Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Скіб’як А. Ю., Легка В.М., Сербина О.Г.

Львівська комерційна академія

Концептуальні особливості методології

метрологічного аналізу ефективності

ФУНКЦІОНУВАННЯ виробничих систем

Теоретичне дослідження метрологічних проблем формування та зміни рівнів економічної ефективності функціонування виробничих систем (В-систем) повинно спиратися як на свою методологічну основу, так і на попереднє вивчення природи і місця цих систем у структурі економічних систем в широкому розумінні. Природа В-систем може бути троякою. По-перше, елементарною. В своїй елементарній інтерпретації В-системи – це такі системи, в яких здійснюються процеси технологічної трансформації ресурсів в продукти. На цьому елементарному рівні ефективність, як результуючий параметр функціонування В-систем, формується під впливом певних технологічних факторів. По-друге, вищою чи високою. З позицій вищої інтерпретації В-системи – це такі системи, в яких здійснюються процеси трансформації економічних ресурсів в економічні продукти. А ефективність їх функціонування вже при цьому формується також і під впливом власне економічних факторів, а не тільки суто технологічних. По-третє, гіпервисокою. З позицій гіпервисокої інтерпретації В-системи – це такі системи, в яких здійснюється певна трансформація економічних витрат в економічні доходи. Такий підхід до розуміння природи В-систем зобов’язує метрологічне дослідження проблем ефективності їх функціонування здійснювати не тільки з позицій технологічних чи економічних факторів її формування та зміни, але й з позицій факторів соціально-економічного (і навіть соціально-духовного) порядку.

В-системи в структурі економічних систем займають найфундаментальніше місце і виступають як вихідна чи базова підсистема будь-якого економічного розвитку. Вони формують і виступають економічною основою, по-перше, ринкових систем (Р-систем), по-друге, споживчих систем (С-систем). Останні виступають, відповідно, як метасистема і гіперметасистема функціонування власне В-систем. Таке розуміння місця В-систем в національній економіці зобов’язує здійснювати їх дослідження принаймні з таких трьох методологічних /і теоретичних/ позицій. По-перше, з позицій їх власного існування, коли В-системи розглядають як такі, у їх власній сутності. Даний підхід до їх вивчення нами кваліфікується як елементарний і він дозволяє такий результуючий параметр їх функціонування як ефективність дослідити з боку суто виробничих факторів його формування. По-друге, з позицій і в "полі" такої метасистеми функціонування власне В-систем як Р-системи. В "полі" Р-систем дослідження В-систем “переходить” на якісно новий рівень, а метрологічний аналіз ефективності їх функціонування переводиться в дослідження власне ринкових факторів її формування. І, нарешті, з позицій гіперметасистеми, в якості якої виступають С-системи. Ми таке дослідження В-систем вже кваліфікуємо як гіпервисоке, оскільки воно дає можливість дослідити особливості функціонування В-систем в полі гранично широкої метасистеми /гіперметасистеми/ їх функціонування. Таке дослідження вже дає можливість метрологічний аналіз ефективності функціонування В-систем здійснювати не тільки з позицій суто технологічних чи економічних факторів, але й з позицій факторів соціально-економічного і навіть соціально-духовного порядків. Перехід від аналізу впливу технологічних до дослідження впливу економічних і соціально-економічних факторів формування та зміни рівнів ефективності функціонування В-систем означає одночасно і перехід від неточного до все точнішого виміру цього параметру.

В метрологічному аналізі проблем ефективності функціонування виробничих систем важливу методологічну роль відіграє попереднє розв’язання проблеми їх функціональної структури та функціональних типів. За своєю функціональною структурою виробничі системи складаються чи містять у собі такі сфери: по-перше, технологічну, по-друге, техніко-економічну (економічну в нижчому розумінні економічного, тобто такого економічного, яке ототожнюється з ринковим), по-третє, соціально-економічну (економічну у вищому значенні економічного, тобто такого економічного, яке ототожнюється з грошовим чи навіть із соціальним). Вказані вище сфери виробничих систем функціонують та розвиваються під впливом чи в "полі" відповідних факторів - технологічних, ринкових (елементарних економічних факторів) і грошових чи соціальних (гіперекономічних чи економічних у вищій інтерпретації останніх). Аналогічним чином ефективність функціонування В-систем також визначається відповідними вищеназваними факторами, врахування яких є абсолютно необхідним в метрологічному аналізі.

Функціональна структура виробничих систем визначає в свою чергу і основні їх функціональні типи чи підтипи. Вона дає можливість виділити такі найфундаментальніші типи виробничих систем як, по-перше, технологічні, по-друге, техніко-економічні (ринкові), по-третє, соціально-економічні /соціально-грошові/ виробничі системи. Теоретичний аналіз перших дає підстави виділити такі їх підтипи як, по-перше, капіталоекономні, по-друге, матеріалоекономні, по-третє, трудоекономні технологічні виробничі системи. Теоретичний аналіз других також дає підстави виділити, по-перше, інтенсивні, по-друге, екстенсивні, по-третє, детенсивні техніко-економічні виробничі системи, які різняться між собою за характером використання ресурсів і за таким параметром як витратна еластичність економічних результатів. В перших вона є надодиничною (наднормальною), в других - одиничною (нормальною), а в третіх - доодиничною (до нормальною). У відповідності до вказаних видів техніко-економічних систем формуються аналогічні види і соціально-економічних виробничих систем. Вони також можуть бути, по-перше, інтенсивними, по-друге, екстенсивними, по-третє, детенсивними. Відрізняються між собою вони за характером і величиною такого параметру як витратна еластичність економічних доходів. В перших вона є наднормальною (надодиничною), в других – нормальною /одиничною/, а в третіх – донормальною (доодиничною).

Технологічна, техніко-економічна (ринкова) і соціально-економічна (соціальна) ефективності функціонування виробничих систем можуть як співпадати між собою, так і неспівпадати. Співпадають вони будуть за своєю величиною тоді, коли, по-перше, ринкова кон’юнктура (характер співвідношення між попитом і пропозицією на товари і послуги) є стабільною і незмінною, і, по-друге, коли ціни на ресурси і продукти певної виробничої системи є еквівалентними, тобто між ними існує певна паритетність. У тому ж випадку, коли ринкова рівновага попиту і пропозиції порушується в той чи інший бік, чи формується так звана цінова непаритетність (позитивного чи негативного порядку) технологічна, техніко-економічна (ринкова) і соціально-економічна (економічна у її вищому розумінні) ефективності функціонування виробничих систем починають відхилятися одна від одної в той чи інший бік. Це приводить до того, то крива технологічної ефективності під впливом ринкових чи соціальних факторів зміщується вверх або вниз на ту чи іншу відстань і таким чином вона себе трансформує або в техніко-економічну, або в соціально-економічну ефективність.