Экономические науки/7. Учет и аудит

К.е.н., доцент, Н. І. Приходько, С.О. Кузнецова

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми та шляхи впровадження системи обліку витрат і калькулювання «стандарт-кост»

В сучасних умовах динамічних ринкових перетворень все більшої актуальності набуває пошук новітніх методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції для підвищення інформативності системи управління підприємством. Такими методами, на наш погляд, виступають «стандарт-кост», при застосуванні якого можливо оперативно контролювати й регулювати витрати на підприємстві шляхом їхнього передбачення й попереднього визначення можливих результатів, які плануються одержати.

Аналіз досягнень попередників у цій галузі свідчить про глибоке й всебічне вивчення цього питання. Облік витрат і калькулювання в Україні регламентується законодавчими актами [4, 7] Про необхідність впровадження нормативного обліку як різновиду «стандарт-кост» і про його переваги написано багато робіт [1, 2, 3, 5, 6, 8, 9]. Вивчивши їх ми прийшли до висновку, що дане питання розглянуте не в усіх аспектах, щодо конкретних шляхів використання.

Тому ціллю даної статті є вивчення та пошук шляхів вдосконалення обліку витрат за методами «стандарт-кост» і нормативний, здійснення їх порівняння, а також які перспективи їх розвитку та впровадження в інформаційне управління сучасним підприємством.

Основними завданнями дослідження є: характеристика особливостей обліку в системі «стандарт-кост»; визначення основних завдань і цілей системи «стандарт-кост», а також розробка пропозицій алгоритму впровадження системи «стандарт-кост».

Проведене дослідження повною мірою дало встановити, що важливою перевагою системи «стандарт-кост» є цінність її даних для прийняття рішень. Особливо ефективні стандарти, розроблені окремо за змінними статтями витрат за умови, що ціни на ресурси і норми трудових витрат встановлено правильно. Важливе значення для прийняття управлінських рішень має використання її в поєднанні з методом «директ-костинг».

Суттєвий недолік системи «стандарт-кост» - значні труднощі під час визначення в практичній діяльності ступеня напруженості стандартів (норм).

На основі порівняльного аналізу системи «стандарт-кост» з нормативним методом обліку витрат встановлено, що «стандарт-кост» має такі характерні особливості:

- використання спеціальних рахунків для відображення наявних відхилень;

- відсутнє документування відхилень, оскільки основне завдання - не допускати їх;

-у разі виявлення відхилень завжди встановлюється, наскільки суттєві виявлені відхилення і для вирішення яких проблем використовуються.

Таким чином, очевидно, що метод «стандарт-кост» - ефективний інструмент контролю та управління затратами. Нами були також встановлені основні переваги системи «стандарт-кост», які полягають в наступному:

- попередній розрахунок очікуваних затрат на виробництво;

- визначення ціни на основі заздалегідь встановленої собівартості одиниці продукції;

- складання звітів про доходи та витрати з виділенням відхилень від нормативів та обов'язковим встановленням причин їх виникнення.

Так, система обліку «стандарт-кост» базується на обчисленні відхилень за принципом відповідності доходів і затрат, згідно з яким для визнання фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були понесені для отримання цих доходів.

Для використання в практичній діяльність системи обліку витрат і калькулювання «стандарт-кост» вкрай необхідна чітка алгоритмація дій. Таким чином, на наш погляд організація обліку в системі «стандарт-костинг» та його наступне впровадження треба проводити дотримуючись чіткого алгоритму, який полягає у наступних кроках:

1. Проведення вибору стандартних видів продукції.

2. Здійснення попередньої класифікації витрат за статтями.

3. Нумерація всіх операції, пов'язаних з виготовленням виробів.

4. Розроблення нормативів витрат ресурсів при виконанні кожної технологічної операції.

5. Визначення переліку підрядних і погодинних робіт, що доводяться на даний стандартний виріб.

6. Розраховується вартість праці, що відводиться на даний стандартний виріб.

7. Розраховується стандартна вартість матеріалів, витрачених на виробництво стандартного виробу як добуток стандартної ціни та стандартних витрат.

8. Визначається ставка розподілу непрямих витрат.

9. Розраховуються стандарти для інших показників витрат і роботи. Розробляються нормативи для адміністративних, комерційних й інших витрат. Залежно від необхідної точності розробка може вестися для укрупнених показників або постатейно.

10. Стандарти витрат приймаються за основу при плануванні виробництва й закупок ресурсів.

11. Стандарти витрат доводять до виконавців всіх підрозділів і стають основою всієї діяльності підприємства.

12. Матеріальне й нематеріальне стимулювання персоналу погоджується з виконанням виробничого завдання й рівнем наближення до стандартних витрат.

13. В ході обліку фіксуються всі факти відхилень від встановлених стандартів.

14. Всі відхилення аналізуються з метою виявлення причин які до них призвели.

15. Увага менеджменту концентрується на усуненні причин відхилень.

16. При освоєнні нових технологічних рубежів або досягненні нового порогу продуктивності праці стандарти переглядаються.

Однак необхідно пам'ятати, що системи мотивації персоналу, прийняті для підтримки «стандарт-кост», будуть ефективні тільки при цілком певному й достатньо тривалому періоді, на якому «правила гри» залишаються незмінними. Часті «підняття планки» демотивують персонал, змушуючи його притримувати свої резерви. На наш погляд, календарний рік представляється прийнятним мінімальним періодом життя більшості стандартів (природно, з обліком необхідних сезонних коливань у нормативах).

Також в ході дослідження стає очевидним, що стандартні ціни повинні відповідати реаліям ринку й можуть переглядатися трохи частіше, наприклад, раз у квартал. А можливо ще частіше для умов дуже динамічного ринку.

Проведене дослідження дає змогу зробити висновок про великі позитивні наслідки впровадження в практичну діяльність системи калькулювання «стандарт-кост» тільки при чіткій алгоритмації і контролю на всіх стадіях облікових процесів.

Литература:

1. Белоусова И. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік й аудит. - 2006. - № 9. - с. 3-5.

2. Гаррісон Ч. Оперативно-калькуляційний облік виробництва й збуту / Пер. с англ. Б. Вакмен; Під ред. і з передмовою Ю.О. Любовича. - М., 1930. - 298с.

3. Ластовецький В. О. Галузевий бухгалтерський облік: проблеми теорії і практики. - Чернівці, 2005. - 200с.

4. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затв. нак. Державний Комітет промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.

5. Мишин Ю. А. Управлінський облік: керування витратами й результатами виробничої діяльності: Монографія. - М,, 2002. - 176 з.

6. Нападовська Л. Н. Управлінський облік.: Монографія. - Дніпропетровськ, 2000. - 450 с.

7. П(С)БО 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами й доповненнями.

8. Пушкар М. С., Пушкар Р. М. Контролінг –інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія. - Тернопіль, 2004. - 370 с.

9. Савчук В.П. Управление прибылью и бюджетирование / В.П.Савчук – М.:БИНОМ. Лаборатория знаний, 2005. – 432 с.: ил.