Педагогические науки/ 2.Проблемы подготовки специалистов

Ясько А.Л., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Метод проектів як метод формування технологічної культури
майбутніх вчителів трудового навчання

Метод (від грецького methodos – шлях дослідження або пізнання, теорія, вчення) – сукупність прийомів або операцій засвоєння дійсності.

Метод проектів (шлях дослідження) – це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, завдяки розвитку її інтелектуальних і фізичних можливостей, вольових якостей і творчих здібностей у процесі створення під контролем вчителя нових товарів і послуг, які мають суб’єктивну або ж об’єктивну новизну і практичну значущість.

В основу методу проектів було покладено педагогічні ідеї американського педагога і психолога, провідного представника філософії прагматизму Джона Дьюї. На його думку, вся діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток мислення, в основі якого лежить особистий досвід. Він розробив теорію виховання, спрямовану на формування особистості, пристосованої до життя і практичної діяльності в умовах системи «вільного підприємництва». У трудовій школі, як її розумів учений, творча праця є основою всієї навчально-виховної роботи.

У формуванні технологічної культури в майбутніх учителів трудового навчання метод проектів дає можливість викладачеві, спираючись на наявні у студентів знання, уміння і навички, на їх індивідуальні здібності, ставити перед ними творче пошукове завдання, консультувати їхню діяльність, оцінювати і використовувати в навчальному процесі її результати. Педагогічна функція пошукових завдань і проектів полягає в індивідуалізації навчання, збільшенні обсягу знань. Такі завдання вводять студентів у проблеми дослідницьких творчих методів пізнання. Вони застосовуються в процесі вивчення будь-якого курсу і дисципліни. Розвивальний ефект методу відчувається в активній допитливості, пізнавальному інтересі студентів, в оволодінні дослідницькими методами мислення, формуванні свідомого і творчого вибору оптимальних засобів перетворювальної діяльності з великої кількості альтернативних підходів, ураховуючи її наслідки для природи і суспільства; в умінні мислити системно і комплексно, самостійно виявляти потреби в інформаційному забезпеченні діяльності, безупинно опановувати нові знання й застосовувати їх як засіб перетворювальної діяльності. Використання методу проектів сприятиме формуванню високого рівня здібностей і наукових знань у перетворенні матерії, енергії й інформації в інтересах людського суспільства і природної сфери з огляду на етичні норми.

Виконання самостійного творчого пошукового проекту може бути підсумковою роботою студентів, у якій буде проведений не тільки теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, а й подані конкретні практичні пропозиції щодо її вирішення. Вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, власне, і є одним із найважливіших показників ефективності навчання.

Критеріями оцінювання виконаних проектів будуть такі:

1. Аргументованість вибору теми, обґрунтування потреби, практичне спрямування проекту і значення виконаної роботи.

2. Обсяг і повнота розробки, виконання прийнятих етапів проектування, самостійність, завершеність, підготовленість до сприйняття проекту іншими людьми, матеріальне втілення проекту.

3. Доказовість запропонованих рішень, підходів, висновків, повнота бібліографії, цитування.

4. Рівень творчості, оригінальність теми, підходів, знайдених рішень, пропонованих аргументів; оригінальність матеріального втілення проекту.

5. Якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним вимогам, рубрикація і структура тексту, бездоганність ескізів, схем, малюнків; якість і повнота рецензій.

6. Якість виробу, відповідність стандартам, оригінальність.

Заслуговують на увагу також критерії оцінювання захисту виконаного проекту: якість відповіді (композиція, повнота запропонованої роботи, підходів, результатів); аргументованість, обсяг тезауруса, переконливість; обсяг і глибина знань теми (або предмета), ерудиція, міжпредметні зв’язки; педагогічна орієнтація: культура мовлення, манера, використання наочних посібників, дотримання часових норм, імпровізований початок, утримання уваги аудиторії; відповіді на запитання (повнота, аргументованість, переконання й упевненість, дружелюбність, прагнення використати відповіді для успішного розкриття теми і позитивності проекту); ділові й вольові якості доповідача (відповідальне ставлення, прагнення досягти високих результатів, готовність до дискусії, здатність працювати з перенавантаженням, доброзичливість, контактність.