Педагогічні науки/3. Методичні основи виховного процесу

Луценко Юрій Іванович

Магістрант педагогічно-індустріального факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Ділова гра як засіб творчого розвитку учнів

У підлітковому віці спостерігається потреба у формуванні власного світогляду, прагнення бути дорослим, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження перед суспільством. Задоволенню цих прагнень сприяють ділові ігри, які залучають підлітка до діяльного вирішення завдань і проблем.

Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань, засвоєння нового та закріплення вивченого матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загальнонавчальних умінь, а також дає можливість учням зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал з різних позицій. Навчання засобами ділової гри сприяє здобуттю більш глибоких теоретичних знань, прийняттю оптимальних рішень, розвитку активності учня; відповідає інтересам того чи іншого учасника гри; спонукає творчо засвоювати матеріал і приймати, залежно від ситуації, правильні рішення. У діловій грі ігрові елементи об'єднані в єдине ціле із сферою реальних життєвих ситуацій, присутній елемент зацікавленості, оскільки гра містить необхідні учням факти, події, ситуації, створюються нові цікаві моменти, в яких гравець може яскравіше розкрити себе, формуються уміння і навички, необхідні у майбутньому житті, громадянська та особистісна позиція дитини: швидкість у прийнятті рішення, наявність у власних рішеннях твердих переконань, елементів нового, вміння користуватися науковою літературою, науковою термінологією, засобами художнього слова тощо.

По-перше, бажано, щоб концептуально ділова гра за змістом та структурою відповідала моделі М. Ліндерса та Д. Ерскіна. Тобто, щоб її можна було класифікувати з погляду трьох складових: аналітичної, концептуальної, презентаційної.

По-друге, як твердить П. Лоуренсон, у діловій грі бажано розглядати одну ситуацію (задачу), що мала реальне втілення на знайомій учням темі, розділі.

По-третє, структурно ділова гра має складатися із таких розділів:

1)часова частина системи координат, тобто матеріали мають чітко відображати часову послідовність викладених у грі подій;

2)сюжетна частина, тобто у грі необхідна наявність чіткої сюжетної лінії у розвитку подій;

3)роз'яснювальна частина гри, тобто ситуація, викладена у грі, має бути цілком (до дрібниць) зрозуміла читачеві.

По-четверте, бажано, щоб викладена у діловій грі ситуація була описана у минулому часі. Тоді матеріал гри може мати тривале життя.

Нарешті, по-п'яте, текст ділової гри має бути написаний чітко, без граматичних та синтаксичних помилок.

Зміст навчального проекту ділової гри повинен ґрунтуватися на принципах дидактики з урахуванням вікових особливостей школярів.

Ці ігри надають учням можливість за короткий термін, отримати перший позитивний досвід навчання за цією методикою; закріпити навички роботи з ігровим матеріалом і, набути впевненості в опануванні теоретичного матеріалу. Зростає зацікавленість учнів у засвоєнні теоретичного матеріалу, активність під час обговорення матеріалів гри, особливо якщо застосовані елементи змагання між двома-трьома командами.

Всі використовувані ділові ігри побудовано на інформації модулів інваріантної та варіативної частин програми, сучасних освітянських технологіях. Така ділова гра вміщує, як правило, одну ситуативну задачу по даному модулю програми.

Основою індивідуальної системи роботи за методом ділової гри є два обов'язкові моменти: учні мають приходити на заняття підготовленими та уважно слухати і енергійно реагувати.

Обов'язок учителя — мотивувати зацікавлення учнів предметом: створити таке середовище в класі, яке заохочує учнів ділитися власними ідеями, знаннями і досвідом, брати участь в аналітичному процесі.

Обов'язок учня — привнесення в навчальний процес своєї активної уваги і участі. Учень несе особисту відповідальність за своє навчання: «Учитель знаходиться поруч, щоб допомогти мені, і я повинен використати цю допомогу, але кінцева відповідальність за результат лежить на мені».

Мета і вчителя, і учнів — створити у класі таке середовище, в якому учні можуть розвинути чи хоча б застосувати ті навички пізнання і поведінки, які потрібні будуть майбутнім випускникам для розв'язування проблем, що чекають їх на робочому місці після завершення навчання.

Для досягнення найповнішого ефекту ділової гри, від учителя очікується новий рівень відповідальності: він повинен здійснювати самостійний аналіз, вміти доводити його результати до аудиторії та захищати або зважувати цінність своїх висновків під критичним поглядом учнів.

Важливим завданням навчання методом ділової гри є формування в учнів: технологічної грамотності, тобто свідомого і творчого вибору людиною оптимальних способів перетворювальної діяльності з інших можливих підходів; уміння мислити системно і комплексно, самостійно виявляти потребу в інформаційному забезпеченні діяльності, постійно оволодівати новими знаннями і застосовувати їх як засоби освітньої діяльності; технологічної освіченості; прагнення до вдосконалення своїх знань і умінь, що дають змогу людині завжди бути в «діловій» формі і вчасно реагувати на інформаційні і технологічні обставини, які постійно змінюються; високий рівень здібностей і наукових знань у перетворенні матерії, енергії та інформації в інтересах людського суспільства і природної сфери з урахуванням техноетики.