Дмитрієнко Ю.М.

член-кореспондент Міжнародної академії наук екології і безпеки життєдіяльності, доктор філософії, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Дмитрієнко І.В.

НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРИРОДИ МАНІПУЛЮВАННЯ ПРАВОВОЮ СВІДОМІСТЮ ТА ПРАВОВОЮ КУЛЬТУРОЮ ЖЕРТВ ПРИ ШАХРАЙСТВІ

APPROACHES TО STUDY ОF THE MISAPPLICATION OF THE LEGAL CONSCIOUSNESS OF THE VICTIMS AT CRIME

Approaches are offered In article to study of the misapplication of the legal consciousness at completion of the crime

I. Вступ.

Жива актуальність теми дослідження виходить з економічних і соціальних перетворень в Україні останніх десятиліть, коли разом з позитивними змінами відбувається різке збільшення злочинів проти власності. Дана тенденція характерна й для шахрайства. Загальне зростання шахрайських посягань супроводжується їх якісними змінами. Шахрайство, як жодний з видів злочинів, з року в рік поповнюється все новими, складнішими і витонченішими способами. У судовій практиці останніх років наголошується на тому, що разом з класичними прийомами обману і зловживання довірою злочинці застосовують нові способи, що не мали аналогів у минулому. Окрім використання інформаційних технологій, обман і зловживання довірою грунтуються на наукоємких стратегіях прихованої психологічної дії. Повідомлення засобів масової інформації також рясніють прикладами впровадження шахраями нових способів обману, заснованих на маніпулятивних прийомах направленої психологічної дії. Все більше число українських громадян залучаються шахраями в сферу кримінального бізнесу, стають жертвами злочинців. Традиційно проблема шахрайства розглядається з професійних позицій в працях з кримінального права, кримінології та криміналістики. Психологічні аспекти шахрайства виявилися менш вивченими. Тим часом, в теорії кримінального права, в процесі доведення і оцінки основних доказів, якими є свідчення осіб, що беруть участь в справі, для встановлення істини, психологічний аналіз механізмів, методів і прийомів маніпулювання правосвідомістю і поведінкою потерпілих є надзвичайно теоретично і практично значущим. Маніпуляція правовою свідомістю в широкому тлумаченні як вид психологічної дії, направленої на неявну спонуку іншої особи до здійснення певних дій, пронизує практично всі сфери взаємодії людей, залишаючись в деяких випадках соціально прийнятною і навіть схвалюваною. Дослідженню даного феномена присвячені роботи в галузі філософії, психології, педагогіки, політології, соціології, історії. Разом з тим кримінальне маніпулювання як прихована, свідома і цілеспрямована психологічна дія на жертву з метою заволодіння чужим майном не була предметом дослідження вказаних наук.

Кримінальне маніпулювання правовою свідомістю може застосовуватися в цілому ряду корисливих і насильницьких злочинів. Серед корисливих злочинів, здійснюваних з використанням подібного впливу дії на особу, виділяється шахрайство. З особливою гостротою питання маніпулювання правосвідомістю як націленої психологічної дії на потерпілих загострились при розслідуванні і експертній оцінці діяльності фінансових пірамід за типом закритих біізнес-клубів. Велику заклопотаність в зв'язку з цим викликають факти застосування психологічних пізнань при плануванні і реалізації злочинного задуму, участь у низці шахрайських дій професійних психологів. Вдосконалення діяльності правоохоронних органів в розслідуванні корисливих злочинів, зокрема шахрайських посягань, підвищення якості розслідування і доведення за таких злочинів, окрім криміналістських, кримінально-правових і кримінологій досліджень, "залежать і від впровадження в практику психологічних рекомендацій. У комплексі виникаючих проблем важливого значення набуває дослідження чинників, сприяючих успішності реалізації шахрайського задуму. Йдеться, з одного боку, про вивчення правосвідомості особи шахрая, ступені володіння їм способами і прийомами кримінального маніпулювання, з іншої — про пізнання психологічних особливостей жертв шахрайських посягань.

Таким чином, актуальність проведеного дослідження зумовлена зростанням шахрайських посягань з використанням різноманітних способів, новітніх технологій маніпулятивної дії на психіку людей, малою розробленістю проблеми, необхідністю її теоретичного осмислення і впровадження в практику психологічних науково-обгрунтованих рекомендацій з протистояння цьому виду злочинної діяльності. Вирішення проблеми кримінального маніпулювання при шахрайстві має міждисциплінарний і багатоаспектний характер, припускає комплексний підхід з використанням психологічних і юридичних |знаний.

Ступінь розробленості проблеми і теоретична основа дослідження. Проблема маніпулювання досить глибоко розглядається в роботах психологів, політологів, соціологів і представлені в працях P.P. Гаріфуллина, Г.В. Грачова, Е.Л. Доценко, Ю.А. Ермакова, Ц.Р. Кара-Мурзи, Г.А. Ковальова, Т.С. Кабаченко, І.К. Мірошника, Е.В. Сидоренко, О.М. Цветкова та ін. Кримінально-правові питання шахрайства розглядаються в роботах А.І. Бойцова, Г.Н. Борзенкова, В.П. Ларічева, Н.А. Лопашенко, И.Я. Фойницкого, П.С. Яні та інших дослідників. Аспекту кримінології шахрайства присвячені роботи А.І. Гурова, М.П. Клейменова, В.Н. Лімонова, Д.В. Рівмана, А.Л. Ситковського та ін. Психологічний аналіз злочинної діяльності, особи злочинця, його жертви, актуальні проблеми судовий-психологічних експертних досліджень відображені в працях Ю.М. Антоняна, М.Г. Дебольського, С.Н. Ениколопова, Г.Х. Ефремової, Л.П. Конишевой, В.О. Котенєва, А.Н. Пастушені, В.М. Позднякова, А.Р. Ратінова, Н.А. Ратінової, О.Д. Ситковської, A.M. Столяренко, А.И. Ушатікова, В.И. Черненілова і ін. Слід зазначити, що на сучасному етапі проблеми шахрайства розглянуті в дисертаційних дослідженнях Г.В. Бембєєвой, Р.А. Базарова, О.В. Волохової, І.В. Ільіна, А.А. Мельникова, К.В. Михайлова, Р.В. Шагиахметова, С.В. Фомова та ін. Проте в них досліджуються не психологічні, а юридичні аспекти шахрайства (кримінально-правові, кримінології, криміналістські). Разом з тим психологічному комплексному аналізу маніпулювання правосвідомістю і поведінкою жертв при шахрайстві не розглядалося. Об'єктом наукової статті є шахрайська діяльність із застосуванням маніпулювання правосвідомістю і правовою поведінкою жертв. Предмет дослідження — механізми, методи і прийоми маніпулювання правосвідомістю при шахрайстві.

II. Постановка завдання.

Мета і завдання дослідження. Мета справжнього дослідження - вивчення підходів до дослідження психологічних механізмів маніпулювання при шахрайській діяльності. Методи дослідження: 1) аналіз наукової літератури з загальної, соціальної і юридичної психології, філософії, соціології, кримінальному праву, кримінології.

III. Результати.

Під кримінальним маніпулюванням правовою свідомістю при шахрайстві слід розуміти систему засобів націленої, прихованої психологічної дії на жертву з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Кримінальне маніпулювання здійснюється в комунікативному процесі при взаємодії шахрай-жертва. Виділяємо три основні функцій правосвідомості шахрая пари здійсненні ним протиправної дії: 1) встановлення психологічного контакту; 2) конструювання та ініціація ситуації відповідно до цілей і завдань злочинного задуму; 3) дія на процес ухвалення рішення. Маніпулятивна дія на правосвідомість жертви здійснюється з використанням комплексу методів і прийомів, зокрема запозичених в сучасних психотехнологіях. До найчастіш вживаних методів кримінального маніпулювання правовою свідомістю при шахрайстві відносяться: використання психічних автоматизмів, маніпуляція змістом і формою правової інформації, що надається, зміна темпу її викладу, експлуатація фонових станів, використання групового тиску на особу. Застосування сучасних психотехнологій націленої психологічної дії на правову свідомість робить уразливим відносно шахрайських посягань великий коло, не маючих типових психологічних і соціально-демографічних особливостей, характерних для потерпілих від шахрайства, осіб.

Головним напрямом протидії кримінальному маніпулюванню правовою свідомістю є віктимологічна профілактика правосвідомості. Її слід проводити шляхом масового інформування громадян про діяльність шахраїв, кримінальний арсенал їх методів і прийомів. Така профілактика повинна проводитися з урахуванням соціальної і психологічної характеристики потерпілих. Психіатричні пізнання слід застосовувати лише за випадків, коли в результаті дії у потерпілого виникає змінений стан правової свідомості, що виключає здатність усвідомлено керувати своїми діями. Кажучи про специфіку загальної кримінально-правової характеристики шахрайства, правосвідомості шахрая, слід акцентувати увагу на тому, що шахрайство згідно діючому законодавчому визначенню — є розкрадання чужого майна або придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою. Слід зазначити, що в Україні за останнє десятиліття спостерігається стійка тенденція зростання вказаних злочинних діянь. Крім перерахованих тенденцій, прямо витікаючих з аналізу статистичних даних, необхідно особливо відзначити високий ступінь латентності правосвідомості шахрайства. Під латентністю правосвідомості злочинця розуміємо формотворення таких правових рефлексій, коли віддзеркалені у них протиправні діяння, що заборонені, містять, визначені кримінальним законом елементи, про які не повідомляється я в правоохоронні органи (незаявлені або невідомі правопорушення) або повідомляється, але вони не отримують належної правової оцінки і реагування в правоохоронних органах (приховані) [1]. При цьому, незаявлені злочини утворюють природну, а приховані – штучну латентність правосвідомості. Для правосвідомості шахрая більшою мірою характерна природна латентність. За сучасних соціально-економічних умов з розвитком ринкових відносин різко зросла кількість операцій, в яких одна сторона, використовуючи корисливу зацікавленість іншій, протиправно і безоплатно набуває чужого майна шляхом обману або зловживання довірою останньої. Проте правосвідомість учасників, що незаконно збагачуються, за такого роду операцій - отримує в переважній більшості випадків юридичну оцінку не шахрайства, а цивільно-правових деліктів або злочинів, що не містять ознак розкрадання у формі шахрайства. Так, В.Н. Лимонів на основі опиту слідчих, що спеціалізуються у сфері боротьби з шахрайством, а також підприємців приводить дані про те, що в правоохоронні органи не звертаються до 60% потерпілих [2]. Відношення законодавця до групи злочинів проти власності видно з розташування відповідного розділу в Кримінальному кодексі України, услід за розділом про злочини проти особи. Згідно сучасному уявленню про систему соціальних цінностей право власності розцінюється як найважливіше з соціальних право осіб. Отже, посягання на це благо є в широкому сенсі слова також посяганням на інтереси, що охороняються законом, особи. Суспільна небезпека розкрадань чужого майна полягає ще й в тому, що в своїй більшості вони дезорганізовуватимуть економічне життя країни, створюють можливості для збагачення одних за рахунок інших, здійснюють негативний вплив на «нестійких» членів суспільства. Таким чином, злочини проти власності, примикають, з одного боку, до злочинів проти особи, з іншої - тісно пов'язані із злочинами у сфері економічної діяльності Термін «розкрадання» широко використовувався законодавством і судовою практикою колишніх років як родове, збірне поняття, яке охоплює певну групу найбільш небезпечних злочинів проти власності, що мають ряд загальних об'єктивних і суб'єктивних ознак. Проте в самому кримінальному праві довгий час не було дано визначення розкраданню. Всі перераховані в законодавчому визначенні - ознаки розкрадання є обов'язковими. За відсутності хоч би одного з них не можна розглядати скоєне як розкрадання, навіть якщо дії суб'єкта формально співпадають з описом тієї або іншої форми розкрадання в диспозиції відповідної статті [3].

Об'єктом розкрадань є відносини власності. Будучи врегульовані нормами права, ці відносини набувають правової форми і юридично реалізуються через правомочність власника з володіння, користування та розпорядження належним рухомим і нерухомим майном. Безпосереднім об'єктом шахрайства визнається власність конкретної особи (приватна, державна, муніципальна), на яку здійснюється злочинне посягання. Встановлення конкретної форми власності, на яку було здійснено посягання, не впливає на кваліфікацію шахрайства. Проте представляється, що разом з іншими обставинами форма власності, на яку здійснено посягання, повинна прийматися до уваги при оцінці суспільної небезпеки скоєного і, природно, відбиватися в матеріалах кримінальної справи. Власність завжди пов'язана з речами і матеріалізується в них. Право власності - це речове право. Через це розкрадання відносяться до так званих наочних злочинів. Із зовнішнього боку вони завжди виражаються в кримінальній протиправній дії злочинця на предмети матеріального світу, оскільки кримінальний кодекс визначив, що викрасти можна тільки майно. У кримінальному праві під майном розуміються предмети, тобто те, що володіє матеріальними ознаками. До таких предметів відносяться речі. Окрім грошей, предметом розкрадання є цінні папери, під якими розуміються документи, що засвідчують з дотриманням встановленої форми та обов'язкових реквізитів майнове право, здійснення і передача яких можливі тільки при їх пред'явленні. До цінних паперів відносяться державна облігація, облігація, вексель, чек, депозитний та ощадний сертифікати, банківська ощадна книжка на пред'явника, коносамент, акція, приватизаційні цінні папери і інші документи.

IV. Висновки.

Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше зроблено дослідження підходів до комплексного вивчення психологічних механізмів маніпулювання правосвідомістю і правовою поведінкою жертв при шахрайстві. Сформульовано поняття кримінального маніпулювання правосвідомістю, виявлений аналіз механізмів і способів маніпулювання правосвідомістю при шахрайстві, вивчені чинники, що впливають на підвищення віктимності жертв. Виділені психологічні особливості правосвідомості особи потерпілого та правосвідомості особи шахрая, сприяючі ефективності маніпулятивної дії. Систематизовані основні методи і прийоми кримінального маніпулювання правосвідомістю. Показана деструктивна дія психотехнологій на здатність потерпілого від шахрайства до правоусвідомленої довільної поведінки. Теоретична і практична значущість наукової статті визначається її актуальністю, новизною отриманих даних. Ці дані доповнюють і розширюють наявні в юридичній психології уявлення про механізми злочинної діяльності, уточнюють і конкретизують ряд положень, що відносяться до проблем правосвідомості особи злочинця і жертви. Результати роботи вносять певний внесок до розробки теорії нового напряму судовий-психологічної експертизи. Теоретичні положення наукової статті можуть послугувати базою для подальшого наукового вивчення психологічних аспектів кримінального маніпулювання правосвідомістю та поведінкою жертв при шахрайстві. Застосування отриманих даних дозволить правоохоронним органам ефективніше проводити профілактичні заходи щодо попередження шахрайства, враховуючи особливості правосвідомості потерпілих і осіб злочинця. Розслідуванню шахрайства може сприяти систематизований з погляду психології перелік методів, прийомів і способів кримінального маніпулювання. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при призначенні і проведенні судовий-психологічної експертизи психологічної дії. Подальші дослідження питань маніпулювання правовою свідомістю допоможе ефективно керувати сучасним становленням української правової свідомості як типово національної.

Література:

1. Горяинов К.К. Латентная преступность в России: результаты исследования и меры борьбы// Латентная преступность: познание, политика, стратегия: Сб. материалов международного семинара. - М: ВНИИ МВД, 1993. - С. 21

2. Лимонов В.Н. Мошенничество: уголовно-правовая и криминологическая характеристики.

- М., 2000. - С. 27

3. Борзенков Г.Н. Преступления против собственности // Юридический мир. - 1997. - № 6-7. - С.41