Перехід економіки України на ринкові шляхи призвів до радикальних змін в
плануванні, обліку та контролю виробничо-господарської діяльності,
трансформації системи управління комерційними організаціями. Зовсім іншими
стали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа суспільства.
Методи економічного управління та контролю, які використовувались в період
адміністративно-командної системи управління нашим суспільством, не можуть вже
дати добрих результатів. Першочергово відтепер враховуються інтереси власників
комерційних організацій, їх акціонерів, пайовиків, трудового колективу.
Перед комерційними організаціями України в умовах ринкової конкуренції
постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з
метою забезпечення конкурентноздатності, ефективного функціонування та розвитку
організації.
Крім того, розширення Європейського
Союзу, яке відбулося 1 травня 2004 року, призвело до історичних змін
політичних, географічних та економічних умов для України та Євросоюзу. Сьогодні
Європейський Союз та Україна мають спільний кордон і як безпосередні сусіди
будуть посилювати свою політичну та економічну взаємопов‘язаність. Розширення
дає можливість для України та Європейського Союзу розвивати якомога тісніші
відносини, що виходитимуть поза рамки співробітництва до поступової економічної
інтеграції та поглиблення політичного співробітництва. Європейський Союз та
Україна сповнені рішучості посилити свої відносини та сприяти утвердженню
стабільності, безпеки і добробуту. Такий підхід заснований на спільних
цінностях, спільній власності та диференціації. Це сприятиме подальшому
зміцненню стратегічного партнерства.
Україна та ЄС погодилися інтенсифікувати політичні,
безпекові, економічні та культурні відносини, включаючи транскордонне співробітництво
та спільну відповідальність у запобіганні та врегулюванні конфліктів.
До нових перспектив для
партнерства, економічної інтеграції та співробітництва можна віднести
можливість наближення законодавства в економічній сфері, відкриття економік
одна одній та подальше зменшення кількості торговельних бар’єрів, що
стимулюватиме інвестиції та зростання.
Основними
пріоритетами діяльності за таких умов виступають:
§
поступове наближенню законодавства, норм
та стандартів України до законодавства, норм та стандартів Європейського Союзу;
§
продовження перегляду існуючих в Україні
стандартів, забезпечуючи їх гармонізацію з міжнародними та європейськими
стандартами і добровільне застосування.
§ підвищити
компетенції та незалежності аудиторів;
§
адаптація та забезпечення ефективну
імплементацію основних принципів відповідних міжнародних правил та стандартів,
а також правил і стандартів ЄС.
Отже, розвиток аудиту в Україні є
необхідною передумовою для співробітництва з європейськими державами. Як відомо, останній у нашій країні почав розвиватися із прийняттям Закону
України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII. Відповідно до нього
провадилася сертифікація аудиторів, затверджувалися аудиторські фірми і
видавалися ліцензії і сертифікати на цей винятковий вид діяльності.
Але відкритим залишається питання стосовно того, якому органу контролю
варто віддати перевагу: аудиту чи державному контролю.
До проблемних питань аудиту
слід віднести:
Ø
недостатню
кількість методичних розробок з аудиторського контролю;
Ø
брак
достатнього досвіду аудиторської діяльності;
Ø
недостатню
кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси - і неосвоєний ринок
аудиторських послуг;
Ø
відсутність
типових форм документів з аудиту;
Ø
відсутність
методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.
Слід зазначити, що впровадження
аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні
переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю,
зокрема:
Ø
значна
економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного
апарату;
Ø
надходження
додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами
(аудиторами-підприємцями) податків;
Ø
незалежність,
конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;
Ø
можливість
вибору аудитора замовником тощо.
Таким чином, в
умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла
необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що
викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю,
тобто аудиту.
У світовій практиці аудит
набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість
підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі
податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та
достовірності обліку і звітності.
Аудит є обов'язковою
частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Його
існування обумовлене нагальними потребами суспільства і він не може бути замінений
державними формами контролю.
Список використаних джерел:
1. Аудит - Усач:Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. Його
сутність, мета і завдання // http://www.readbookz.com/book/17/757.html
2. Шпаковська
Т.Л. Проблеми та
перспективи розвитку аудиту в Україні // http://www.ufin.com.ua/03_1/fru_Au2.htm
3. План дій Україна - Європейський Союз “Європейська політика сусідства” // http://www.napa-eurostudies.org.ua/eu_int_law-pd_ua-eu.htm
4.
Сутність ревізій й аудиту, історичні аспекти їхнього розвитку та становлення в
Україні // http://www.masters.donntu.edu.ua/2002/fem/samokhin/lib/bibl_4.htm
5. [25.04.2006] Інформація щодо НПК "Сучасні проблеми та перспективи
розвитку незалежного та державного фінансового аудиту в Україні" // http://www.kharkivoda.gov.ua/for_press.php?for_press=1187
6. http://www.devisu.kiev.ua/history.html