Економічні науки/6.Маркетинг і менеджмент

Аспірант М.В.Мозгова

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П.Могили

Основні напрямки екологічного маркетингу у землекористуванні

Деструктивні процеси у землекористуванні загострюються, головним чином, внаслідок екстенсивного способу сільськогосподарського виробництва, якісними змінами господарської діяльності під впливом науково-технічного прогресу, стаціонарних та пересувних джерел забруднення і ін.

Тому важко не погодитися з тим, що забезпечення гармонійного розвитку природних і суспільних відносин у значній мірі визначається досягнутим рівнем екологізації суспільного виробництва[1, c.11].

Теоретико-методологічне забезпечення цієї проблеми спирається на екологічний маркетинг землекористування, як одну з основних функцій управління земельними ресурсами. Але на сьогодні у спеціальній літературі загальноприйнятого визначення цьому питанню не приводиться. Зосереджуючись на питаннях розвитку екологічного маркетингу землекористування нами зроблено висновок, що він представляє напрям діяльності, спрямований на отримання максимальної кількості еколого-безпечної споживчої користі від використання землі, забезпечуючи умову збереження та відтворення її якісних параметрів.

З наукового погляду, як свідчить наш багаторічний досвід роботи у цій сфері, екологічний маркетинг землекористування доцільно підрозділяти за такими основними напрямками:

- маркетинг використання земельних ресурсів;

- маркетинг охорони та розширеного відтворення земельно-ресурсного потенціалу землі;

- маркетинг економічного регулювання раціонального використання землі (стимулювання, справляння земельного податку або орендної плати, відшкодування збитків завданих землекористуванню);

- маркетинг екологічноорієнтованого інноваційно-інвестиційного забезпечення;

- маркетинг розробки землевпорядної та вишукувальної науково-технічної документації;

- маркетинг стратегічного планування землекористування;

- маркетинг заходів, спрямованих на зменшення ризиків виникнення загрозливих ситуацій у землекористуванні;

- маркетинг виробництва екологічно чистої продукції;

- реклама і ін.

Спинимося на суспільно-економічних цінностях напрямків екологічного маркетингу землекористування, спрямованого на задоволення економічних потреб нації і світової спільноти в цілому.

Маркетинг використання земельних ресурсів слід розділити на три етапи. На першому етапі розглядається загальнодержавна і регіональні програми використання та охорони земель, які передбачають [2]:

- розподіл земельного фонду між галузями економіки;

- оптимізацію структури земельних угідь;

- консервацію деградованих і малопродуктивних земель;

- розширення площі земель з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження ландшафтного і біологічного різноманіття;

- створення єдино завершеної системи лісомеліоративних насаджень у долинах річок і на водоймах;

- створення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об’єктів і ін.

Причому, очікуваний економічний ефект на кінець 2015 року від реалізації такої Програми складатиме біля 90 млрд. грн., з яких понад 50 млрд. припадає на землі сільськогосподарського призначення [2].

На другому етапі розробляються схеми землеустрою, використання та охорони земель, відповідних адміністративно територіальних утворень (райони, сільські і селищні ради), у яких деталізуються наукові розробки сформульовані у регіональних програмах.

Третій етап передбачає розробку організаційно-господарських, еколого-економічних і правових заходів щодо використання і охорони землі у рамках конкурентного землекористування.

При цьому стратегія аграрного землекористування повинна передбачати:

- формування високопродуктивних екологічно стійких ландшафтів, скорочення орних земель, які використовується в системі екстенсивного землеробства за рахунок трансформації –консервації та трансформації-реабілітації дозволить на площі понад 10 млн. га підвищити коефіцієнт екологічної стабільності території з 0,14 до 0,62-0,68. При цьому коефіцієнт позитивного екологічного впливу на навколишні землі зросте з 0,83 до 1,71[1,c.73];

- гармонійне поєднання механізму дії економічних законів та законів природи. Іншими словами, економічні інтереси суб’єктів господарювання повинні випливати з можливостей природно-ресурсного потенціалу території. Наприклад, розміщення культур просапної групи (цукрові буряки, картопля, кукурудза, соняшник і ін.), з метою збільшення прибутків, на схилах, які відрізняються високим рівнем ризику водної ерозії є переконливим свідченням «насилля» над землею, оскільки змив грунту в такому випадку складатиме від 15 до 30 т/га, про що свідчить досвід господарювання не ерозійно-небезпечних територіях. У цьому зв’язку використання орних земель повинно носити диференційований характер, виходячи з умов крутості схилів та їх продуктивних можливостей.

Маркетинг охорони та розширеного відтворення земельно-ресурсного потенціалу землі передбачає формування комплексу заходів орієнтованих на вибір оптимального варіанта еколого-економічних процесів у землекористуванні. Це означає, що в кінці кожного маркетингового року якісні параметри сільськогосподарських угідь повинні носити кумулятивний характер, забезпечуючи умову отримання земельної ренти та виробництво екологічно чистої продукції.

Маркетинг економічного регулювання раціонального землекористування передбачає визначення науково-обгрунтованого податку за використання землі та орендної плати за землекористування, які б були адаптовані до умов ринкової економіки. Власне, ринкова економіка актуалізує проблему підвищення розміру плати за землю, виходячи з наших розрахунків, з 0,1% грошової оцінки сільськогосподарських угідь до 1,2-1,3%, що дозволить збільшити надходження до державних бюджетів різних рівнів грошових коштів в сумі 25-26 млрд. грн. Це ті кошти, які згідно із законом України «Про плату за землю» [3], будуть використані для підвищення родючості грунтів, виконання робіт із землеустрою, ведення державного земельного кадастру, стимулювання власників землі і землекористувачів за підвищення якості земель і ін.

Крім того, маркетинг економічного регулювання раціонального використання і охорони земель передбачає відшкодування збитків зумовлених обмеженим режимом землекористування. До таких земель відносяться землі розміщені в охоронних та санітарно-захисних зонах, зонах санітарної охорони, прибережних захисних смуг.

Список використаних джерел.

1. Коренюк П.І. Менеджмент навколишнього середовища. – Дніпропетровськ, - 2001. – 222с.

2. Про загальнодержавну програму використання та охорони земель. Проект Закону України//Земельний кадастр. – 2004. - №1-2-С.102.

3. Закон України « Про плату за землю ». Ужгород, ІВА, 1997. – С.89-100.