К. е. н. Акєнтьєва О. Б., Лисак М. Г.

Донецький державний університет управління

ІНФОРМАЦІЙНІ РИЗИКИ В АУДИТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ

Ефективне функціонування аудиторських фірм в специфічному інституціональному середовищі України обумовлено перш за все сукупним рівнем їх підприємницької діяльності та використанням раціональної системи зменшення інформаційних ризиків в аудиторській діяльності.

Дослідженню інформаційних ризиків в аудиторській діяльності присвячені публікації таких науковців, як М. Т. Білуха, Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча, М.Л. Макальська, Н.А. Пірожкова, О.А. Петрик, Б.Ф. Усач, Н.Й. Черньова, Н.М. Шмиголь та ін.

Метою даної статті є дослідження особливостей інформаційних ризиків в аудиторській діяльності України та розробка заходів щодо їх мінімізації.

Як невід’ємна складова частина світового економічного співтовариства Україна поступово набуває дедалі більшого значення бізнесового й політичного партнера. Без перебільшення можна стверджувати, що одним із інструментів, який допомагає розвивати економічні відносини, зокрема міжнародні, є аудит, оскільки він забезпечує довіру до перевіреної фінансової інформації для її користувачів різних рівнів (міжнародного, державного, урядового, підприємства). Під аудитом розуміють перевірку даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності суб’єкту господарювання з метою надання незалежної думки аудитора щодо її достовірності щодо усіх суттєвих аспектів та у відповідності вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) відповідно вимогам користувачів [1, с.3]. Суттєвий вплив на процеси глобалізації мають новітні інформаційні й телекомунікаційні технології, що перетворилися з елементів інфраструктури минулих років в універсальний засіб економічного, культурного, наукового розвитку. Не позбавлена її впливу у світовому масштабі й аудиторська діяльність [2, с.102]. Ми цілком поділяємо думку Л.П. Кулаковської та Ю. В. Пічі, що практика аудиту в його сучасних формах на Заході, а тепер і в Україні, завжди переслідує такі цілі: зниження інформаційного ризику користувачів бухгалтерської звітності; зниження аудиторських ризиків (досягнення цієї мети є необхідним як для клієнтів, так і для аудиторів); зниження підприємницького ризику аудитора [3, с.125].

Слід зазначити, що аудиторський ризик (можуть траплятися назви: ризик аудиту або загальний ризик) являє собою ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень [3, с. 126]. У цьому зв’язку певний акцент треба зробити на те, що деякі російські науковці, наприклад, М.Л. Макальська і Н.А. Пирожкова під аудитом розуміють складний процес, який направлений на захист інтересів власника та зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інших користувачів бухгалтерської звітності. В умовах сьогодення завданням інформаційного забезпечення слід вважати інформування учасників контрольно-аудиторського процесу про стан підконтрольних об’єктів, функціонування їх і відповідності нормативно-правовим актам та законодавству у господарському механізмі підприємств.

Під інформаційний ризиком професіонали розуміють ризик того, що звітна інформація, яка представлена користувачам, містить суттєві відхилення і не відповідає дійсності. Слід відзначити, що користувачам інформації і аудиторам слід пам’ятати, що повне усунення інформаційного ризику за допомогою аудиту неможливе – така мета є просто нереальною. Безумовно, що наявність аудиторського висновку про бухгалтерську звітність зменшує рівень інформаційного ризику, знижує його до прийнятних меж, але не зводить до нуля. Зазначимо, що у межах цих тез не має змоги детально розглянути всі існуючі способи зменшення інформаційного ризику. Аналіз спеціальних вітчизняних джерел, наприклад, [4;5] дозволяє виділити чотири основні способи зменшення інформаційного ризику, які використовуються в практиці. Безумовно, ці способи мають свої позитивні і негативні сторони, тому в кожному конкретному випадку користувач сам визначає, якому з них довіритись.

До основних способів зменшення інформаційного ризику, які використовуються користувачами в фінансово-господарській практиці слід віднести такі як: (1) самостійне усунення інформаційного ризику; (2) визначення інформаційного ризику з метою економії своїх поточних витрат; (3) розподіл інформаційного ризику з постачальником інформації (адміністрацією економічного суб'єкта); (4) довіра тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора.

Певний інтерес має перший спосіб зменшення інформаційного ризику, тобто, коли користувач інформації усуває ризик самостійно. Наприклад, він самостійно перевіряє достовірність наданої йому бухгалтерської звітності з виїздом на місце, з тривалим дослідженням первинних документів і системних бухгалтерських записів. Як правило, це потребує великих коштів, а тому – це непрактично, економічно неефективно. Проте цей спосіб широко застосовується банками, страховими компаніями тощо. Відомо, що Державна податкова служба використовує цей спосіб при перевірці правильності нарахування та повноти і своєчасності сплати податків.

Особливість другого способу зменшення інформаційного ризику полягає у тому, що деякі користувачі бухгалтерської звітності, можуть вдаватися до ризику з метою економії своїх поточних витрат. Доречним у цьому плані може стати визначення своїх можливих затрат часу і коштів на усунення інформаційного ризику, але з іншого боку, користувачі можуть прийти до висновку, що простіше і дешевше залишатись в невіданні про рівень ризику. Як правило, прийняття такого рішення більш характерно для адміністрації невеликих економічних суб'єктів, які не мають коштів для проведення перевірок.

Сутність третього способу зменшення інформаційного ризику, полягає у тому, що користувач розділяє інформаційний ризик з постачальником інформації (адміністрацією економічного суб’єкта). Безумовно, що не аудитори, а адміністрація несе відповідальність за надання користувачам надійної, правдивої інформації. Слід пам’ятати, що користувач нерідко вважає, що представники адміністрації економічного суб’єкта як постачальники інформації зацікавлені в наданні достовірної інформації, бо надання завідома неправильної бухгалтерської звітності тягне за собою відповідальність. Зазвичай це буває у взаємовідносинах з давніми партнерами, контрагентами і т.д. Вважаючи, що рівень інформаційного ризику в представленій йому звітності невисокий і що в даному випадку ним можна просто знехтувати, користувач не бере його до уваги, тобто розділяє його з постачальником інформації.

У фінансово-господарській практиці широко розповсюджений четвертий спосіб зменшення інформаційного ризику, коли користувач довіряє тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора. Це класичний випадок зниження рівня інформаційного ризику в умовах ринкової економіки: надійність і достовірність інформації в певних документах в різних аспектах перевіряють і підтверджують спеціалісти, які виконують функцію засвідчення (нотаріуси, представники влади, банків, митниці, податкових інспекцій і т.д.).

Слід також підкреслити, що по бухгалтерській звітності в цілому функцію засвідчення виконують незалежні аудитори; затрати на їх послуги несуть постачальники інформації, але необхідність таких витрат суспільно і законодавчо визнана. І тоді розрізнені особи, які приймають рішення в різних секторах ринку, в більшості покладаються на те, що інформаційний ризик в результаті подібних процедур суттєво (до прийнятного рівня) знижений.

Таким чином, світова практика показує, що звичний і порівняно дешевий спосіб отримання надійної інформації – це проведення незалежного аудиту. Відомо, що перевірена аудиторами інформація, яка міститься в бухгалтерській звітності економічних суб'єктів, а також аудиторські висновки, які надаються за результатами перевірки, використовуються потім при прийнятті рішення. Безумовно, що така інформація вважається достатньо повною, точною і неупередженою.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що окрім вищеназваних способів зменшення інформаційного ризику користувачем у фінансово-господарській практиці можуть застосовуватися і їх комбінації.

Проведене дослідження дозволяє узагальнити результати та зробити наступні висновки: 1. Проведення незалежного аудиту – це звичний і порівняно дешевий спосіб отримання надійної інформації. 2. Управління ризиками з точки зору мінімізації загроз аудиторської діяльності є доволі трудомістким та багатогранним процесом, який охоплює різні види організаційної, правової, інженерно-технічної, кадрової та інформаційної роботи. 3. Реалізація зазначених заходів визначення та мінімізації інформаційних ризиків у аудиторській діяльності дозволить підвищити надійність, стабільність та конкурентоспроможність економічної системи України в світовій економіці.

Напрямком подальших наукових досліджень є оцінка ризиків в аудиторській діяльності.

Література

1. Закон Украины О внесении изменений в Закон Украины “Об аудиторской деятельности”// Налоги и бухгалтерский учет. − 2006. – №84 (955). − С.3-8.

2. Петрик О.А. Концептуальні основи й перспективи інтеграції і гармонізації аудиту в Україні. //Фінанси України. – 2006. – №8 – С.102-112.

3. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навч. посіб. – Львів: Піча Ю.В.; „Каравела”, Львів: „Новий світ - 2000”, 2002. – 504 с.

4. Черньова Н.Й. Оцінка ризиків в аудиторській діяльності .//Аудитор України – 2006. – №1 – С. 52-60.

5. Шмиголь Н.М. Методи та моделі управління ризиком в аудиті. //Держава та регіони. Серія „Економіка та підприємство”. – 2006. – №2 – С. 287-291.