Сокальська Людмила

Секція «Педагогіка»

Студентка групи МІ-5 педагогічно-індустріального факультету

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди»

Психолого-педагогічні аспекти вивчення теми „Розв’язування текстових задач”.

Підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 11 до 15 років. Учні на цьому етапі розвитку навчаються в середніх класах загальноосвітньої школи, тому цей етап називається середнім шкільним віком. Цей період називається перехідним, тому що в цей період відбувається перехід від дитинства до юності в психологічному, фізичному і соціальному відношенні. Цей період характеризується змінами в організмі. Народжуються нові інтереси. Яскраво виражається прагнення до самостійності і до властивим для дорослих форм поведінки. За рахунок цього змінюються стосунки з дорослими. Ці відносини стають складнішими, особливо якщо старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини. Частішими стають становлення норм поведінки, прояви негативізму. Тому нерідко називають підлітковий вік важким і критичним.

Проблема кризи в підлітковому віці складна. Розв’язуючи її треба виходити з єдності біологічних змін, що настають в організмі підлітка, і змін у соціальних умов його життя, його взаємин з ровесниками і з дорослими. Це дає можливість з’ясувати винекнення криз, який вони мають характер, як переборюються і як відображаються на особистості кризи.

Підліток включається в складнішу, ніж у молодших класах, навчальну діяльність. Вивчення систематичних курсів мови, математики, історії та інших наук потребує від підлітка значного розумового напруження, організованості, відповідальності, дисциплінованості і самостійності, використання і розвитку своїх сил. У підлітковому віці учні більше включаються у суспільнокорисну працю. Суттєво змінюються відносини дітей з дорослими та однолітками. Дорослі ставлять до них дуже високі вимоги щодо виконання навчальних завдань, різноманітних доручень, культури поведінки, відносини з друзями, самостійності. Вивчаючи загальноосвітні предмети підлітки набувають систематизованих знань з основних наук, переходять від емпіричних означень до теоретичних понять, здобувають знання про неживу та живу природу. Оволодіння алгеброю і геометрією вводить їх у світ складних абстрактних числових і просторових відношень, пізнання яких вимагає володіння системами знаків і символів. Багата і складна змістовно-предметна сторона знань вимагає від учнів досконалих способів їх набування. Перед дітьми відкриваються широкі можливості застосування набутих знань у процесі навчальної діяльності.

Будь-яка методична система навчання містить наступні складові: мету, зміст, методи, форми і засоби навчання. Метою вивчення теми в основній школі є сформувати в учнів знання про рівняння та їх види; навчитись розв’язувати різні рівняння. Показати застосування рівнянь у різних науках: фізиці, хімії та інших. Сформувати уміння і навички у розв’язанні практичних та проблемних задач, які зводяться до складання рівнянь.

Процес розв’язування задач розуміється як складний процес аналітико-синтетичної діяльності. Нині спрямовані всі зусилля на пошук шляхів максимальної активізації пізнавальної діяльності учнів і ефективного управління нею.

Розв’язуючи конкретні задачі, важливо навчити школярів загальних прийомів мислення і діяльності, загальних способів підходу до будь-якої задачі, вміння шукати розв’язання в будь-якій новій ситуації. Дослідження багатьох вчених показують, що учні часто припускаються помилок, розв’язуючи задачі практичного змісту, і виявляються безпорадними за необхідності математизувати життєві ситуації.

Педагогічне управління розумовою діяльністю учнів під час навчання методів і способів розв’язання задач ефективніше відбувається в умовах алгоритмічного підходу в навчанні й широкого застосування моделювання в навчальному процесі.

Вивчення теми „Розв’язування текстових задач” є активне навчання, яке забезпечується: а) активними методами навчання, в першу чергу – це методи проблемного навчання: частково-пошукові, дослідницькі, а також практичні та репродуктивні; в) колективна та індивідуальна, і групова форми навчання.

При ознайомленні учнів з теоретичним матеріалом деякі вчителі часто виголошують на уроках: "Думайте", "Будьте уважні!". Це марні заклики. Учні ще не вміють керувати своєю розумовою діяльністю, увагою до неї. Таке керування має здійснювати вчитель і це одна із головних його задач.

Дійсно, при вивченні будь-якої теми вчитель повинен добиватися розуміння матеріалу, міцного запам'ятовування його вузлових питань, формування вмінь застосовувати отримані знання. Але всього цього можна досягнути в тому випадку, коли учні вивчаючи матеріал, використовують ті чи інші розумові прийоми. Для цього вчителю потрібно ставити конкретне завдання і лише потім пропонувати їм читати підручник, слухати пояснення вчителя, учня.

Отже, для того, щоб учні пояснювали розв'язання задач не лише завдяки зовнішнім вимогам, а й за власною потребою при вивченні нової теми давати задачі тільки одного типу. Не варто давати задачі, в яких розв'язання зводиться до однієї операції і цю операцію учням непотрібно вибирати серед інших, які можливі в подібних ситуаціях. Непотрібно давати задачі, які для учнів є звичними, бо вони дуже швидко, нерідко при розв'язанні другої чи третьої, перестають обґрунтовувати розв'язання. При поданні теми потрібно викликати інтерес до нового матеріалу, щоб учні усвідомлювали важливість теми.