Судакова О.І.,

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИМІРЮВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Надійне забезпечення захисту в сучасних умовах - проблема для всіх. В економіках країн світу, включаючи Україну, основними ланками, що визначають рівень соціально-економічного розвитку держави, його соціальну та економічну безпеку, якість життя населення, є підприємства. Однак потрібно зазначити, що в умовах нестабільності економічних процесів, які відбуваються в Україні, глибокої кризи, що охопила всі сфери економіки, діяльність усіх підприємств піддається безлічі внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, які утруднюють забезпечення їхньої економічної безпеки (ЕБ).

Економічна безпека – це універсальна категорія, яка відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Категорія економічної безпеки характеризує динамічну рівновагу економічної системи в часі, яка досягається в процесі її розвитку і адаптації до дій внутрішніх і зовнішніх чинників.

Глибоке вивчення категорії безпеки, в свою чергу, вимагає розглянути категорії небезпеки та ризику. По ступеню імовірності розрізняються реальна і потенційна небезпеки. Крім того, по можливих наслідках (сприятливий, несприятливий) можна виділити наступні види небезпеки:

– виклик – сукупність обставин, не обов'язково конкретно загрозливого характеру, але безумовно потребуючих реагувати на них (при відсутності реакції підприємства можливі як сприятливі, так і несприятливі для нього наслідки);

– неприйнятний ризик – можливість виникнення несприятливих наслідків для суб'єкта, що господарює, при сформованих зовнішніх і внутрішніх умовах (при відсутності реакції підприємства можливі несприятливі для нього наслідки);

– загроза – найбільш конкретна і безпосередня форма небезпеки, коли для суб'єкта економічних відносин обов'язково настануть несприятливі наслідки, якщо не застосовувати ніяких заходів для їх запобігання.

Виклик і ризик відносяться до потенційної небезпеки, а загроза являє собою реальну небезпеку. Таким чином, поняття небезпеки ширше, ніж поняття ризику, останній є різновидом небезпеки.

Небезпека, як така, є спонукальним стимулом діяльності по забезпеченню безпеки. Розрізняють два типи безпеки:

– гіпотетичну відсутність небезпеки, самої можливості негативних впливів на об'єкт;

– реальну захищеність від небезпеки, здатність протистояти їй.

Очевидно, що перший вид безпеки може існувати лише теоретично, оскільки в реальному житті небезпека не може бути абсолютно відсутньою.

Прийнято розрізняти наступні рівні економічної безпеки: міжнародна (глобальна і регіональна); національна; локальна (регіональна або галузева всередині країни); безпека підприємств; безпека особистості.

Національна економічна безпека (НЕБ) та економічна безпека підприємства тісно пов'язані та взаємозалежні, взаємно визначають одна одну. З одного боку, забезпечення ЕБП неможливе тільки силами самих підприємств, без створення, регулювання і підтримки державою сприятливих для цього умов, з іншого боку – забезпечення національної економічної безпеки неможливе без зусиль підприємств по досягненню стабільного ефективного функціонування і прогресивного розвитку. Ріст числа підприємств із високим рівнем економічної безпеки буде сприяти зміцненню НЕБ України.

Економічна безпека підприємства – це стан захищеності його діяльності від зовнішніх і внутрішніх загроз, а також здатність адаптуватися до існуючих умов, які не впливають негативно на його діяльність.

Мета кожного підприємства – реалізація його місії при забезпеченні прийнятного рівня економічної безпеки. Для досягнення цієї мети необхідна кількісна оцінка рівня ЕБП.

Аналізом вітчизняного і закордонного досвіду з методів вимірювання ЕБП встановлено, що запропоновані українськими і російськими вченими системи індикаторів економічної безпеки підприємства, безумовно, мають велику цінність, але не дають можливості оцінити забезпечення ЕБП в цілому і порівняти різні підприємства за цією ознакою.

Заслуговує на увагу спроба російських вчених розрахувати величину рівня ЕБП. Але запропонований ними так званий “сукупний критерій економічної безпеки підприємства” не має конкретного кількісного вираження (прагне до максимуму) і не може бути в повному розумінні критерієм економічної безпеки підприємства. Крім того, його розрахунок є дуже важким і трудомістким і може бути виконаний лише на підставі експертних оцінок. Тому необхідно визначити такий критерій (інтегральний показник) ЕБП, який би задовольняв наступним вимогам: наявність чітких фіксованих меж; можливість порівняння різнотермінових оцінок рівня економічної безпеки одного підприємства, а також підприємств різних галузей; простота і доступність методики розрахунку.

Для підприємств різних галузей набір показників, що характеризує їхню виробничо-фінансову діяльність, буде різним. Але загальні принципи вибору показників для всіх підприємств однакові. По-перше, показники мають бути не кількісними (обсяговими), а якісними і повинні забезпечувати порівнянність значень у різні періоди часу. По-друге, показники повинні бути узагальнюючими (синтетичними) для своїх груп. По-третє, обрані показники не повинні функціонально залежати один від одного. Необхідно виключити сильно корельовані показники – коефіцієнти кореляції яких перевищують 0,85.

Література:

1. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. - К: Лібра, 2003. - 280с.

2. Судакова О.І. Формування системи управління економічною безпекою підприємництва // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 231: В 9 т. - Том VIII. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. –С. 1652-1661.