Право

Адміністративне та фінансове право

Гатило Дмитро Віталійович

Правила видання обов’язкових постанов місцевими органами влади і управління в радянському праві 20-30 років ХХ століття.

Аналіз нормативних актів, які відносять до зазначеного періоду, свідчить, що майже з самого початку запровадження на території України радянського ладу уряд УРСР почав намагатися налагодити порядок видання на місцях обов’язкових постанов. Першим кроком було Положення про видання обов’язкових постанов та накладення за їх порушення стягнень в адміністративному порядку 1920 року. Воно встановило право видання обов’язкових постанов за місцевими виконкомами.[2] Надалі порядок видання обов’язкових постанов та накладання за їх порушення стягнень в адміністративному порядку регулюється Положенням 1922 року. Наступним актом, який регулював видання нормативних актів на місцях став Адміністративний Кодекс УРСР 1927 року.[3] Він надавав право видавати в межах своєї компетенції та території Окружним і Районним виконавчим комітетам, їх президіям і міським та селищним радам обов’язкові постанови та встановлював та встановлював більш детальніші умови видання обов’язкових постанов.

Для видання вказаних рішень АК УРСР були встановлені наступні правила:

По-перше, виконкоми не мали права передавати нижчестоящім виконавчим комітетам свої повноваження по їх виданню;

По-друге, вони не повинні суперечить законам та актам відомстві вищестоящім виконавчим комітетам та видаватися по питанням, по яким вже існує постанова вищестоящих органів влади або відомств, та за порушення приписів які в них знаходяться передбачена кримінальна або дисциплінарна відповідальність;

В третіх, у кожному рішенні повинна бути передбачена територія на яку розповсюджується його дія, термін набрання чинності. За порушення в кожному рішенні повинна бути передбачена відповідальність в адміністративному або судовому порядку;

В четвертих, в дводенний термін з дня їх підписання вони повинні були направлені відповідному прокурору та вищестоящому виконавчому комітету. Якщо прокурор визнає дане рішення незаконним, то в такому випадку відповідні ради та виконкоми зобов’язані розглянути протест прокурора в двотижневий термін. Нерозглянутий протест в зазначений термін запиняє дію рішення.

В п’ятих, обов’язкові постанови доводяться до загального відому, оголошуючи їх в офіційному місцевому органі друку, а також шляхом розклеювання на помітних місцях. Ці постанови набували чинності не раніше десяти днів з моменту оголошення або розклеювання постанови, якщо в постанові не було зазначено пізнішого терміна. В свою чергу сільські ради повинні були зачитувати кожну постанову на сільських сходах, та пояснювати мету її видання й обов’язки, які покладаються постановою на населення.

В шостих, обов’язкові постанови видавалися на термін не більш одного року. Якщо треба було видати постанову на довший термін, відповідний виконавчий комітет або рада, завчасно, до спливу року з дня оголошення постанову, ухвалює її, як нову. Чинність постанови виданої на термін менш одного року можна було продовжити, не оголошуючи її заново, а повідомивши населення про продовження її чинності.

В сьомих, право скасовувати змінювати або доповнювати обов’язкові постанови належало органу, що видав обов’язкову постанову, вищому виконавчому комітету і Президії Всеукраїнського Центрального виконавчого Комітету та невідкладних випадках Раді Народних Комісарів. У випадках коли обов’язкова постанова скасовується, змінюється або доповнюється раніше закінчення терміна відповідний виконавчий комітет або рада оповіщає про це до загального відома. Питання про відповідальність за порушення скасованої або зміненої обов’язкової постанови в незакінчених справах розв’язується за кожного окремого випадку постановою відповідного виконавчого комітету або ради. Виконання заходів адміністративного впливу за порушення обов’язкової постанови, що скасована як незаконна, припиняється , а стягнений штраф слід було повернути.

В восьмих, обов’язкові постанови мали бути належним чином оформлені і містить в собі:

- назву акту «Обов’язкова постанова»;

- вказівку на те, який виконавчий комітет або міська рада її видали, день, місяць і рік видання, порядкове число;

- зазначення термін чинності постанови. Якщо в постанові не зазначено термін, то вважалося, що її видано терміном на один рік;

- зазначення районну чинності, кола осіб, установ, підприємств, організацій та точного і докладного переліку обов’язків;

- вказівку осіб і установ, на яких покладалося наглядати за виконанням постанови та складати протокол за її порушення та характер і розмір відповідальності за невиконання або порушення постанови;

- вказівку на термін набрання чинності постанови, порядок і термін оскарження постанови, число й дату протоколу засідань де було ухвалено постанову;

- підпис голови (або його заступника) та секретаря виконавчого комітету або міської ради[ 1].

Вище зазначені умови видання обов’язкових постанов, що були закріплені в Адміністративному кодексі УРСР 1927 року діяли протягом багатьох років.

Подальші дослідження правотворчих повноважень місцевих органів влади та управління будуть спрямовані на аналіз законодавства після воєнного часу.

Література:

1. Адміністративний кодекс УРСР // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1927. – № 63-65 c. 1222-1223

2. Положення про видання обов’язкових постанов та накладення за їх порушення стягнень в адміністративному порядку // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1920. - № 11. Ст. 214.

3. Положення про видання обов’язкових постанов та накладення за їх порушення стягнень в адміністративному порядку // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1922. - № 38. Ст. 620]