Державне управління /4. Підготовка державних службовців

Тупицький О.М.

Донецький державний університет управління, Україна

Основні положення державного механізму підвищення якості професійної підготовки суддів в Україні

Україна стоїть на порозі судової реформи, що обумовлює доцільність формування державного механізму підвищення якості професійної підготовки суддів.

Суддя є основним елементом судової системи, а його взаємодію із зовнішнім середовищем можна вважати базовою у процесі ефективного функціонування судової гілки державної влади, без зміни якого будь-яке реформування інфраструктурного характеру не дасть очікуваних результатів. Діяльність судді може бути розглянута в структурному аспекті, з виділенням її аспектів чи підструктур шляхом аналізу, або як цілісне явище. В якості структурних елементів діяльності судді виділяють пізнавальну, моральну, комунікативну, організаційну і творчу діяльність. При цілісному розгляді, професійна діяльність суддів складається у здійсненні правосуддя. Відправлення правосуддя тісно пов'язано з прийняттям рішень по кардинальних питаннях реалізації соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів державних і інших організацій.

Ухвалення рішення як результату здійснення професійної діяльності судді реалізується в рамках загальної задачі прийняття рішень, що характеризується незакритою множиною варіантів і не формалізованим принципом вибору однієї альтернативи з ряду наявних. Більш детально, під загальною задачею прийняття рішень розуміють ситуацію, коли потрібно спочатку сформувати множину альтернатив, потім неї виділити деяку підмножину, в окремому випадку - одну альтернативу. Вибір альтернатив реалізується на основі представлення особи, що приймає рішення про їх якість, для чого потрібно сформулювати індивідуальний принцип вибору. Формулювання принципу вибору найкращої альтернативи будується на визначенні критерію оптимальності прийнятого рішення, який, у випадку із загальною задачею прийняття рішень, не є формалізованим, а перелік цих критеріїв - є незакінченим.

У результаті детального поетапного аналізу процесу здійснення правосуддя з погляду теорії прийняття рішень було виявлено, що якість прийнятого судового рішення в однаковій мірі залежить від того, наскільки коректно суддя здатний проходити всі етапи процесу ухвалення рішення, а його знання, вміння і навички адекватні задачам цих етапів.

Для прийняття справедливого й об'єктивного рішення суддя як основний представник судової влади повинний мати наступний набір знань, вмінь і навичок:

знання і досвід, необхідні для кваліфікованої оцінки фактів реальної дійсності, що означає необхідність для судді мати якомога більш глибоке представлення про ті факти, явища і процеси реальної дійсності, які є об'єктом судового розгляду;

знання зводу правових і законодавчих норм;

здатність до рефлексії як основи об'єктивного підходу до ухвалення рішення;

системне уявлення про справедливість як про цілісність соціальних, економічних та інших систем, що складає світоглядний аспект формування знань, вмінь і навичок судді.

Судова система спрямована на забезпечення цілісності соціальної системи шляхом усунення відхилень, що стосуються життєво-важливих потреб її елементів: потреби в безпеці людини, її майна, реалізації основних прав і свобод. При цьому дисфункція судової системи і руйнування ціннісно-нормативної основи суспільства - явища взаємообумовлені. Динаміка цінностей суспільства визначає неможливість домовитися про їх універсальність, що обумовлює доцільність вибору більш фундаментальної категорії, ніж „цінності” як основи для формування індивідуального правила вибору альтернатив суддею як особою, що приймає рішення. В якості цієї категорії запропонований „системний світогляд” як основа наукового світогляду постнекласичного етапу розвитку, що має необхідний потенціал для об'єктивної оцінки подій і, отже, знижує невизначеність останньої стадії ухвалення судового рішення.

Україна стоїть на порозі широкомасштабної судової реформи, основний акцент якої складається у підвищенні якості професійної підготовки суддів, для чого передбачається організація спеціальної системи навчання. У практичному вимірі в організації системи навчання суддів в Україні є невирішені питання, що стосуються формування дидактичної системи, яка відповідає вимогам суспільства на сучасному етапі його розвитку.

Методологічний підхід до забезпечення функціонування державного механізму підвищення якості професійної підготовки суддів включає характеристики дидактичної системи, яка використовується для базової підготовки і підвищення кваліфікації суддів:

стратегічні принципи навчання суддів характеризуються: демократичним стилем управління, високим рівнем інтерактивності, та домінуючим пізнавальнім процесом, адаптованим до того, кого навчають;

зміст навчання суддів сформовано у відповідності з принципами контекстного навчання;

базову підготовку суддів запропоновано реалізувати із застосуванням систем пояснювально-ілюстративного, проблемного та евристичного навчання;

для підвищення кваліфікації суддів у процесі виконання ними своїх основних функцій запропонована модульна дистанційна система безперервного навчання.

Можливість впровадження безперервного навчання суддів забезпечується за рахунок формування їх мережного професійного співтовариства. Мережне професійне співтовариство суддів є комплексним. Воно повинно давати можливість: 1) сприйняття навчальної інформації й актуалізації знань; 2) взаємодії усередині співтовариства з метою обміну досвідом; 3) звертання до баз знань і до експертно-аналітичної підтримки професійної діяльності; 4) колективної діяльності з метою вироблення норм і правил існування самого співтовариства. Виконання цих функцій дасть можливість підвищити рівень зв’язності суддів, формувати віртуальний експертно-аналітичної простір для підтримки діяльності суддів, що в остаточному підсумку дозволить підвищити якість їх професійної діяльності і ступінь залучення до конструктивних процесів еволюції соціального інституту, що представляється суддями.

Функції органів державної влади, що забезпечують дію механізму підвищення якості професійної підготовки суддів включають:

Академія суддів України й інші вузи надають постійну інформаційну підтримку суддям, актуалізуючи інформацію і зміст їх навчання, формуючи і надаючи інформацію про нові навчальні модулі, вивчення яких з метою підвищення кваліфікації може бути корисним для суддів з різною спеціалізацією;

Судова палата України, яка відповідно до Програми Кабінету Міністрів України, повинна здійснювати переатестацію суддів і контроль їх діяльності, що також має супроводжуватися інформацією про методи і способи контролю діяльності суддів, а також їх методичною підтримкою;

Органи судового самоврядування, основною функцією яких є підтримка зв’язності співтовариства суддів, для чого організуються тематичні форуми, чати, формується база даних експертів і аналітиків, що надають постійну консалтингову підтримку в професійній діяльності суддів;

Міністерство юстиції України, основною функцією якого на сучасному етапі є розробка напрямків проведення судової реформи. Його функція складається в інформуванні суддів про напрямки проведених реформ, надання методологічної підтримки по адаптації суддів до змін., що ініціюються.

Таким чином, державний механізм підвищення якості професійної підготовки суддів передбачає організацію ефективної передачі суддям знань, вмінь та навичок з урахуванням положень теорії прийняття рішень, та спрямований на забезпечення безперервного підвищення кваліфікації працівників судової системи України.

Література:

1. „Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів”. – схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006. - http://www.president.gov.ua.

2. Тупицький О.М. Державний механізм підвищення якості професійної підготовки суддів // Материалы Второй международной научно-практической конференции «Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты».. – Донецк: ДонГУУ, 2007. – С. 323-327.

3. Закон України «Про судоустрій України» вiд 07.02.2002 № 3018-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002 . - № 27-28. – С.180.

4. Беспалько В.П. Программированное обучение (дидактические основы). - М.: Высшая школа, 1970. - С.87-88.

5. Стефаненко П.В. Дистанционное обучение в высшей школе: Монография. – Донецк: ДонНТУ, 2002. – 397 с.

6. Вербицкий А. А. Психолого-педагогические особенности контекстного обучения - М.: Знание, 1987. - 110 с.

7. Закаблук М. Суддя повинен тримати руку на пульсі практики Євросуду та змін до українського законодавства // Закон і Бізнес. - № 21. - 26 травня – 2 червня 2006. - С.6