Руслан Канівець

студент 5 курсу педагогічно-індустріального факультету

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

Секція «Педагогічні науки»

Дидактичні ігри, їх види і значення в навчально-виховному процесі

Проблема вивчення видів дидактичних ігор при викладані математики в основній школі має велике значення у навчально-виховному процесі, оскільки сприяє більш продуктивному засвоєнню навчального матеріалу учнями.

Предметом дослідження є методика використання дидактичних ігор під час вивчення алгебри та геометрії в 7-9-х класів основної школи.

Мета дослідження полягає в теоретичному та експериментальному обґрунтуванні методики навчання алгебри та геометрії в 7-9-х класах з використанням дидактичних ігор, розробці методичного забезпечення використання дидактичних ігор, виявленні доцільного місця і часу для їх проведення під час вивчення алгебри та геометрії в 7-9-х класах.

Проблему вивчення дидактичних ігор вивчали Т.А.Губенко, О.П.Яновська, М.І.Менчинська, О.П.Кисіль та інші.

Вважаємо, що основними видами діяльності людини є гра, навчання та праця. Зазначимо, що гра не тільки готує дитину до навчання і праці, а разом з ними сама є навчанням і працею. С.А.Шмаков дуже образно говорить про значення гри, називаючи її “восьмим” чудом світу: “ Про знамениту піраміду Хеопса знають всі… А гра? Гра – одне з найцікавіших явищ культури… Гра, як тінь, народилася разом з людиною, стала її супутником, вірним товаришем. Вона заслуговує більшої людської уваги, значно більше, ніж віддають їй люди сьогодні, за ті колосальні навчальні та виховні резерви, за великі педагогічні можливості, що в ній закладено” [4, с. 4].

У методичній літературі на сучасному етапі можна зустріти різні класифікації ігор залежно від того, що покладено в основу класифікації. В.Г. Семенов наводить, на нашу думку, найбільш загальну та вдалу їх класифікацію [3].

Класифікація ігор

Дидактична гра – складне педагогічне явище, призначення якого полягає в імітації й моделюванні навчальних ситуацій через гру.

Правильно організовані і вдало здійснені дидактичні ігри виконують такі дидактичні задачі: · забезпечують реалізацію особистісно-орієнтованого навчання насамперед через можливість стимулювання в учнів різних за природою мотивів; · зменшують імовірність появи негативних побічних продуктів навчання (втоми, нудьги тощо), або значно відсувають момент їх появи, оскільки специфікою дидактичної гри є те, що забезпечуваний нею пізнавальний ефект хоча і є головним продуктом, але він не виступає в грі основною метою діяльності учнів; · розвивають в учнів дослідницькі навички, постійно захоплюючи гравця своєю перспективою, невпинною зміною ролей, персонажів, потайних стимулів; · дають гарну нагоду учням відволіктися від цілеспрямованого натиску навчально-пізнавальної діяльності, домінуючих впливів, заглибитися у змодельоване грою середовище; · розвивають їх розумові, психічні, вольові якості та функції; · змінюють позицію щодо сприйняття оточуючого світу та відшукання свого місця в ньому.

Дитячі ігри, організовані вчителем у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів, сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, розвивають творчі здібності, навички організації сумісної діяльності. Вони виховують волю і характер дитини, наполегливість і посидючість, витримку і винахідливість, вміння володіти собою за різних обставин [2].

Особливістю дидактичних ігор є те, що вони й у відношенні до змісту, й у відношенні до методики та правил розробляються вчителем з дидактичною метою.

Отже, дидактичні ігри входять безпосередньо до складу уроку і послуговують вивченню, закріпленню, повторенню, контролю чи систематизації навчального матеріалу. У цьому розумінні вони не є в повній мірі результатом вільної творчості дітей, оскільки діти не наповнюють гру змістом і не проявляють у цьому відношенні самодіяльність і здібності, але отримують умови гри від учителя в готовому вигляді. Саме з цієї причини деякі дослідники називають їх не іграми, а ігровими ситуаціями, тобто спеціальною формою інтелектуальних занять, які проводяться ігровим методом [1].

Література

1. Данилова И. К. Об игровых моментах на уроках математики // Математика в шк.-1965. - № 1 .-С.95-97.

2. Кларина М. В. Образовательные возможности игры // Сов. Педагогика. -1985.-№3.-с.12-15.

3. Семенов В. Г. Динамическая классификационная модель игры.- К.: АН СССР, 1984.-198 с.

4. Шмаков С. А. Игры учащихся - феномен культуры. М.: Просвещение, 1994.-146 с.