 2006 році). Слід відмітити негативну динаміку щодо позицій Українського ВПК на світовому ринку – 2003 - 456 млрд. дол. США, 2004 – 427 млрд. дол. США, 2005 – 308 млрд. дол. США. Україна має свої конкурентні переваги на світовому ринку зброї : розробка та виробництво військово-транспортних літаків (на зразок Ан-70)/модернізація гелікоптерів, вироблення на основі кооперації бойових човнів, ракетно-космічних комплексів, обслуговування та модернізація техніки радянського виробництва, НДДКР у сфері ВПК.[3]

Список використаної літератури:

1. Central intelligence agency (CIA). World factbook 2007. Http://www.cia.gov/library/

2. SIPRI. SIPRI Yearbook 2007. Http://www.books.sipri.org/

3. Wikipedia. Arms trade. Http://wen.wikipedia.org/