Павленко Сергій

студент VI курсу

ДВНЗ „Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету

імені Григорія Сковороди”

Умови розвитку мислительної діяльності учнів на уроках креслення

Під час навчання у школі учні не лише отримують необхідні знання, а й під постійним впливом вчителів-наставників розвивають свої інтелектуальні здібності. Всі вищі психічні функції формуються восновному під час навчання у школі, тому важливо звернути особливу увагу саме на їх формування.

Мислення, як одна з найважливіших вищих психічних функцій розвивається протягом усього життя, але «фундамент», для цього розвитку закладається саме в школі. На уроках розвиток мислительної діяльності залежить не тільки від програми, та пропонованого матеріалу, а й від особистості, та ставлення вчителя до уроків. Для більшої інтенсивності розвитку мислительної діяльності учнів на уроках важливим є [3]:

o знання програмового матеріалу та вміння оперувати ним;

o знання вчителем психолого-педагогічних та вікових особливостей учнів;

o володіння методологічною базою, необхідною для успішного викладання предмету;

o систематичне використання завдань на розвиток мислення;

o диференціація та індивідуальний підхід у навчанні;

o мотивація діяльності учнів.

Щодо перших трьох пунктів, то вони є загальноприйнятими вимогами до знань вчителів, кожен вчитель, з якого б предмету уроки він не проводив повинен відповідати цим трьом вимогам для забезпечення позитивного ефекту від навчання.

Часто вчителем креслення застосовуються завдання на механічне перекреслювання певних зображень. Такі завдання можливо і вдосконалюють креслярські навички, але аж ніяк не розвивають мислення учнів. Методично виправданою вважається система завдань в якій на початкових етапах для розвитку елементарних уявлень, моторики, та закладення креслярських навичок використовуються завдання на механічне перекреслювання, надалі завдання починають вимагати певних знань та уявлень, задачі стають проблемними. Але враховуючи сучасну тенденцію накопичення знань, виникненні нових можливостей в кресленні, які повинні знайти своє відображення в шкільній програмі, просто необхідно інтенсифікувати навчання і звести до мінімуму механічне перекреслювання, посилюючи інтелектуальне навантаження на учнів.

Вводячи в навчальний процес ту чи іншу задачу, вчитель повинен розуміти, які її вимоги до мислення (які за складом і послідовністю виконання мислительні операції необхідно виконати, в чому особливості їх використання). Без цього навчання процесу розв’язування буде малоефективним. Потрібна психологічна класифікація навчальних задач. Крім того, необхідне знання структури тієї реальної мислительної діяльності, яка забезпечує розв’язання. До того ж, важливо мати розроблені еталони розв’язування, які дозволяють проектувати мислительну діяльність учнів і спрямовувати її [3].

Для досягнення максимального ефекту від використання розвиваючих завдань, потрібно розробити систему таких завдань, які б взаємодоповнювали б одна одну. Поодиноке використання таких завдань не тільки малоефективно вплине на мислительну діяльність учнів на уроці, але й може негативно вплинути на неї, заплутати учнів. Тому, надзвичайно важливо поєднати розвиваючі завдання в єдину систему від початку і до завершення навчання учнів.

Однією з важливих умов розвитку індивідуальних особливостей школярів у процесі вивчення креслення є поєднання індивідуальних та групових форм організації навчання. При індивідуальній діяльності слід враховувати підготовленість учня до вивчення креслення, його характер, цілеспрямованість, і створювати умови для максимального виявлення його здібностей до графічної діяльності. Завдання відбирати такі, що відповідатимуть можливостям учня. Причому важливо не допускати як завищеної, так і заниженої їх складності, оскільки простіші завдання не викликають потреби у мислительній діяльності, знижують ініціативу, інтерес, прагнення до якісного виконання, а занадто складне завдання призводить до безрезультатних спроб самостійного вирішення. Це викликає невпевненість у своїх силах, привчає учня до використання допомоги з боку вчителя чи однокласників. У процесі групового вирішення графічних завдань, крім індивідуальних особливостей, слід враховувати психологічну сумісність та взаємодоповнення учнів один одним.

Одним із найважливіших питань індивідуалізації навчання є процес відбору завдань. Як правило, вчителі якщо і диференціюють задачі, то лише за ступенем важкості, враховуючи тільки різницю в підготовці учнів. Але слід також зважати і на індивідуальні мислительні особливості школярів, співвідносячи їх з задачами відповідного спрямування. Необхідно також диференціювати допомогу учням і в самому процесі розв’язування [2, с.33].

Розглядаючи всі методологічні й психологічні аспекти розвитку мислення учнів на уроках креслення часто відходять, абстрагуються від особистості учня, що не може позитивно вплинути на навчальний процес у школі. Тому, на мою думку, разом із системою задач на розвиток мислення вчитель повинен розробити і мотиваційні аспекти діяльності, адже незацікавлений учень ніколи не отримає достатні знання.

Отже, вчитель визначаючи для себе мету учіння учнів не повинен обмежуватись простою передачею знань, а й повинен докладати зусилля для розвитку в учнів вищих психічних функцій, в тому числі й мислення. Для досягнення своєї мети вчитель повинен чітко визначити цілі, розробити засоби навчання та продумати мотиваційний аспект навчання.

Використана література:

1. Гервер В.А. Творческие задачи по черчению: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 128с.

2. Гильбух Ю.З., Верещак Е.П. Психологические особенности формирования чертёжно-графических навыков в трудовом обучении // Школа и производство. – 1996. – №1. – С. 84-87.

3. Управление умственной деятельностью и умственное развитие учащихся. – Л., 1973. – 130с.

4. Кулюткин Ю.Н., Сухобская Г.С. Индивидуальные различия в мыслительной деятельности взрослых учащихся.–М.:Педагогика,1971.– 112с.