Хищенко Олег
студент VI курсу
ДВНЗ „Переяслав-Хмельницького педагогічного університету
імені Григорія Сковороди”
Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках креслення
Активізація навчальної діяльності є предметом
постійної уваги науковців. Велика соціальна
та пізнавальна значущість і складність цієї проблеми і надалі є
центральною у сучасній дидактиці і практиці
навчання, особливо, вищих навчальних закладів. Адже відомо, що від того, як учень ставиться до навчальної діяльності, а, особливо, до уроків
креслення, наскільки він є активним учасником навчального процесу, залежить успішність
засвоєння знань, набуття умінь і навичок з даної дисципліни. Важливим при цьому є врахування сутності наукового
визначення поняття „активність”, бо
тлумачення поняття науки - важливий елемент
її методології, який дає змогу встановити шляхи дослідження педагогічних процесів і явищ [5].
П.П. Горностай і Т.М. Титаренко розглядають поняття активності, як одну із
характеристик особистості, яка полягає у здатності виступати збудником змін у
взаємовідносинах з навколишнім світом [6]. Г.С.Костюк,
у своїх дослідженнях, поняття
„активність” пояснює, як здатність її змінювати навколишню дійсність відповідно
до особистих потреб, поглядів, мети. Як риса особи, активність, виявляє себе в енергійній,
ініціативній діяльності, у праці, навчанні,
громадському житті, різних видах творчості, у спорті та ін. [1].
Активність можна розглядати на рівні
життєдіяльності і на рівні діяльності. Діяльність – це вже активність, і сама
характеризує рівень активності. Ці рівні активності мають двобічний зв’язок, і
їх взаємовплив є нерозривним та взаємовизначаючим [4].
До основних компонентів пізнавальної діяльності А.С.Нісімчук,
О.С.Падалка, І.О.Смолюк, О.Т.Шпак відносять: матеріальну форму дії (виконання
студентом певних операцій); перцептивну форму дії (фіксація предметів за допомогою
зорового сприйняття); словесну форму дії (пояснення та обґрунтування
дидактичних завдань); розумову форму дії (попереднє виконання дій у свідомості,
розвиток абстрактного мислення)[4].
Формування
пізнавальної діяльності в процесі навчання графічної грамоти П.Я.Гальперін
вбачає у формуванні загальних методів логічного мислення для розв’язання певної
серії завдань [2]. З огляду на це для досягнення мети та завдань на уроках
креслення доцільно включати в навчальний процес такі компоненти:
1)
розуміння і прийняття учнями навчального
завдання;
2)
виконання ними активних навчальних дій
(зміна, порівняння, моделювання);
3)
дії самоконтролю;
4)
дії самооцінки;
5)
формування інтересу до способів роботи;
6)
формування інтересу до способів
здобування знань.
Показником якісного рівня пізнавальної діяльності та показником ступеня її
ефективності є пізнавальна активність. В
основу теоретичних міркувань багатьох дослідників, які вивчали рівні розвитку пізнавальної активності у тій чи іншій
модифікації, покладено підхід А.Ф.
Лазурського [3]. За його визначенням, існує три рівні пізнавальної активності:
низький, середній, вищий. Низький рівень характеризується тим, що середовище підкорює собі особистість, пригнічуючи
її більш чи менш розвинені здібності
і формує людину, недостатньо пристосовану до його умов. Середній характеризується зростаючою
здатністю особистості протистояти
середовищу, орієнтуватися у ньому так, як це відповідатиме її інтересам і нахилам. Для вищого рівня характерною
ознакою є творчість особистості у
будь-якій сфері вияву діяльності, що не задовольняється пристосуванням до існуючого, а прагне внести щось
своє, нове, оригінальне, впливати на
середовище, пристосовувати його до себе.
Пізнавальна
активність, як риса особистості, відображає психологічну і практичну її готовність до пізнання, що передбачає певні мотиви діяльності та володіння засобами
пізнавальної діяльності – опорними знаннями і методами пізнання. Прийоми
розумової діяльності, навички
самостійної пізнавальної роботи: все це визначає якість успішності учнів, яка зумовлена їх ставленням до предмету
креслення. Активність передбачає вибір
об’єктів, засобів, форм діяльності, самостійну роботу учнів, що виявляється у визначенні оптимальних шляхів для
розв’язання певної графічної задачі.
Таким чином, узагальнюючи наведені підходи до визначення поняття
„активність”, можна вважати, що активність відповідає одному із початкових
рівнів структури особистості – рівню стану, який можна визначити на початковій
стадії навчання даної дисципліни. У процесі ж всього періоду навчання формувати
активність, як рису характеру, яка впливатиме на всі рівні структури
особистості, включаючи соціальну і пізнавальну активність.
З вище зазначеного
можна зробити висновок, що пізнавальна активність, як властивість особистості, виявляється і
формується в діяльності. Пізнавальна активність на уроках креслення зумовлює інтенсивність і
характер навчального процесу. Головна мета активізації – поліпшення якості навчально-виховного процесу,
що досягається шляхом формуванням активності і самостійності учнів. Сам процес
формування активності і самостійності вимагає певної спільної діяльності учнів і вчителів.
Література
1.
Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270 с.
2.
Гальперин П.Я. Краткие замечания о произвольной и
непроизвольной памяти // Психологические механизмы памяти и ее закономерности в
процессе обучения: Материалы І Всесоюз.
симпоз. по психологии памяти Харьк. ун-та. – Харьков, 1970. – С. 258–262.
3.
Лазурский А.Ф. Очерк науки о
характеристиках. - 2-е дополн. изд.- СПБ,-354 с.