Карпенко Маріанна Станіславівна

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Інформаційні технології як фактор впливу на розвиток суспільства, що побудоване на знаннях

Сучасна наука значним чином знаходиться під впливом чинника глобального доступу або навпаки не доступу до світових джерел інформації. Відкритий доступ до джерел інформації дозволяє говорити про активний розвиток інформаційної інфраструктури, розвиток технології, політики, культури, освіти, та економіки в цілому. Зацікавленість проблемою відкритого доступу до наукових розробок у різних галузях зумовлена тим, що людство перебуває на етапі переходу від індустріального суспільства до інформаційного та його наступної фази — суспільства, побудованого на знаннях.

Сучасна наука і суспільство, що розвивається внаслідок наукових досліджень та зрушень у даній сфері дуже залежить від ролі держави у даному процесі. Місце і роль держави у глобальному суспільстві пов’язані з її спроможністю виробляти, споживати і застосовувати нові знання й технології. Ці процеси безпосередньо залежать від чотирьох складових: науки, освіти, виробництва та бізнесу, спільним інструментом для яких є інформаційні і комунікаційні технології (ІКТ). Зараз важливо збудувати суспільство, що буде побудоване на знаннях, суспільство яке буде озброєне знаннями та технологіями, які розробили та виміряли люди. У цьому суспільстві знання мають такі ознаки:

- Їм притаманний людський вимір, вони створюються й розвиваються людьми і пов’язані з тим, що роблять і думають люди.

- Знання, що виробляються людьми, є товаром, який може купуватися, зберігатися, розповсюджуватися, продаватися, бути предметом обміну. Але це товар, який постійно змінюється та збагачується.

- Нові глобальні знання змінюють конфігурацію геополітичних сфер впливу у світі. Традиційні географічні та політичні кордони між країнами вже не відіграють вирішальної ролі. Деякі країни та великі компанії здатні створювати нові знання, захищати і продавати їх, інші є переважно користувачами чужих знань. За цією ознакою відбувається перегрупування країн світу і транснаціональних компаній на могутні та залежні. З’являються нові альянси, нові території, нові могутні влади, що групуються з метою вироблення та володіння глобальними знаннями (наприклад, 45 країн — учасниць Болонського процесу, Євросоюз тощо).

- Знання є одночасно індивідуальними і колективними. Традиційно пізнання світу базувалося на індивідуальних наукових досягненнях. У суспільстві, побудованому на знаннях, дедалі більшого значення у вивченні навколишнього світу набуває колективний розум, який формується на основі колективних форм інтелектуальної роботи. При цьому ІКТ дозволяють, долаючи кордони, створити єдиний віртуальний простір для взаємодії і спільних дій груп дослідників із різних куточків світу, поєднаних між собою спільною метою щодо вирішення тих чи інших проблем.

- Знання набувають синергетичного характеру. Колективний розум, що формується в результаті такої діяльності, не є простою сумою індивідуальних інтелектуальних внесків окремих дослідників. У цьому випадку існує, умовно кажучи, «додана вартість» колективного розуму, що виникає за рахунок величезної кількості взаємодій дослідників. Тому напрацьовані таким чином знання — суспільні, вони не можуть належати якомусь одному індивіду [1].

Нові знання, які генерує наука, підготовка високоякісного людського капіталу, що здійснює освіта, створення додаткових багатств виробничим сектором та бізнесом — невід’ємні компоненти сучасного суспільства, побудованого на знаннях. У такому суспільстві відбувається поступове заміщення традиційних індустріальних засобів виробництва новими, що продукують прогресивні знання, з допомогою яких створюються додаткові багатства. За таких умов найспішнішими компаніями стають ті, які створюють інтелектуально місткі технології, а індустріальні виробництва втрачають свої позиції.

Для групи розвинених країн, які входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), темпи базового довгострокового зростання економіки залежать від підтримки і розширення глобальних баз знань за обраними пріоритетними напрямами. Сьогодні ці країни розбудовують свої економіки, створюючи мільйони додаткових робочих місць по групах несподівано відкритих нових напрямів і дисциплін. За даними Світового банку, в більшості країн ОЕСР протягом останніх 15 років зростання доданої вартості в галузях, які грунтуються на знаннях, у середньому становило 3%, що стабільно перевищувало темпи загального економічного зростання в традиційних галузях, які не перевищували 2,3%. Частка перших у сукупній доданій вартості збільшилася в Німеччині з 51% до 60%, у Великобританії — з 45% до 51%, у Фінляндії — з 34% до 42%. Україна, ідеологічно й політично ще не готова скористатися перевагами та потенційними вигодами, які надає суспільство нового типу. Вироблення і використання знань, інвестиції в науку й освіту задля забезпечення сталого розвитку і підвищення рівня життя в різних країнах істотно різняться. За даними Світового банку, 85% сукупних світових інвестицій в науку здійснюють країни — члени ОЕСР, 11% — Індія, Китай і Бразилія та нові технологічно розвинені країни Східної Азії і лише 4% — решта країн світу, до яких належить і Україна [2].

Із розвитком і становленням суспільства, що базується на знаннях у світі виникла велика економічна нерівність (між країнами, та між верствами населення окремих країн). За даними Світового банку, 1973 р. розрив у прибутках між найбагатшими і найбіднішими країнами визначався співвідношенням 44:1. Суспільство нового типу озброїло розвинені країни світу і найбільші транснаціональні компанії більш потужними продуктивними силами, якими є знання та інформація. Вони були використані великим капіталом для свого подальшого збагачення. Як наслідок, на початку XXI ст. розрив у прибутках між найбагатшими і найбіднішими країнами світу збільшився до 72:1. Збільшується розрив у рівні життя, у можливості отримання сучасних знань та використанні інформаційних технологій між розвиненими країнами й рештою світу, між різними верствами населення всередині країн — багатими і бідними, молодими і людьми похилого віку, здоровими, порівняно з інвалідами, тощо. Це явище відоме як розрив, розподіл чи нерівність (Divide). У глобалізованому світі воно набуло трьох головних форм: економічна нерівність (Economic Divide), нерівність знань (Knowledge Divide), цифрова нерівність (Digital Divide). Дуже важливо, щоб досягнення світового розвитку у формі нових знань та інформаційних технологій розповсюджувалися від багатих до бідних задля зменшення розриву між країнами і верствами населення [1].

Якщо говорити про Україну, то наша держава характеризується високим індексом освіченості, а також потужний науковий потенціал. Відсутність послідовної державної політики в Україні, спрямованої на розбудову інформаційного суспільства і суспільства, побудованого на знаннях призвела до спонтанного розвитку лише окремих фрагментів його початкової стадії (комунікаційного суспільства): систем зв’язку і телекомунікацій, спрощеного переліку Інтернет-послуг.

На мою думку основними причинами, які стоять на заваді розвиткові науки в Україні є: відсутність централізованих інвестицій у науку, відтік умів, обмежена можливість врятування даних та інформації, які перебувають під загрозою зникнення, відсутність програм заохочення приватних інвестицій, недостатній рівень допомоги в технологічних інноваціях, незначний захист прав інтелектуальної власності і тд.

Є кілька шляхів стратегії розбудови нового типу суспільства в Україні: наслідування розвинених країн світу і запозичення їх моделі і відповідна їх адаптація в умовах розвитку нашої держави. Також можливо залучити іноземні інвестиції для розвитку потенційно сильних наукоємних галузей, одночасно мобілізувати в єдиному комплексі національну науку, освіту, промисловість, гуманітарну, мас-медійну сферу, бізнес на пріоритетний розвиток наступних двох фаз — інформаційного суспільства і суспільства, побудованого на знаннях. Ця стратегія дозволила б Україні побудувати розвинене інформаційне середовище, конкурентоспроможну індустрію інтелектуальних інформаційних технологій і з цим сегментом увійти у глобальну економіку знань [3].

Список використаних джерел:

1. Є. Бобровські, В. Жаров „Інтелектуальна власність як джерело якісного розвитку: Загальний огляд для малих і середніх підприємств. За ред М. В. Паладія. – К., - 2003 р.

2. М. Згуровський. Шлях до інформаційного суспільства: Дзеркало тижня № 34 (562) 3 - 9 вересня 2005 р.

3. www.icc-wto.org – Міжнародна торговельна палата.