Історія. 2. Загальна історія

Павлюк М.В.

Запорізька державна інженерна академія

Нормативний розподіл кельтських етнонімів

Орієнтиром при доборі семопарних етнонімів слугують етноніми за назвою країни епічних подій та її осередку. У кельтів маємо, однак, пару імен - першої загарбниці Ірландії Кесаїр та залишеного нею свідка ірландської історії Фінтана. Мусимо припустити, що їхні імена є, насправді, етнонімічним прізвиськами (пор.: іт. Кайсар (або Цезар) та Авентин). На іншу пару в групі кандидують, імовірно, етноніми „мелди” й „силури”, пор.: герм. мугілони - герули (?); інд. мала - вайшалі; гр. малійці - ферети. Щодо відповідної групи r-гілки, до якої мають потрапити етноніми за назвами країни релігійних подій та її осередку, припустимо, що вона скидається на слов’янську таку групу.

клт.

rauraci (raurici) aulerci varagri (veragri) arverni

reregi retrani varni rujani

слов.

Згідно зі Страбоном 3-2-ому ст. до н. д. арверни були найсильнішим кельтським плем’ям у Галії (пізніше - в Аквітанії, теп. Овернь). Їхнім осередком був Аугустонемет (теп. Клермон-Феран), поруч якого знаходилася фортеця Ґерґовія. Аулерками звали групу приморських племен Кельтської Галії - брановіки, діаблінти (провінція Ле Мен деп. Мейен), кеномани, ебуровіки (Нормандія, Іль-де-Франс). Верагри побутували в півд.-зах. частині кантону Валіс, а раураки (раурики) - на терені теп. верх. Ельзасу та области Базеля.

Ще одним яскравим орієнтиром є пара боже плем’я - людське плем’я в n-гілці, 4-а група. У кельтів її складають Племена Богині Дану Tuatha De Danaan та фіани - спільність вояків, що становили військову еліту, що охороняла вищого короля Ірландії. Упродовж деякого часу їхнім провідником був знаний Фін Мак Кумал (Фін Мак Кул) - один з найславетніших героїв. Воєводою Фіанна Ейрин його призначив король Кормак. Їх уважали загонами народної міліції. Вони допомагали богам (дітям Дану) битися з демонами фоморами.

Ще один орієнтир - гілкові етноніми „провідних” гілок. В r-гілці ним буде етнонім „дуробриги” британського племені, що заселяло півострів Корнуол та Девоншир. До тієї групи потрапляють, імовірно, етноніми „бриганти”, „турони” (не слід мішати з германським етнонімом „турони”) та „кадурки”. Бриганти були серед найбільших племен Британії, що побутували в долині Пенінських гір та на північному заході Англії з племінним осередком Ісуртум (теп. Стенвік) на північ від Йорку. Столицею було місто Ебурак (теп. Йорк). За римлян князівство бригантів звалося Регед. Турони побутували на Низу річки Лігер (район теп. Турені) з осередком у місті Цезаредун (теп. Тур). Кадурки були плем’ям в Кельтській Галії з осередком у місті Укселодун (теп. Каор, Cahors).

Ув l-гілці стикаємося з фоноквартетом, щоправда, з відтворенням одного етноніму: *тар-али. Аллоброги (Allobroges, одн. Allobrox) були великим народом у Нарбонській Галії, між Ісарою, Роданом (Роною), Женевським озером та Грайськими Альпами з осередками в містах Genava - Женева та Vienna - В’єн. Їхнім містом був ще Кулара, від 379-го р. Ґратіанополіс, теп. Гренобль. Вони побутували між Сомою, Сеною та Уазою. Їхніми головними поселеннями були Братуспанцій та Цезаромаг (теп. Бове). Тарбели були аквітанським плем’ям на річці Атура (Adour), теп. Тарб у деп. Верхні Піренеї.

До 4-ої групи n-гілки можна залучити пару етнонімів редони - седуни зі знаними називниками г- та s- та з потроєнням основи першого етноніму: Дана-, -дони, -дуни. Редони побутували в Лугдунській Галії в районі Рену (Бретань). Седуни були гірським плем’ям у верхній течії Родану з містом Седуні (теп. Сйон, нвн. Ситен у швейцарському кантонові Вале). До 2-ої групи пасують схожі етноніми. Лінгони були плем’ям побутували на водорозділі між верхньою Соною та областю витоків Марни та Сени. Їхньою столицею було місто Андематун (теп. Лангр). Частина племені переселилася до Італії на правий берег річки По та до Апенін. Сенони були серед найвпливовіших у Галії племен, побутуючи між Лігером і Матроною. Їхні головні міста - Агедінк (теп. Санс), Метіосед, Велавнодунум. Частина сенонів біля 400-го р. до н. д. вдерлася до півн. Італії, розселившись узбережжям Адріатики. Конвени оселилися в півн. Піренеях. Генавни були плем’ям в районі теп. Валь ді Нон.

Чільники v/b-гілки - ікени (гр. ахейці, інд. ікшваку, герм. хавки) побутували в Східній Англії, мігрувавши з континенту біля 250-го р. до н. д. Їхнім головним містом була Вента (теп. Норидж). До групи кандидують етноніми таких племен: гельвії - плем’я на правому березі нижньої течії Рони з осередком у місті Алба Гельвіорум (теп. Алп поблизу Вів’єру); гельвети, що спершу побутували між Майном, Некаром та Альпами, потім у Галії, осівши між Женевським і Боденським озерами, відтак, удерлися до південної Галії, заснувавши міста Невіодунум (теп. Ніон) та Авентикум (теп. Аванс), поділялися на 4 паги - тигурини, ур- чи вербігени тощо. За ними Швейцарія зветься латиною Гельвеція; габали - плем’я в Севенах у місцевості Ле Жеводон.

До 2-ої групи v/b-гілки можна рекомендувати етноніми таких племен: велавії (велавни) - галльське плем’я в Аквітанії між річкою Елавер та Кевенським хребтом; катувелавни - одне з найсильніших племен у Британії з групи белгів, що побутувало північніше Темзи на терені Есексу та Мідлсексу з осередком у місті Веруламій (теп. Сент-Олбенс); веліокаси (пор.: гр. *кастальці, інд. каши, герм. хасуари) - ареморійське плем’я, що побутувало північніше Сени з головним містом Ротомагус (теп. Руан); лепонти - плем’я в Кельтській Реції біля витоків Рейну (між теп. Сент-Готардом та Лаго-Маджоре).

До парних груп m-гілки добирати етнонімів можна, певно, лише за фонетичними ознаками. До 2-ої групи можна завести етноніми таких племен: гейдумни, що побутували в Бельгійській Галії; демети - плем’я в Діведі, південно-східному Велсі; думнони - плем’я на терені півострова Корнуол та Девонширу; немети - плем’я на березі Рейну (їхнє походження визначають то германським, то кельтським). До 4-ої групи можна залучити етноніми племен: турмодиги - лише згадуване плем’я; медули (метатеза?) - плем’я в Аквітанії (область теп. міста Медок); трокми - одне з трьох племен у складі галатів, що переселилися до Галії; медулли - плем’я в Цизальпійській Галії, в теп. Савойї.

До групи самоназви (з фоноваріацією) d/t-гілки бойі - дебуни (добунни) слід додати, можливо, етноніми „бітуриги” та „нітіоброги”. Бітуриги побутували в Аквітанії, маючи за осередок місто Аварик (теп. Бурж). Там само, в Аквітанії берегами Гарумни побутували нітіоброги. Їхнім осередком було місто Агінум (теп. Аген). Бойі становили, кажуть, групу племен. У сер. 4-го ст. до н. д. вони переселилися з Галії до долини річки По, перетворивши етруське місто Фелсину на своє під назвою Бононія (теп. Болонья). По поразці від римлян 193-го року вони перейшли Альпи й розселилися на терені Чехії, відтепер Богемії (Boiohaemum) „країни бойів”. Згадують їхнє місто Горгобина. Дебуни побутували в Британії, в долині річки Темза та на південному сході Велсу (граф. Мінуї). Страбон залучав їх до белгів. Осередком племені за римлян був Кориній (Corinium Dobunnorum, теп. Сиренчестер, граф. Кайрлоїр).

Орієнтиром слугує й семопара тих етнонімів, що поєднує в греків етноніми спарти - лакедемоняни. У кельтів таку пару можуть скласти етноніми „коритани” або „притани” - „галати”. Носії першого побутували на терені Лінкольнширу (Східна Англія). Галати в 3-ому ст. до н. д. вдерлися до Малої Азії, де заснували державу Галатія. Від етноніму „притани” походить, імовірно, валійська назва Велсу - Придейн (Prydein), тобто Британія. Парними до них можуть бути етноніми бритолаги - калети. Бритолаги (або бритони) були плем’ям, що переселилося до Британії. Калети були галльським плем’ям у теп. Нормандії поблизу гирла Секвани (Сени) з осередком у місті Юліобона.

гр.	інд.	балт.	герм.	клт.
eurotoi ? spartoi miletoi ? lakedaimones	tritsu ? bharat trigarta ? *laksmana	jatvingai barthai natangai galindai	jyten burgundi got(t)hi gepidae	britolagi ? prytani caletes ? galatae

Таким чином, отримано попереднє уявлення про семопарні групи етнонімів кельтської спільноти.

raurici aulerci veragri arverni	meldi ? *Fintan siluri ? *Kessair	lingones senones conveni genauni	velauni catuvelauni veliocasses leponti	geidumni demeti(i) dumnoni nemetes	britolagi ? prytani caletes ? galatae
durobrigi brigantes ? turoni ? cadurci ?	allobroges *taralli bellovaci tarbelli	T. Danaan redones ? Fianna E. seduni ?	iceni helvii gabali ? helvetii ?	turmodigi ? medulli ? trocmi ? meduli ?	boii debuni bituriges ? nitiobroges ?

Відтак, можна скласти повну таблицю етнонімів за нормативного поділу кельтської спільноти на гілки, групи й племінні спілки.

ambarri ambibarii ambiliati ambivariti	(de)ceangi kenimagni gangani cenomani	[*amri] venelli ambiani veneti	mandubii albioni ? esubii sal(l)uvii ?	(h)aedui aduatuci andi andecavi	ordovices venedoti scordisci ? dunod ?
raurici aulerci veragri arverni	meldi ? *Fintan siluri ? *Kessair	lingones senones conveni genauni	velauni catuvelauni veliocasses leponti	geidumni demeti(i) dumnoni nemetes	britolagi ? prytani caletes ? galatae
cantabri arevaci insubri levaci	volcae remi belgae lemovices	nervii nantuates namnetes sontiates	parisii orobii caeroesi leuci	morini regni sequani segni	latobrigi raeti caturigi latovices
durobrigi brigantes ? turoni ? cadurci ?	allobroges *taralli bellovaci tarbelli	T. Danaan redones ? Fianna E. seduni ?	iceni helvii gabali ? helvetii ?	turmodigi ? medulli ? trocmi ? meduli ?	boii debuni bituriges ? nitiobroges ?

Література.

Блейк С., Ллойд С. Ключи от Замка Грааля. - М., 2006.

Дворецкий И.К. Латинско-русский словарь. - М., 1986.

История Европы. Т.1. Древняя Европа. - М., 1988.

Широкова Н.С. Древние кельты на рубеже старой и новой эры. - Л., 1989.

Павлюк Микола Васильович

Запорізька державна інженерна академія

кафедра українознавства, ст. викладач

69097 м. Запоріжжя

вул.. Запорозького козацтва 15-б, кв. 25

(0612) 277-00-06