Экономические науки/13

Кобець В.Б.

Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова»

Взаємодія інноваційних процесів та екологизації

Нагальність переходу до інноваційного типу розвитку, як приоритетне стратегічне спрямування в Україні, визначено в зв’язку з тим, що екстенсивні фактори, властиві сучасному періоду, а саме – наявний природно-ресурсний потенціал та виробничі потужності, залишкові, переважно кваліфіковані трудові ресурси та інші – характеризуються обмеженістю в просторі і часі та мають ознаки вичерпаності. Зростання конкурентноздатності української економіки забезпечується технологічним переоснащенням і формуванням передумов до активізації наукоємних галузей виробництва та об’єктів, що обслуговують їх.

Пріоритетність інноваційного розвитку потребує виявлення особливостей визначення терміну інновація. Існуючі поняття поєднують такі підходи:

ž Динамічний, де інновація – процес розробки та впровадження нових виробів, технологій, принципів управління [1, 2 та інш.]. За таким підходом інновація як комплексне явище поєднує наукові та виробничі фази створення продукту, що супроводжується економічною та організаційною підтримкою.

ž Статичний, де інновація – продукт інноваційного процесу, а саме – нова продукція та послуги, техніка, технології, засоби управління [3, 4 та інш.]. В даному випадку інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності.

Впровадження інновацій має за мету створення додаткового результату, а саме – економічного ефекту, який слід розглядати як інноваційний доданий прибуток. Вказаний ефект є рушійною силою інноваційного розвитку. В той же час його не можна вважати за кінцево сформований при ігноруванні соціальних, екологічних, отже певною мірою й науково-технічних наслідків.

Звісно, що серед наведених складових екологічна ефективність має провідні позиції щодо показників конкурентоспроможності продукції на світових ринках. Вказане, в свою чергу, досягається скороченням екологічних наслідків через оптимальне використання природно-ресурсного потенціалу та зменшення забруднення при виробництві та споживанні продукції.

Отже здійснення інноваційних процесів потребує довершення процесами екологизації. Поняття екологизації суспільного виробництва, також як і поняття інновації не має однозначного тлумачення [5 та інш.]. Більше того, розрізняють поняття екологизації продукції, технології, виробництва та інших сфер за видами діяльності та на різних рівнях управління.

Аналіз підходів до визначення поняття екологизації суспільних процесів дозволяє зробити висновок про те, що основним критерієм для визнання їх екологічними є запобігання та максимальне обмеження негативного впливу на довкілля. При цьому вказане стосується раціонального використання природних ресурсів і умов на «вході» суспільного виробництва та обмеження усіх видів забруднення на «виході».

Для відповідності даному критерію потрібні випуск екологічно безпечної продукції та впровадження безвідходних технологій. Останнє пов’язано із забезпеченням максимально можливої переробки первинної природної речовини, що супроводжується скороченням обсягів відходів. При цьому звісно, що за сучасними технологіями задоволення вказаної вимоги у окремому виробничому циклі технічно обмежено та економічно недоцільно.

Серед перспективних спрямувань відзначимо розгляд суспільного виробництва як єдиного технологічного процесу. Але в ринкових умовах це потребує удосконалення організаційно-економічних відносин, прав власності, отже механізму регулювання природокористування в цілому.

В дійсний час комплексні технологічні процеси здатні формуватися на корпоративній основі за ознакою полиресурсності від видобутку сировини до створення усіх можливих видів кінцевої продукції. Проте зберігається значення традиційного підходу щодо переробки сировини, якій передбачає застосування організаційних форм розміщення продуктивних сил. Тому інноваційні процеси у екологизації переважно стосуються технологічних аспектів виробництва.

Рис. 1. Взаємодія інновацій та екологизації на сучасному етапі.

Отже інтенсифікація суспільного розвитку потребує екологизації технологій на інноваційній основі, що охоплює комплекс знань. На локальному рівні інноваційні процеси розглядаються як інструмент щодо підвищення ефективності господарсько-економічної та екологічної діяльності окремого підприємства через здійснення новітніх якісних змін, які приводять до успіху на ринку. Відтак і переваги регіону залежать від здатності суб’єктів економіки на інтеграційній основі застосовувати інновації в екологизації суспільного виробництва, удосконалюватися за умови використання новітніх розробок.

Література.

1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.

2. Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг, обновление. - Т. 1 и 2 – М.: Внешторгиздат, 2001. – 178 с.

3. Інвестування, інноваційні процеси і приватизація/ Рябченко О.Д. та інш. – Харьків: Основа, 2000. – 122 с.

4. Мединский В. Инновационный менеджмент. – М.: Инфра-М, 2002. – 232 с.

5. Андреева Н.Н. Экологически ориентированные инвестиции: выбор решений и управление: Монография. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2006.– 536 с.